23 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/8833/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (далі-відповідач), яким просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДМС України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Зобов'язати Головне управління ДМС України в Закарпатській області розглянути заяву особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 N 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 N 649 і прийняти рішення за результатами розгляду заяви.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що , 28 липня 2025 року позивач звернувся до відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатської області (далі ГУ ДМСУ в Закарпатській обл.), що розташований в м. Ужгород по вул. Загорська, 2, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
В порушення процедури прийому заяв, начальник відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції усно повідомив, що заяви вони не приймають, і що потрібно подати документи через канцелярію ГУ ДМСУ в Закарпатській обл. за адресою вул.Івана Коршинського, 12-а, м. Ужгород. Того ж дня, 28.07.2025 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні та додатки в обґрунтування заяви через канцелярію ГУ ДМСУ в Закарпатській області.
Далі в порушення процедури розгляду заяви про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач замість рішення про відмову у прийнятті заяви, надсилає позивачу відповідь №2101.7-6696/2101.1-25 від 12.08.2025 якою позивачу відмовлено у прийнятті заяви.
В обґрунтування відмови відповідач зазначив наступне: «Водночас, звертаємо увагу, що на сьогодні Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Отже, до Вас застосовано положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України “Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10.01.2002 № 2942-ІІІ, у якій визначено, що ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з'ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах державної безпеки. Правило Конвенції про статус біженців 1951 року застосовується на підставі частини другої статті 2 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». У зв'язку з викладеним повертаємо надіслані Вами матеріали.»
На переконання представника позивача, зазначеними діями співробітники ГУ ДМС України в Закарпатській області порушили права позивача, передбачені Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме право особи звертатися за захистом та бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, відповідно до положень чинного законодавства України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк учасникам справи для подання заяв по суті справи.
05 вересня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що ураховуючи вимоги законодавства про звернення громадян, ГУ ДМС розглянуто звернення позивача та листом ГУ ДМС, у встановлені законодавством строки надіслано письмові відповіді щодо можливості та порядку прийняття заяви щодо звернення за захистом в Україні, зокрема роз'яснено, що « Зокрема, частинами 1, 2, 5 статті 5 ЗУ «Про біженців та особі які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту: протягом п'яти робочих днів, якщо перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України; без зволікань, якщо під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України; до закінчення дозволеного строку перебування на території України, якщо під час тимчасового перебування особи на законних підставах в Україні, в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 3 частини першої статті 1 Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження.».
Окрім цього, у відзиві відповідач зазначив, що у даних спірних правовідносинах не встановлено факту звернення позивача з заявою у визначений законом строками, оскільки в зверненні позивача відсутнє право на подачу у зв'язку з протермінуванням строку звернення до територіального підрозділу ДМС, що не відповідає ч.ч. 1,2,5 ЗУ «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту», де однією з вимог при прийнятті заяви є термін протягом якого особа має звернутись до територіального органу.
Відповідачем не було відмовлено у прийнятті заяви, а роз'яснено в порядку ЗУ "Про звернення громадян" порядок подачі заяви у відповідності до чинного законодавства.
Також, позивачем не було додано до звернення будь-якого підтвердження його особи, втому числі не надано Довідки з відміткою консульства про вихід з громадянства країни його громадської належності.
Разом з тим, оскільки заява позивача про надання додаткового захисту подана в порядку Закону України "Про звернення громадян" то у даній адміністративній справі, рішення відповідача про відмову у прийняті заяви не приймалося, а в порядку Закону України "Про звернення громадян" було надано відповідь.
Враховуючи викладене у відзиві, на переконання представника відповідача, відповідачем у даному випадку дотримано вимоги законодавства про звернення громадян у повному обсязі, а твердження позивача про відмову в прийняті заяви є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначене вище звернення позивача не є заявою про надання додаткового захисту, а відповідно лист-відповідь ГУ ДМС- не є рішеннями про відмову у прийняті заяви.
У відповіді на відзив від 24.11.2025 представник позивача зазначив доводи та аргументи, що є аналогічними доводам та аргументам, які зазначені у позовній заяві.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву та наданими відповідачем доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що 28.07.2025 позивач звернулась до ГУ ДМС в Закарпатській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами розгляду поданої заяви відповідачем надано відповідь від 12.08.2025 року у якій роз'яснено ч.ч.1,2,5 статті 5 Закону України «Про біженців та особі, які потребують додаткового або тимчасового захисту», також відповідачем зазначено, що на сьогодні Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Отже, до Вас застосовано положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України “Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10.01.2002 № 2942-ІІІ, у якій визначено, що ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з'ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах державної безпеки. Правило Конвенції про статус біженців 1951 року застосовується на підставі частини другої статті 2 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
У зв'язку з викладеним повернуто надіслані позивачем матеріали (а.с.9).
Позивач не погодився із неприйняття заяви про надання статусу біженця або особою, яка потребує додаткового захисту відповідачем, та звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року №3671-VI (далі Закон №3671-VI).
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3671-VI, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
В свою чергу особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (ч.1 ст.1 Закону №3671-VI).
За положеннями ст.2 Закону №3671-VI, питання, пов'язані з біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначений у ст.5 Закону №3671-VI.
Так, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно ч.6 ст.5 Закону №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Стаття 7 Закону №3671-VI регулює питання оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до положень цієї статті, оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.
До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:
реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;
ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;
заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;
заповнює інші необхідні документи;
оформлює особову справу;
роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;
Стаття 8 Закону №3671-VI визначає порядок попереднього розгляду заяв.
Згідно ч.1 та ч.4 ст.8 Закону №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до ч.6 ст.8 Закону №3671-VI, рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення (ч.6 ст.8 Закону №3671-VI).
Своєю чергою, статтею 9 Закону №3671-VI регламентовано порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, нормами Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» чітко регламентовано порядок дій органу, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту після надходження від особи заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також передбачено, які рішення можуть бути прийняті таким органом після надходження такої заяви.
Так, Законом визначена можливість прийняття міграційним органом наступних рішень після отримання та, у визначених випадках, розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту:
рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися;
рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у разі, якщо подана заява є очевидно необґрунтованою, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заява носить характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися;
рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, з огляду на положення Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», результат перевірки та розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення територіального органу ДМС.
Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі по тексту - Правила №649).
Відповідно до пункту 2.1 Правил №649, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил №649, рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.
У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.
У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №3671-VI, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Отже, чинним законодавством встановлено, що суб'єкт владних повноважень, до якого надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинен прийняти протягом робочого дня рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 особисто звернувся до ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою, в якій просив надати йому статус біженця. Вказану заяву відповідачем було розглянуто в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", про що безпосередньо випливає з листа ГУ ДМС у Закарпатській №2101.7-6696/2101.1-25 від 12.08.2025 року.
Разом з цим, як було зазначено вище, чинним законодавством визначено чіткі варіанти поведінки суб'єкта владних повноважень, до якого надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже відповідач, розглядаючи заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в порядку, встановленому Законом України №3671-VI допустив протиправну бездіяльність, що полягає у неприйнятті відповідного рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом у порядку, визначеному Законом України №3671-VI, та за формою, встановленою Правилами №649, за заявою ОСОБА_1 від 28.07.2025 року.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, приходить до переконання про зобов'язання Головного управління ДМС України в Закарпатській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 N 649 і прийняти рішення за результатами розгляду заяви.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст.2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (88017, м.Ужгород, вул.Коршинського Івана, буд.12а, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДМС України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Зобов'язати Головне управління ДМС України в Закарпатській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 № 649 та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору