23 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/23453/24
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов'язків керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Романівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Виконувач обов'язків керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Державної екологічної інспекції Поліського округу із позовом до Романівської селищної ради Житомирської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області ради щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821484200:01:000:0554, 1821484200:01:000:0564, 1821486900:07:000:0092, 1821486700:04:000:0375, 1821486700:03:000:0608, 1821484000:14:000:1028, 1821484000:14:000:1029, 1821455300:09:000:0092, 1821483200:05:000:0088, 1821481000:09:000:0264, 1821481000:07:000:0063, 1821481000:07:000:0064, 1821481000:18:000:0005, 1821481000:15:000:0136, 1821481000:13:000:0071, 1821481000:13:000:0072, 1821481000:08:000:0050, 1821455100:06:000:0465, 1821484800:04:000:0389, 1821484800:07:000:0316, 1821484800:05:000:0206, 1821485600:04:000:0279, 1821485600:04:000:0281, загальною площею 440,4153 га до самозалісених земель;
- зобов'язати Романівську селищну раду Житомирського району Житомирської області розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821484200:01:000:0554, 1821484200:01:000:0564, 1821486900:07:000:0092, 1821486700:04:000:0375, 1821486700:03:000:0608, 1821484000:14:000:1028, 1821484000:14:000:1029, 1821455300:09:000:0092, 1821483200:05:000:0088, 1821481000:09:000:0264, 1821481000:07:000:0063, 1821481000:07:000:0064, 1821481000:18:000:0005, 1821481000:15:000:0136, 1821481000:13:000:0071, 1821481000:13:000:0072, 1821481000:08:000:0050, 1821455100:06:000:0465, 1821484800:04:000:0389, 1821484800:07:000:0316, 1821484800:05:000:0206, 1821485600:04:000:0279, 1821485600:04:000:0281 загальною площею 440,4153 га до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що порушуючи законодавство, яке регулює порядок збільшення лісистості території України, Романівська селищна рада Житомирського району Житомирської безпідставно відмовила у віднесенні ряду земельних ділянок до самозалісених земельних ділянок за поданням Центрального МУЛМГ. Зазначене порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що дійсно у відповідності до норм ЗК України до повноважень органу місцевого самоврядування віднесено прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозаліснених. Зазначає, що Романівською селищною радою прийнято рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 1821455300:09:000:0092, 1821481000:07:000:0063, 1821481000:07:000:0064, 1821481000:08:000:0050, 1821481000:09:000:0264, 1821481000:13:000:0071, 1821481000:13:000:0072, 1821481000:15:000:0136, 1821481000:18:000:0005, 1821483200:05:000:0088, 1821484000:14:000:1028, 1821484000:14:000:1029, 1821484200:01:000:0554, 1821484200:01:000:0564, 1821484800:05:000:0206, 1821484800:07:000:0316, 1821485600:04:000:0281, 1821486700:03:000:0608, 1821486700:04:000:0375, 1821486900:07:000:0092 до само залісених. Вказує, що рішенням Романівської селищної ради від 26.11.2021 №705-17/21 "Про приватизацію земельних ділянок із земель запасу" надано дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровим номером 1821485600:04:000:0279 для безоплатної передачі у власність. Також зазначає, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 1821455100:06:000:0465 є спільною власністю нерозпайованих земель колишнього КСП "Комсомолець", що унеможливлює віднесення даної земельної ділянки до самозалісених.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024, та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821484800:04:000:0389, 1821455100:06:000:0465, 1821485600:04:000:0279 до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.
Крім того, відповідач у запереченні на відповідь на відзив надав пояснення аналогічні тим, що вже наводились, відповідно, у відзиві та додатково зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821484800:04:000:0389, відповідно до картографічних знімків та поверхневого огляду, не є повністю самозалісеною, у зв'язку з чим в подальшому буде подана на поділ, згідно чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів на адресу Романівської селищної ради скеровано листи (клопотання/подання) від 21.11.2023 №04-17/1134, від 15.05.2024 №04-17/527, від 05.07.2024 №04-17/703 про прийняття рішень щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 1555,9506 га, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування, до самозаліснених.
