Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2025 року Справа№200/7805/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Загацької Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд (з урахуванням уточненого позову):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2025 № 262540005287 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із:
1) проведенням індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн:
- з 01.03.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14;
- з 01.03.2023 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;
- з 01.03.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;
- з 01.03.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115;
2) зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 04.06.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 04.05.1985, та періодів роботи з 01.08.1984 по 31.04.1985 та з 01.04.2000 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.03.1985 починаючи з 26.09.2025;
3) збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 26.09.2025.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як вбачається з протоколу перерахунку пенсії (дата-час розрахунку 27.03.2025 02:08) та протоколу заробітної плати відповідач провів індексацію пенсії шляхом встановлена надбавки до пенсії у вигляді 135 грн з 01.03.2022, 100 грн з 01.03.2023, 100 грн з 01.03.2024, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 було застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати 1,0575 який був помножений на середню заробітну плату 9118,81 грн (за 2018-2020 роки). Водночас при розрахунку пенсії за віком позивача відповідачем мало бути застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2018-2020) до року виходу на пенсію (2021) у розмірі 9118,81 грн, помножений на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати за 2022-2025 роки (1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115).
Також вказав, що вважає відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу: 1) періоди роботи з 01.08.1984 по 31.04.1985 та з 01.04.2000 по 27.08.2002 через наявні виправлення в даті прийому на роботу та відсутні накази у записах № 13 та 14 трудової книжки від 11.03.1985 НОМЕР_2 ; 2) період проходження військової служби з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 04.06.1987 через виправлення в даті народження у військовому квитку від 04.05.1985 НОМЕР_1 , протиправною.
Крім того, зазначає, що позивач має загалом 36 років страхового стажу (з урахуванням стажу, який не був зарахований пенсійним органом), з яких 11 років - понад установлений для постраждалих мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (20 років - для чоловіків), відповідач мав би здійснити йому перерахунок пенсії із збільшенням її на 16 відсотків заробітку для обчислення пенсії з дати подачі позивачем заяви про перерахунок.
Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14.10.2025 зазначену позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви. Позивачем надано заяву на виконання вказаної ухвали.
Ухвалою суду від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений ст.258 КАС України.
Відповідач 1, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушувало права та інтереси Позивача, Заява гр. ОСОБА_1 спеціалістами Головного управління не опрацьовувалась та не приймалось спірне рішення.
У відповіді на відзив відповідача 1 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що у 2019 році індексація здійснювалась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 (3764,40) на коефіцієнт 1,17, тобто 3764,40 х 1,17 = 4404,35. Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (з 01.05.2020 було збільшено на 1,11, тобто 4404,35 х 1,11 = 4888,83, з 01.03.2021 було збільшено на 1,11, тобто 4888,83 х 1,11 = 5426,60, з 01.03.2022 було збільшено на 1,14, тобто 5426,60 х 1,14 = 6186,32, з 01.03.2023 було збільшено на 1,197, тобто 6186,32 х 1,197 = 7405,03, з 01.03.2024 було збільшено на 1,0796, тобто 7405,03 х 1,0796 = 7994,47, з 01.03.2025 було збільшено на 1,115, тобто 7994,47 х 1,115 = 8913,83).
Також вказує, що законом не передбачено перерахунок пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років у відповідності до положень п.2 ст.56 Закону №796-XII без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
В результаті розгляду наданих документів та електронної пенсійної справи встановлено, що у військовому квитку від 04.05.1985 НОМЕР_1 наявні виправлення в даті народження. Згідно записів трудової книжки від 11.03.1985 НОМЕР_2 , а саме: №13,14 наявні виправлення в даті прийому на роботу та відсутні накази. З даних підстав прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 26.09.2025 №16315.
У відповіді на відзив відповідача 2 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що 11.11.2025 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 лист від 11.11.2025 № 11767, до якого була долучена довідка від 30.10.2025 № всз/83, якою підтверджується, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проходив службу у збройних силах з 04.05.1985 по 03.06.1987. Просив долучити до матеріалів справи вказані документи та взяти їх до уваги при вирішенні питання щодо зарахування періоду проходження військової служби з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 03.06.1987 до страхового стажу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15.02.2021, яка розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Пенсія за віком розрахована з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 - 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.08.2025 № 2600-0202-8/148666 надано роз'яснення на звернення позивача та зазначено наступне:
«Для забезпечення індексації щороку з 1 березня, починаючи з 2019 року (з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та 01.03.2025) проводиться перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для призначення пенсії у 2017 році (3764,40 грн.), з 01.03.2019 на коефіцієнт збільшення 1,17, з 01.05.2020 - 1,11, з 01.03.2021 - 1,11, з 01.03.2022 на 1,14, з 01.03.2023 на 1,197, з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115 і відповідно збільшений показник заробітної плати для обчислення пенсії склав: з 01.03.2019 в розмірі 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17), з 01.05.2020 в розмірі 4888,83 грн. (4404,35 грн. х 1,11), з 01.03.2021 в розмірі 5426,60 грн. (4888,83 грн. х 1,11), з 01.03.2022 в розмірі 6186,32 грн. (5426,60 грн. х 1,14), з 01.03.2023 в розмірі 7405,03 грн. (6186,32 грн. х 1,197), 01.03.2024 в розмірі 7994,47 грн. (7405,03 грн. х 1,0796), з 01.03.2025 в розмірі 8913,83 грн. (7994,47 грн. х 1,115).
