ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" грудня 2025 р. справа № 320/46227/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови,
Державна судова адміністрація України звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 13.08.2025 ВП № 78519679.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 13.08.2025 ВП № 78519679, є протиправною та необґрунтованою, оскільки виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року у справі №300/2135/23 повинно здійснюватись органами Казначейства виключно за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року, передано адміністративну справу №320/46227/25 за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями ст. 287 КАС України.
Матеріали адміністративного позву отримано відповідачем 04.11.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року про відкриття провадження отримано відповідачем 10.11.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2135/23 визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для забезпечення фінансування з виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, з 01.01.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2023 до 31.12.2023, з 01.01.2024 до 16.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2 270 гривень, у 2022 році 2 481 гривня, у 2023 році 2 684 гривні, у 2024 році 3 028 гривень.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для забезпечення фінансування та виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 16.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2 270 гривень, у 2022 році 2 481 гривня, у 2023 році 2 684 гривні, у 2024 році 3 028 гривень.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.08.2025 ВП № 78519679 прийнято постанову про накладення на Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України) штрафу в розмірі 10 200 гривень.
Зазначена постанова прийнята у зв'язку з невиконанням ДСА України рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2135/23, яким зобов'язано ДСА України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для забезпечення фінансування та виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 16.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2 270 гривень, у 2022 році - 2 481 гривня, у 2023 році - 2 684 гривні, у 2024 році - 3 028 гривень.
Не погоджуючись з постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.08.2025 ВП № 78519679 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З аналізу приписів Закону № 1404-VIII слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, однак не зробив цього.
Отже, надаючи правову оцінку правомірності накладення на боржника штрафу за невиконання/повторне невиконання судового рішення, слід з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це перешкодило виконати судове рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Під час розгляду даного спору судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2135/23 зобов'язано ДСА України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для забезпечення фінансування та виплати судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 16.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2 270 гривень, у 2022 році - 2 481 гривня, у 2023 році - 2 684 гривні, у 2024 році - 3 028 гривень.
07.07.2025 року державним виконавцем на підставі виконавчого листа №300/2135/23, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою роз'яснено боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-IV "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-IV) і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до статті 3 Закону № 4901-IV виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеному державному органі відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Абзацом десятим пункту 25 Порядку визначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України ДСА України визначено відповідальних виконавців за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", у тому числі й Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" були затверджені видатки в розмірі 10,0 млн. гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.
Кошторисом на 2024 рік Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області були затверджені асигнування у сумі 23,8 тис. гривень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн. гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.
ДСА України 14.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,4 тис гривень.
У зв'язку з цим виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися органами Казначейства виключно за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Суд зазначає, що виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/ або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду України: від 24.03.2015 по справі № 21-66а15, від 30.06.2015 по справі № 21-1044а15 та від 30.06.2015 по справі № 21-660а15.
ДСА України листами від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 № 11-14862/24 та від 11.10.2024 № 11-19998/24 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суми 1 318,0 млн. гривень, 1 428, 43 млн. гривень та 1 502,98 млн. гривень відповідно.
Однак Міністерством фінансів України у листах від 10.05.2024 № 1-20279/24, від 06.08.2024 № 1-30431/24, від 24.10.2024 № 1-39504/24 зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
У подальшому, ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25, від 17.06.2025 № 11-12026/25 та від 16.07.2025 № 11-14135/25 звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суми 1 495,2 млн гривень, 1 503, 6 млн гривень, 1 525, 2 млн гривень, 1 538,6 млн гривень, 1 551,6 млн гривень та 1568,6 млн гривень відповідно.
У відповідь Міністерство фінансів України листами від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329, від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313 та від 30.07.2025 № 08020-09-6/21433 повідомило, що у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації територіальної оборони та захисту населення і позиція Мінфіну з порушеного питання є не змінною.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 300/2135/23.
Зазначене свідчить про протиправність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення штрафу на ДСА України та про незаконність постанови вказаного державного виконавця від 13.08.2025 ВП № 78519679 про накладення штрафу.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 13.08.2025 ВП № 78519679.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.