22 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/22739/25
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Рішенням від 20.11.2025 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3,м. Київ,03048. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108646) , про визнання протиправним та скасування наказу, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції від 10.09.2025 № 25 "Про застосування до працівника УПП у Житомирській області ДПП дисциплінарного стягнення" щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
25.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн.
Представник відповідач подав до суду заперечення на заяву, у яких зазначив, що у цій справі заявлені позивачем витрати не відповідають жодному з критеріїв, оскільки: значна частина витрат виникла виключно внаслідок недобросовісної процесуальної поведінки самого позивача та його представника, а саме подання необґрунтованої нової редакції позову, подання недостовірних пояснень, створення перешкод для явки позивача, неявки у судові засідання; обсяг заявлених послуг не відповідав реальному обсягу фактичних процесуальних дій, оскільки більшість поданих документів не мали юридичної цінності та не впливали на предмет доказування; витрати не були необхідними, оскільки виникли не через складність справи, а через дії представника позивача, спрямовані на затягування розгляду; заявлена сума є явно завищеною, з огляду на нескладність спору, обмежений обсяг матеріалів та відсутність фактичних підстав для підвищеного розміру гонорару.
Відповідно до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи викладене, суд розглядає заяву у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Оцінивши доводи, заяви, заперечення, надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, у силу пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2025 року у справі №380/22356/23 виснував, що зважаючи на усталену та послідовну позицію Верховного Суду щодо застосування статей 134, 139 КАС України у контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів не може оцінювати відповідність їхнього розміру критеріям, що передбачені у частині п'ятій статті 134 КАС України.
У відзиві відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони є завищеними.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом вартості наданих послуг (15000,00 грн), суд виходить з наступного.
Представник позивача на підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 12 вересня 2025 року № 12/09; додаткову угоду № 1 від 12.09.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.09.2025 року № 12/09; акт приймання-передачі послуг № 20/11/25 до договору про надання правової допомоги від 12.09.2025 року № 12/09 та додаткової угоди № 1 від 12.09.2025; квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 20.11.2025.
Згідно акту приймання-передачі послуг №20/11/25 від 20.11.2025 загальна вартість послуг з підготовки позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 і прийняття участі в судових засіданнях становить 15000 грн.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінюючи співмірність заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат, судом враховано, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування), великого обсягу часу і значних зусиль для підготовки відповідних документів до суду та позовної заяви, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. До матеріалів справи було долучено невелику кількість документів.
Також, суд вважає за необхідне відмітити, що ухвалою від 03.11.2025 було повернуто представнику позивача позовну заяву у новій редакції, яка надіслана на електронну пошту суду 31.10.2025 у справі №240/22739/25, у зв"язку з недотриманням вимог ст.47 КАСУ.
Суд погоджується, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Також, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі ( з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію "розумної необхідності" таких витрат.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи надані відповідачем заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, критерії обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, обґрунтування позовної заяви, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 7500,00 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п"ятсот гривень).
В іншій частині заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О.В. Капинос