Листом від 29.03.2024 №748/04-32 Романівська селищна рада повідомила Центральне міжрегіональне управління про те, що звернення про визнання земельних ділянок самозалісненими, з наступним наданням їх у постійне користування лісокористувачам для використанням за цільовим призначенням (для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг), розглянуте 40 сесією селищної ради 8 скликання 26 травня 2023 року. У задоволенні звернення відмовлено. Одночасно повідомлено, що на адресу Центрального МУЛМГ направлено клопотання з переліком земельних ділянок для визнання їх самозалісненими.
Також, Романівська селищна рада листом від 14.08.2024 №1951/04-32 повідомила Центральне міжрегіональне управління про результати розгляду листа №04-17/703 від 05.07.2024.
Прокурор, не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача та в зв'язку з наявністю підстав для представництва інтересів держави в суді, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами першою, третьою Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 7 червня 2021 року, з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України було запропоновано: 1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем; 2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв'язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) ужити в установленому порядку заходів щодо: - реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами; - ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України; - забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; - запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.
20.06.2022 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" №2321-IX.
Цим Законом, зокрема, доповнено главу 11 Земельного кодексу України статтею 57-1.
Частиною 1 статті 57-1 ЗК України визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Згідно з частиною 2 статті 57-1 даного Кодексу віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Як вбачається із частини 3 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
Віднесення земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.
Віднесення земельної ділянки, несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».
Також внесено відповідні доповнення і до статті 184 Земельного кодексу України, за змістом яких «визначення самозалісених ділянок» віднесено до змісту землеустрою.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.
Пунктом «ґ» частини 2 статті 36 даного Закону визначено, що отримана в процесі обстежень інформація використовується для: прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів, передачу в постійне користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам самозалісених ділянок тощо;
Абзацом 2 пункту 121 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого Постановою КМ України №1051 від 17.10.2012 внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно з додатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" №2321-IX від 20.06.2022 набрав чинності 10.07.2022.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України зобов'язано у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.
Кабінетом Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймалось.
Відповідно, єдиним нормативним актом, який регулює відповідне питання є Порядок інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019.
Пунктом 2 такого Порядку визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Інформації про проведення інвентаризації самозалісених ділянок на території Житомирської області на виконання вимог Закону №2321-IX, суду не надано.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до повноважень Романівської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, входить віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Як вже вказувалось вище, нормами чинного законодавства визначено, що зміна угідь на самозалісені здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому визначено, що віднесення такої земельної ділянки до самозалісеної приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частина 2 статті 57-1 ЗК України). При цьому немає значення те, чи є сформованою чи не сформованою така земельна ділянка.
Суд зазначає, що бездіяльність може проявлятися у різних формах та має триваючу часову ознаку щодо невиконання покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків.
У даному випадку наявність майже дворічної законодавчо закріпленої процедури віднесення земель до самозалісених не свідчить про допущену бездіяльність органом місцевого самоврядування.
Підставою для звернення прокурора стало те, що відповідачем на даний час не винесено на розгляд сесії Романівської селищної ради подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п'ятою статті 57-1 ЗК України, що свідчить про протиправну бездіяльність.
З матеріалів справи вбачається, що лише 21.11.2023 Центральне міжрегіональне управління на адресу відповідача вперше скерувало подання №04-17/1134 щодо винесення рішення про віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 8678,3008 га (23 земельні ділянки) до самозалісених. До вказаного подання долучено картографічні матеріали місць розташування самозалісених земельних ділянок. Та в подальшому зверталось до відповідача з аналогічними поданнями №04-17/527 від 15.05.2024 та №04-17/703 від 05.07.2024.
Листом від 29.03.2024 №748/04-32 Романівська селищна рада повідомила Центральне міжрегіональне управління про те, що звернення про визнання земельних ділянок самозалісненими, з наступним наданням їх у постійне користування лісокористувачам для використанням за цільовим призначенням (для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг), розглянуте 40 сесією селищної ради 8 скликання 26 травня 2023 року. У задоволенні звернення відмовлено. Одночасно повідомлено, що на адресу Центрального МУЛМГ направлено клопотання з переліком земельних ділянок для визнання їх самозалісненими.
Також, Романівська селищна рада листом від 14.08.2024 №1951/04-32 повідомила Центральне міжрегіональне управління про результати розгляду листа №04-17/703 від 05.07.2024.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що подальшому відповідачем питання порушені в поданнях Центрального міжрегіонального управління від №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024 були внесені на розгляд сесії ради.
