23 грудня 2025 року Справа № 280/11143/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
третя особа Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), третя особа Військова частина НОМЕР_4 , відповідно до якої, позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо:
1) не підготовки довідки про вартість речового майна, що належить до видачі щодо ОСОБА_1 , за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
2) не нарахування та невиплати, в тому числі, при остаточному розрахунку під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 : грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його служби; грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 - 2023 роки; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2022 - 2023 роки; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 - 2023 роки; одноразової грошової допомоги мобілізованому при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у чинній на 2022 рік редакції) за 2022 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 :
1) підготувати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі щодо ОСОБА_1 , за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
2) нарахувати та виплати ОСОБА_1 : грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його служби; грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 - 2023 роки; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2022 - 2023 роки; грошову допомогу на оздоровлення за 2022 - 2023 роки; матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2022 - 2023 роки; одноразову грошову допомогу мобілізованому при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у чинній на 2022 рік редакції) за 2022 рік.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Положеннями п.2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві вказана адреса третьої особи (Військова частина НОМЕР_4 ): АДРЕСА_2 , однак згідно матеріалів справи адреса третьої особи: АДРЕСА_3 .
В порядку усунення недоліків позивачу необхідно уточнити адресу третьої особи.
У позовній заяві представник позивача просить суд поновити строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, зазначає, що застосуванню підлягає попередня редакції норми ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, а саме: «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
За приписами частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої - другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від "04" березня 2023 року №20-РС у запас за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).
При цьому, позивач вже звертався до суду з позовом щодо вирішення трудового спору, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі №280/1051/24 позовну заяву задоволено частково, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року рішення скасоване, прийнято у справі нове судове рішення - у задоволенні позову відмовлено.
Суд зазначає, що строк звернення до суду у цій справі врегульований частиною другої статті 233 КЗпП України, а не частиною першою статті 233 КЗпП України на яку посилається представник позивача, оскільки позивача звільнено з військової служби.
До суду позовна заява надійшла 18 грудня 2025 року.
Отже, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Суд звертає увагу, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025 у якому наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
За висновками Конституційного Суду України, законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Разом з тим, частина 2 статті 233 КЗпП України, якою врегулюванні строки звернення до суду звільненого працівника є чинною та неконституційною не визнавалась.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України залишається без руху.
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У відповідності до цього позивачу необхідно надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 122, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_4 про протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви, у якій зазначити правильну адресу місцезнаходження третьої особи;
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Б.В. Богатинський