22 грудня 2025 року м. Київ справа №320/54998/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04 вересня 2024 року № 2215/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті», яким залишено скарги ОСОБА_1 від 23 липня 2024 року без розгляду по суті,
- зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скарги ОСОБА_1 від 23 липня 2024 року на рішення у сфері державної реєстрації прав від 25 червня 2024 року 16:24:07 індексний номер № 73819823 щодо об'єкта № 33848912124 (скарга № СК-3868-24) та на рішення у сфері державної реєстрації прав від 25 червня 2024 року 16:36:56 індексний номер № 73820262 щодо об'єкта № 40330812124 (скарга № СК-3865-24).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що залишення відповідачем скарг без розгляду є безпідставним та необґрунтованим, чим порушено право позивача на розгляд скарг по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що позивачем не підтверджено факт порушення своїх прав у зв'язку з оскаржуваними рішеннями в розумінні реєстраційного законодавства, оскільки у Державному реєстрі прав відсутні записи про будь-які права скаржника на об'єкти нерухомого майна, або на земельні ділянки, на яких вони розташовані, крім того позивачем не наведено жодних доказів та не надано документів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність таких прав у останнього.
У відповіді на відзив позивач наголошував на помилковості аргументів відповідача у відзиві та зауважував, що він є особою, права якої порушені рішенням державного реєстратора, і тому має право на оскарження таких рішень до Міністерства юстиції України. При цьому, ним ефективно обрано спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 направив до Міністерства юстиції України скарги від 23.07.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2024 за №№ СК-3865-24, СК-3868-24 на рішення від 25.06.2024 № 73820262, № 73819823 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Батової Людмили Григорівни щодо магазину продовольчих товарів, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Центральна, буд. 21к, універсам «Ленінградський», розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Західнодонбаська, буд. 13.
За результатами розгляду скарг Центральною Колегією складено висновок від 15.08.2024, яким рекомендовано скарги позивача від 23.07.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2024 №№ СК-3865-24, СК-3868-24 залишити без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваними рішеннями не порушено.
На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України винесено наказ від 04.09.2024 № 2215/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті», яким вирішено скарги ОСОБА_1 від 23.07.2024 залишити без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваними рішеннями не порушено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок №1128).
Згідно з Положенням про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 року № 71/5, Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Частиною восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги.
У свою чергу, частина п'ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та з визначеним переліком інформації що в ній зазначається.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як зазначав ОСОБА_1 , він є кредитором у справі № 904/3993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос Стандарт», яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області і перебуває на стадії ліквідаційної процедури. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що є єдиним законним власником ТОВ «Аргос Стандарт».
Також, позивач зазначає, що має право подавати заяви про визнання недійсними правочинів боржника з подальшим задоволенням вимог кредиторів.
У скарзі до відповідача ОСОБА_1 вказувалось, що ним виявлено факт незаконного відчуження об'єктів нерухомого майна ТОВ «Аргос Стандарт» колишнім директором ОСОБА_3 . Зокрема, два об'єкти нерухомого майна були відчужені шляхом їх внесення до статутного капіталу ТОВ «Пава-2018» і оцінені ОСОБА_3 за суттєво заниженою вартістю.
25 червня 2024 року керівник ТОВ «Пава-2018» ОСОБА_4 здійснив відчуження означених двох об'єктів нерухомого майна на користь ОСОБА_5 , уклавши з ним договір № 2185 про задоволення вимог іпотекодержателя.
Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною.
Зокрема, на підставі цього договору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, як державний реєстратор, прийняла:
рішення від 25.06.2024 16:36:56 № 73820262 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - магазин продовольчих товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 40330812124;
рішення від 25.06.2024 16:24:07 № 73819823 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - Універсам "Ленінградський", розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33848912124.
Вважаючи, що державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна - прийняла зазначені вище два рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 4 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом та за наявності підстави для зупинення державної реєстрації прав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і всупереч цій підставі позивач звернувся зі скаргами до відповідача.
Як убачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскаржуваними у скарзі рішеннями зареєстровано перехід права власності на магазин продовольчих товарів від ТОВ «ПАВА-2018» до ОСОБА_5 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Батовою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2185; зареєстровано перехід права власності на універсам «Ленінградський» від ТОВ «Пава-2018» до ОСОБА_5 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Водночас, встановлено, що об'єкти нерухомого майна були зареєстровані за ТОВ «Аргос Стандарт» у 2017 році. Натомість, на підставі рішень від 22.02.2018 №№ 39810887, 39811354 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лещенко Ольги Володимирівни було зареєстровано перехід права власності від ТОВ «Аргос Стандарт» до ТОВ «ПАВА-2018».
При цьому, означені вищевказані рішення скаржником не оскаржувались.
Отже, аргументи ОСОБА_1 , що спірні реєстраційні дії порушують його права як кредитора ТОВ «Агрос Стандарт» та як особу, в інтересах якої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 20 червня 2024 року у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) було накладено арешт на вищевказані два об'єкти нерухомого майна не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач вірно виснував, що позивачем не підтверджено факт порушення своїх прав у зв'язку з оскаржуваними рішеннями в розумінні реєстраційного законодавства, оскільки у Державному реєстрі прав відсутні записи про будь-які права скаржника на об'єкти нерухомого майна, або на земельні ділянки, на яких вони розташовані, крім того скаржником не наведено жодних доказів та не надано документів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність таких прав у позивача.
Підсумовуючи викладене, відсутні правові підстави для скасування наказу Міністерства юстиції України від 04 вересня 2024 року № 2215/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті», яким залишено скарги ОСОБА_1 від 23 липня 2024 року без розгляду по суті, та, як наслідок, похідна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 22 грудня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.