про відкриття спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи
22 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/26721/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року при обчисленні позивачу в період з 29.01.2020 по 04.12.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 29.01.2020 по 04.12.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року; Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведення такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу, оскільки щодо періоду з 19.07.2022 по 04.12.2023 року, з якого позивач просить здійснити нарахування та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомог та одноразових виплат позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду. Клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин пропуску процесуального строку позивачем не заявлене.
В зв'язку з цим ухвалою від 01.12.2025 року позовну заяву було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально підтверджених доводів та причин для поновлення строку звернення з вимогами щодо основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомог та одноразових виплат за період з 19.07.2022 по 04.12.2023 року, а також належних доказів відправлення позовної заяви до суду.
09.12.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої, серед іншого, зазначено, що в наказі про звільнення відсутні відомості про нарахування та виплату грошового забезпечення, в грошовому атестаті відсутній підпис позивача та відомості про розмір прожиткового мінімуму, взятий до розрахунку, розмір тарифного коефіцієнту та тарифного розряду за посадою, а також розмір тарифного коефіцієнту за військовим званням загалом та фінансових відомостей за попередні періоди, а тому позивач не знав і не міг знати у день звільнення про порушення його права на виплату. Інформацію про виплачені суми позивачу та його представнику надали лише в листопаді 2025 року.
Представник позивача вважає, що у межах адміністративного судочинства питання дотримання строків звернення до суду має оцінюватися під час безпосереднього розгляду справи по суті, а не на етапі відкриття провадження у справі.
Крім того, представник позивача стверджує, що позивач не мав причин та підстав, а тим більше - обов'язку, сумніватися у добросовісності дій відповідача щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Як зазначає представник позивача, незаконна бездіяльність відповідача в частині ненадання повивачу письмового повідомлення про виплачені останньому кошти є об'єктивно непереборною обставиною, яка не залежить від волевиявлення позивача та створює труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду.
18.12.2025 року представник позивача додатково надіслав заяву, у якій просив врахувати позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.12.2025 року у справі № 460/7194/24, згідно з якою, враховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, правовідносини щодо невиплати сум грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по останній день місяця, що передував місяцю звільнення, регулюються приписами частини першої статті 233 КЗпП України, яка у свою чергу визнана неконституційною згідно Рішенням Конституційного суду України від 11.12.2025 року у справі № 1-7/2024(337/24).
За твердженням представника позивача, враховуючи визнання неконституційним частини першої статті 233 КЗпП України, а також беручи до уваги позицію Верховного суду, строк на звернення до суду із позовом за період з 19.07.2022 року і по останній день місяця, що передував місяцю, у якому відбулося звільнення, взагалі відсутній. За таких обставин, при вирішенні питання щодо додержання позивачем строку на звернення до суду із позовом, початок даного строку слід обчислювати з місяці, у якому відбулося звільнення і такий строк охоплюється частиною другою статті 233 КЗпП України, яка визначає, що тримісячний строк звернення до суду починається з моменту отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Дослідивши доводи заяв представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
Клопотання щодо поновлення строку звернення позивача до суду буде вирішене судом в ході судового розгляду справи.
Ухвала винесена з урахуванням перебування судді на лікарняному з 15.12.2025 по 19.12.2025 року.
Керуючись статтями 19, 20, 160, 161, 171, 243, 248, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Зобов'язати відповідача надати у строк, встановлений для подання відзиву на позов, належно засвідчену копію грошового атестата, виданого позивачеві при виключенні із списків особового складу та докази його вручення; докази на підтвердження проходження позивачем військової служби (належно засвідчені копії наказів або витяги з них про зарахування до списків особового складу частини та виключення з них); інформацію про розмір прожиткового мінімуму, застосованого для обчислення посадового окладу та окладу за військове звання за спірний період; довідку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані відпустки та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення за спірний період з помісячним відображенням нарахованих сум, дат здійснення виплат та відокремленням їх складових.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідач у строк встановлений для подання відзиву, а позивач не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву мають право подати до суду клопотання, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud0670/
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Н.М. Майстренко