22 грудня 2025 року м. Київ № 640/7766/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.11.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням періодів з 01.09.1978 по 15.06.1984, з 17.10.1989 по 24.09.1991, з 25.09.1991 по 04.04.1994, з 06.04.1994 по 31.12.2011 з врахуванням довідки про заробітну плату від 10.11.2020 за період з 01.04.1994 по 30.03.1999, починаючи з 13.11.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки цей стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/7766/21, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 справу №640/7766/21 прийнято до провадження судді Панової Г.В.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку з тим, що позивачці необхідно подати відповідачу уточнюючі довідки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
13.11.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом №2600-0303-8/166025 від 23.11.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було повідомлено: “Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 59 років 6 місяців за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 14 років 9 місяців 11 днів. До страхового стажу не зараховано :
- період навчання з 01.09.1978 по 15.06.1984, для зарахування періоду навчання на денній формі, необхідно надати уточнюючу довідку про тривалість навчання із обов?язковим зазначенням даних про закінчення повного навчального періоду, оскільки зазначений період в дипломі перевищує нормативний термін навчання;
- період роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991, оскільки наказ датований 1988 роком;
- період роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994, запис про звільнення не завірений посадовою особою;
- період роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999, оскільки наказ датований 1993 роком.
Також до заяви не було надано штатний розклад по займаним посадам та статут підприємства, що інших посад не передбачено в ТОВ «Шаг», оскільки довідка про заробітну плату підписана власноруч.».
Вважаючи, що така відмова відповідача є протиправною, позивачка звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.
Суд зазначає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка НОМЕР_1 містить всі необхідні записи про роботу, а саме відомості про підприємство, дату прийняття на посаду, назву посади, дані про реквізити наказу про прийняття на роботу (номер наказу, число і місяць його видачі) та звільнення з роботи. Ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу.
Разом з тим, відповідачем не зараховано до стажу роботи позивачки, який зараховується для призначення пенсії за віком, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, а саме: період роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991, оскільки наказ датований 1988 роком; період роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994, запис про звільнення не завірений посадовою особою; період роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999, оскільки наказ датований 1993 роком.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивачки не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивачки відповідальними працівниками підприємств, на яких позивачка працювала.
Згідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Аналізуючи наведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачкою до пенсійного органу трудової книжки, яка підтверджує факт роботи позивачки за не зараховані періоди, та з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв'язку із не зарахуванням періодів її роботи на підставі записів трудової книжки.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудових книжок, якими посвідчено страховий стаж позивачки в спірні періоди роботи не містять виправлень, отже, доводи відповідача, що виявлені ним недоліки трудової книжки є підставою для неврахування зазначених в ній періодів роботи до страхового стажу позивачки, суд відхиляє як безпідставні.
Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивачки можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.
Отже, зарахуванню підлягають періоди трудової діяльності позивачки, а саме:
- період роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991;
- період роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994;
- період роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999.
Щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 15.06.1984.
Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до диплому НОМЕР_2 , виданого 15.06.1984 року, позивачка у 1978 році вступила до Макіївського інженерно-будівельного інституту та в 1984 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю "Архітектура" та рішенням державної екзаменаційної комісії від 15.06.1984 року їй була присвоєна кваліфікація "архітектора".
Відповідачем відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 15.06.1984, оскільки зазначений період в дипломі перевищує нормативний термін навчання. При цьому у листі зазначено про необхідність надання уточнюючої довідки.
Таким чином, позивачкою підтверджено час навчання у спірний період. При цьому суд відхиляє аргументи відповідача щодо неможливості зарахування такого періоду у зв'язку із перевищенням нормативного терміну навчання, оскільки відповідачем не наведено чим передбачені такі часові обмеження навчання у вищому навчальному закладі.
Щодо подання позивачкою штатного розкладу по займаним посадам та статут підприємства, що інших посад не передбачено в ТОВ «Шаг», оскільки довідка про заробітну плату підписана власноруч, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачкою документах.
Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії позивачці та необхідності його скасування.
Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, в даному випадку зарахування до страхового стажу спірних періодів, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи фактичні обставини цієї справи, питання щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів не можуть бути віднесені до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду, з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Судом встановлено, що наявний у позивачки страховий стаж відповідач обчислив у 14 років 9 місяців 11 днів.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1978 по 15.06.1984; періоду роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991; періоду роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994; періоду роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999.
Також суд звертає увагу, що у позові позивачка просить суд зобов'язати відповідача зарахувати стаж з 01.04.1999 по 31.12.2011. Водночас, суд звертає увагу, що правова оцінка цьому періоду судом не надавалась, позаяк не була предметом розгляду у листі відповідача.
Що стосується позовних вимог зобов'язального характеру, то з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин належним та достатнім способом захисту позивачки у спірних відносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки у частині не зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 15.06.1984; періоду роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991; періоду роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994; періоду роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999, з врахуванням довідки про заробітну плату від 10.11.2020 за період з 01.04.1994 по 30.03.1999 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з позовом до суду позивачка сплатила судовий збір в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи.
Відтак, вказана сума підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві від 23.11.2020 №2600-0303-8/166025 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 15.06.1984, періоду роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991, періоду роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994, періоду роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999, з врахуванням довідки про заробітну плату від 10.11.2020 за період з 01.04.1994 по 30.03.1999 та прийняти рішення про призначення пенсії за віком, з урахування правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім грн) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.