Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення заяви без задоволення
22 грудня 2025 року Справа №200/3224/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Звонарьова Валентина Вадимовича подану в порядку 383 КАС України
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 057050012350 від 02.05.2025 року;
- зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.09.1986 року по 16.04.1989 року, з 24.08.1989 року по 01.03.1990 року, з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року.
30 травня 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 року № 057050012350 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1986 року по 16.04.1989 року, з 24.08.1989 року по 01.03.1990 року та роботи з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968,96 гривень.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 200/3224/25 залишено без змін.
12 грудня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Звонарьова Валентина Вадимовича (надалі - заявник), який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява в порядку 383 КАС України, у якій заявник просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 057050012350 від 18 вересня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області;
- постановити ухвалу, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов допущення протиправного рішення про відмову в призначенні пенсії № 057050012350 від 18 вересня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 25.04.2025 року ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року у справі № 200/3224/25.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який станом на 22 грудня 2025 року продовжує діяти.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов'янськ, які в свою чергу створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» від 12 квітня 2022 року №440 відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 17 Закону України «Про державну службу» Кабінетом Міністрів України установлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Згідно з п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров'я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.
При цьому, ураховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Слов'янська та веденням активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи:
- на час існування небезпеки для учасників справи, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву, суд приходить висновку про залишення без задоволення зазначеної заяви, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Ефективний доступ до суду включає право на виконання рішення суду без невиправданих затримок, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 200/3224/25 набрало законної сили.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року, 02.10.2025 року видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1986 року по 16.04.1989 року, з 24.08.1989 року по 01.03.1990 року та роботи з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року.
На підставі зазначеного виконавчого листа 06.11.2025 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 79521007, про що свідчить інформація з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України станом на 22.12.2025 року, стан виконавчого провадження - «відкрито».
Матеріали справи і відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України не містять інформації щодо закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, заявником надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 057050012350 від 18.09.2025 року про відмову в призначенні пенсії, у якому зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року по справі № 200/3224/25 повторно розглянуто заяву від 25.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020. За результатами повторного розгляду заяви до страхового стажу не враховано період роботи з 01.01.2022 по 31.03.2025, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 29.03.1991 по липень 1991, період роботи з 26.09.1991 по 09.01.2003 не зараховано до пільгового стажу. Зазначено, що страховий стаж становить 31 рік 11 місяців 28 днів, стаж по спеціальності - 1 рік, у зв'язку із чим відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, оскільки недостатньо стажу роботи на пільгових умовах.
Суд зазначає, що відповідно до резолютивної частини судового рішення у справі № 200/3224/25, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1986 року по 16.04.1989 року, з 24.08.1989 року по 01.03.1990 року та роботи з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року, що й було здійснено пенсійним органом.
Факт зарахування зазначених у резолютивній частині судового рішення періодів підтверджується формою РС-право, долученої заявником до заяви в порядку 383 КАС України.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області були здійсненні заходи, направлені на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року у справі № 200/3224/25 у повному обсязі.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства.
З огляду на наведене вище, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року у справі № 200/3224/25, оскільки управлінням були здійсненні необхідні заходи для виконання рішення суду.
Щодо прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення № 057050012350 від 18.09.2025 року про відмову в призначенні пенсії, суд зазначає, що дана обставина не була спірною під час розгляду справи № 200/3224/25 по суті.
Більш того, звернувшись із даною заявою заявник зазначає ряд питань, що не були предметом розгляду у цій справі.
Суд зазначає, що питання, які не були спірними у межах справи № 200/3224/25 не можуть бути предметом судового контролю, зокрема в порядку ст. 383 КАС України.
Крім того, під час розгляду справи № 200/3224/25 не було спірного питання щодо неврахування періодів роботи з 01.01.2022 по 31.03.2025 (до страхового стажу), з 29.03.1991 по липень 1991, з 26.09.1991 по 09.01.2003 (до пільгового стажу), тому суд його не досліджував і не надавав правову оцінку, що свідчить про наявність нового спору між сторонами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача.
За вказаних обставин, суд зазначає, що заявник у цій справі обрав спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій, вчиненими на виконання рішення суду, незважаючи на те, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами не були предметом розгляду у справі № 200/3224/25 та не вирішувалися судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виконання рішення суду у цій справі, суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали. Відтак, заяву в порядку статті 383 КАС України належить залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без задоволення заяву представника позивача Звонарьова Валентина Вадимовича подану в порядку 383 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 22 грудня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Голубова Л.Б.