ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"22" грудня 2025 р. Справа № 300/8591/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Шкуропацька Марина Олександрівна (надалі, також - представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, для забезпечення індексації пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2023 року.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5000 гривень.
Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та індексації пенсії позивача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, в необхідній кількості примірників, в якій уточнити зміст позовних вимог або обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також відомостей про місце знаходження оригіналів письмових доказів, долучених позивачем до позовної заяви.
12.12.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. В даній заяві представниця позивача наводить аргументи щодо помилковості висновків суду про застосування строку звернення до суду. Зокрема, вказує що правовий висновок колегії Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, в якому Велика Палата зробила висновок, що строк звернення до суду із захистом права на пенсійне забезпечення, слід обчислювати із дати, коли позивач отримав від пенсійного органу лист-відповідь чи лист-роз'яснення на поданий ним запит. Також звертає увагу суду на незастосування положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку звернення до суду в постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24. Зважаючи на це, просить поновити пропущений позивачем строк звернення до суду.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Даний строк є загальним.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Також, Верховний Суд у Постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 зазначає:
"51. Водночас, Суд наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
52. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача."
Позивач звертається до суду із проханням зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2023 року.
Суд звертає увагу представниці позивача на наступне.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 судами встановлено наступні фактичні обставини справи:
"10. Не погоджуючись із непроведенням індексації її пенсії у 2022 та 2023 роках, 18 жовтня 2023 року позивачка звернулася до відповідача із запитом.
11. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 25 жовтня 2023 року № 0400-010304-8/169017 повідомило, що для обчислення пенсії позивачки враховувався показник середньої заробітної плати в Україні у розмірі 9118,81 грн. Роз'яснено, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", установлено з 01 березня 2022 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2022 року згідно з Порядком, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн, яка виплачується додатково до встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" щомісячної доплати до пенсії, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Разом з цим, пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" установлено з 01 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2023 року згідно з Порядком, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн, яка виплачується додатково до встановленої пунктом 2 Постанови № 127 та пунктом 4 Постанови № 118, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом…
…55. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року позивачка заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2022 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року; зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року…
…57. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022 та 2023 роках позивачці не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
58. Суд зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
59. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року, позивачка заявила позовні вимоги з 01 березня 2022 року, у зв'язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 02 травня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01 березня 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції, у зв'язку із чим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період до 02 травня 2023 року відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України".
Суд звертає увагу представниці позивача, що фактичні обставини справи № 160/28752/23 та справи № 300/8591/25 є подібними з огляду на наступне:
1. Позивачі є особами, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та отримують пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
2. Заявлені позовні вимоги виходять за межі шестимісячного строку звернення до суду;
3. Підставою для звернення до суду слугувала інформація про ненарахування індексації пенсії органом Пенсійного фонду України, отримана позивачами внаслідок поданих ними запитів.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В суду відсутні будь-які підстави для незастосування вказаної постанови Верховного Суду в справі № 160/28752/23.
Доводи представниці позивача про те, що вказаний висновок Верховного Суду суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а спростовуються наступним.
У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а з приводу строку звернення зазначає наступне:
"Водночас варто зазначити, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить такі три норми.
Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до статті 55 цього Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону № 1058-ІV і статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Разом із цим до 8 серпня 2016 року ОСОБА_1 не зверталася до Управління ПФУ щодо проведення перерахунку пенсії та не оскаржувала дії чи бездіяльність Управління ПФУ.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у зв'язку із тим, що пенсійний орган не врахував їй при призначенні пенсії суми отриманих нею виплат, з яких сплачено страхові внески, а отже, ці суми не нараховані і є спірними.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що обґрунтування, наведені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 квітня 2019 року про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не створюють підстави для вирішення усіх окреслених в цій ухвалі питань.
Порушені у зазначеній ухвалі питання, на вирішенні яких наполягав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, не розкривають наявності виключної правової проблеми у цій конкретній справі, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачкою строк звернення до адміністративного суду дотриманий та визнали її право на перерахунок пенсії як державному службовцю з дати призначення пенсії.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку".