За результатами розгляду, 20.12.2024 Романівська селищна рада прийняла рішення №1956-61/24 про віднесення земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 1821455300:09:000:0092, 1821481000:07:000:0063, 1821481000:07:000:0064, 1821481000:08:000:0050, 1821481000:09:000:0264, 1821481000:13:000:0071, 1821481000:13:000:0072, 1821481000:15:000:0136, 1821481000:18:000:0005, 1821483200:05:000:0088, 1821484000:14:000:1028, 1821484000:14:000:1029, 1821484200:01:000:0554, 1821484200:01:000:0564, 1821484800:05:000:0206, 1821484800:07:000:0316, 1821485600:04:000:0281, 1821486700:03:000:0608, 1821486700:04:000:0375, 1821486900:07:000:0092 загальною площею 399,4812 га до самозалісених.
Тобто, наведене свідчить про те, що Романівською селищною радою в межах покладених на неї обов'язків, після надходження подань Центрального міжрегіонального управління №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024, вони були винесені на розгляд сесії сільської ради та прийнято рішення про віднесення 20 з 23 зазначених у поданнях земельних ділянок комунальної власності загальною площею 399,4812 га до самозалісених.
Так, дійсно рішенням сесії не вирішено питання про віднесення 3 із 23 вказаних у поданні земельних ділянок до самозалісених.
Однак суд, виходячи із предмету спірних правовідносин, вказує на наступне.
Суд зазначає, що чинне законодавство, яке регламентує спірні правовідносини, не містить заборони в межах розгляду питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених провести заходи щодо встановлення їх статусу, проведення обстежень, за результатами яких прийняти остаточне рішення про віднесення їх до самозалісених.
Як вбачається із подань Центрального міжрегіонального управління №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024, в них зазначені лише координати цих земельних ділянок.
При цьому як встановлено під час розгляду справи, на земельну ділянку з кадастровим номером 1821485600:04:000:0279 зазначену у вказаних поданнях надано дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення для безоплатної передачі у власність (рішення Романівської селищної ради від 26.11.2021 №705-17/21), земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 1821455100:06:000:0465 є спільною власністю нерозпайованих земель колишнього КСП "Комсомолець", що унеможливлює віднесення даної земельної ділянки до самозалісених, а земельна ділянка з кадастровим номером 1821484800:04:000:0389, відповідно до картографічних знімків та поверхневого огляду, не є повістю самозалісеною, у зв'язку з чим в подальшому буде подана на поділ, згідно чинного законодавства.
Таким чином, наведене свідчить про те, що сільською радою в межах покладених на неї обов'язків було вжито дій щодо вирішення звернень Центрального міжрегіонального управління №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, а саме у відповідності до норм статті 57-1 ЗК України, питання виносилось на сесію ради, було предметом розгляду та за наслідками його розгляду прийнято відповідне рішення.
Крім того, при вирішенні вказаного спору, суд враховує те, що у даному випадку для визначення строку, з якого Романівської селищної ради допустила протиправну бездіяльність визначальним є не дата прийняття Закону №2321-IX, указів Президента України №228/2021 від 07 червня 2023 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», №675/2022 від 29 вересня 2022 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відтворення лісів України в особливий період», норм ЗК України в частині самозалісених ділянок, а з моменту коли закон зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити відповідні дії.
У даному випадку, частина 2 статті 57-1 ЗК України чітко визначає, що віднесення такої земельної ділянки до самозалісеної приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, яке в даному випадку на адресу відповідача вперше направлено лише 21.11.2023.
При цьому, часових рамок протягом якого повинно бути прийнято відповідне рішення, нормами ЗК України та іншими нормативними актами не встановлено.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Вказаної позиції щодо визначення протиправної бездіяльності притримується у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24).
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо не винесення на розгляд сесії Романівської селищної ради подань Центрального міжрегіонального управління №04-17/1134 від 21.11.2023, №04-17/527 від 15.05.2024, №04-17/703 від 05.07.2024 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п'ятою статті 57-1 ЗК України, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, с
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Виконувача обов'язків керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області (вул.Героїв Майдану, 122, м.Чуднів, Житомирський район, Житомирська область, 13201) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (вул.Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023; код ЄДРПОУ 37507901), Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул.Степана Бандери, 8, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 45121148) та Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул.Л.Качинського, 12А, м.Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 42163803) до Романівської селищної ради Житомирської області (вул.С. Лялевича, 2, смт.Романів, Житомирський район, Житомирська область, 13001; код ЄДРПОУ 04345185) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
23.12.25