Суд вважає за необхідне звернути увагу представниці позивача на формулювання, викладене Великою Палатою Верховного Суду, а саме про те, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду не визначила, що єдиною підставою для обчислення строку звернення до суду є отримання відповіді від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, а зазначила про таку відповідь як одну з підстав для обчислення строку звернення до суду. Також суд звертає увагу представниці позивача про зміст правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у вказаній постанові, а саме те, що "в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку". Щодо формулювання "в цьому випадку" суд звертає увагу на фактичні обставини справи № 510/1286/16-а, відповідно до яких, особа звернулася до суду у зв'язку із невключенням до суми заробітної плати, з якої обчислюється пенсія сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат.
Суд зазначає, що в спорах, що стосуються пенсійних виплат загальнозастосовною підставою для звернення до суду буде отримання від уповноваженого органу Пенсійного фонду України інформації про складові пенсійного забезпечення та порядок обчислення таких складових, оскільки без отримання відповідної інформації на запит, в особи не буде достатніх підстав в тому числі, для висновку про те, що органом Пенсійного фонду України було порушено порядок обчислення чи виплати нарахованої пенсійної виплати.
Однак національне законодавство оперує поняттям не тільки "дізнався про порушення права", але й поняттям "повинен дізнатися про порушення права".
У своїй постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 з цього приводу зазначила наступне:
"35. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
38. До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись 18.10.2019 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанови № 1210.
39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує".
Таким чином, важливо брати до уваги також момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та мав змогу виявити зацікавленість в отриманні інформації щодо належного виконання уповноваженим суб'єктом передбачених законом дій.
Постанову № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" Кабінетом Міністрів України прийнято 24.02.2023. Вказана постанова набрала чинності 01.03.2023.
Постанову № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" прийнято 23.02.2024. Вказана постанова набрала чинності 01.03.2024.
Постанову № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" прийнято 25.02.2025. Вказана постанова набрала чинності 01.03.2025.
Зазначені постанови офіційно опубліковані, а отже належним чином доведені до відома, зокрема й позивачу.
Таким чином, з часу офіційного опублікування даної постанови позивач повинен був дізнатись про ймовірне порушення своїх прав.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З приводу посилання представниці позивача на постанову Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 в частині аргументів про відсутність доводів, що стосується строку звернення до суду, то суд звертає увагу представниці позивача на фактичні обставини справи.
Відповідно до фактичних обставин справи № 200/5836/24: "У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який ураховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796;
- зобов'язати Управління здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01 березня 2024 року.".
Таким чином, заявлені у даній справі позовні вимоги не виходять за рамки 6-місячного строку звернення до суду, з огляду на що судом касаційної інстанції не надавалася оцінка питанню строку звернення, яке в таких умовах не було спірним.
Суд критично ставиться до аргументів представниці позивача про те, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 суперечить висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, оскільки такі аргументи ґрунтуються на суб'єктивних думках представниці позивача та не підтверджуються жодними належними доказами (зокрема, щодо відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу представниці позивача на те, що постанова Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, що є додатковим аргументом, який свідчить про врахування такої практики Великої Палати Верховним Судом при винесенні постанови від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
Таким чином, звернувшись до суду з цим позовом 27 листопада 2025 року, позивач заявив позовні вимоги з 01 березня 2023 року, однак, з урахуванням визначених вище висновків, вони можуть бути захищені судом з 27 травня 2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01 березня 2023 року, як про це просить позивач.
Щодо аргументів позивачки, що застосування строків звернення до суду є обмеженням прав пенсіонера, що буде суперечити позиції і Конституційного Суду України і Верховного Суду, суд звертає увагу позивачки на наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем аргументи щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо зобов'язання відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2023 року в частині періоду з 01.03.2023 по 26.05.2025.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вчинити певні дії, зокрема щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, ОСОБА_1 в розмірі 10846,37 гривень, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №?168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2023 року в частині періоду з 01.03.2023 по 26.05.2025 - повернути позивачу.
3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію цієї ухвали надіслати представниці позивача через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
5. Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
5.1. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
5.2. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
6. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Главач І.А.