Для одержувачів пенсій, яким розмір пенсії розраховано з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 - 2020 роки - 9118,81 грн., пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 не перераховувалися, оскільки показник середньої заробітної плати в Україні в розмірі 9118,81 грн. є більшою величиною за збільшений показник середньої заробітної плати в Україні з 01.03.2022 в розмірі 6186,32 грн., з 01.03.2023 - 7405,03 грн. та з 01.03.2024 - 7994,47 грн.
При цьому, за зверненнями, які надійшли по 31.12.2022 включно встановлені наступні щомісячну доплату до пенсії, яка виплачується додатково до щомісячних доплат в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом: з 01.03.2022 в розмірі 135,00 грн., з 01.03.2023 - 100,00 грн. та з 01.03.2024 - 100,00 грн.
Відповідні доплати ОСОБА_1 встановлені з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024. Абзацом 2 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2024 №209 (далі - Постанова №209) встановлено, що з 1 березня 2025 року для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році пенсії перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,0575, а саме: 9881,81 х 1,0575 = 9643,14 грн.
Отже, основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 перерахований з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії - 9643,14 грн.
Страховий стаж ОСОБА_1 для розрахунку пенсії враховано в повному обсязі згідно з наданим для призначення пенсії документами.
Громадянин ОСОБА_1 звернувся через Веб-портал Пенсійного фонду України із заявою № 16315 від 26.09.2025 про перерахунок пенсії у зв'язку із:
1) проведенням індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн:
- з 01.03.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14;
- з 01.03.2023 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;
- з 01.03.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;
- з 01.03.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
2) зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 04.06.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 04.05.1985, та періодів роботи з 01.08.1984 по 31.04.1985 та з 01.04.2000 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.03.1985.
3) збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2025 № 262540005287 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивача та зазначено наступне:
При обчисленні пенсії гр. ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки 2018- 2020 - 9118,81 грн. Пенсії призначені у 2021 році з урахуванням показника середньої заробітної плати 9118,81 грн до березня 2024 не підлягали індексації, проте до таких пенсій встановлювались доплати з 01.03.2022 - 135 грн, з 01.03.2023 - 100 грн, 01.03.2024 - 100 грн.
З метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, по пенсіях, які призначені відповідно до Закону № 1058 з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії «Індексація заробітку» та показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2021 році, було збільшено на 1,0575 (9118,81 х 1,0575). Заробіток для обчислення пенсії заявника з 01.03.2025 склав 9643,14. Розмір пенсії з 01.03.2025 становить - 2361.
Законом не передбачено перерахунок пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
В результаті розгляду наданих документів та електронної пенсійної справи встановлено, що у військовому квитку від 04.05.1985 НОМЕР_1 наявні виправлення в даті народження. Згідно записів трудової книжки від 11.03.1985 НОМЕР_2 , а саме: № 13, 14 наявні виправлення в даті прийому на роботу та відсутні накази.
З вищезазначеного вбачається, що заява Позивача про перерахунок пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області.».
Позивач звертався з заявою про перерахунок від 26.09.2025 №16315 «зміна надбавки».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову від 03.10.2025 №262540005287.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Щодо механізму індексації пенсії, то він врегульований статтею 42 Закону № 1058-IV. Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імперативно встановлено: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії».
Аналіз цієї норми дозволяє виділити такі обов'язкові елементи механізму індексації, закріпленого на рівні Закону: настання дати 1 березня відповідного року; показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні. При цьому Закон чітко конкретизує, який саме це показник: «той, з якого сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії» конкретної особи; збільшення цього показника на відповідний коефіцієнт.
Закон № 1058-IV також передбачає, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
На реалізацію цієї норми Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою від 20.02.2019 № 124 (далі Порядок № 124), а також щорічно приймав постанови про індексацію: № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023, № 185 від 23.02.2024 та № 209 від 25.02.2025.
Однак, абзац перший пункту 5 Порядку № 124 містить положення, згідно з яким перерахунок пенсії проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року.
Це положення підзаконного акту вступає в пряму колізію з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки Закон пов'язує індексацію з фактичним показником зарплати, врахованим при обчисленні пенсії, а не з фіксованим показником 2017 року.
Для пенсіонерів, яким пенсія призначена у 2019-2021 роках (зокрема, як позивачу в цій справі), при розрахунку пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, що є значно вищим за показник 2017 року (3764,40 грн).
Застосування відповідачем Порядку № 124 у спосіб, що передбачає заміну реального показника (9118,81 грн) на "базовий" (3764,40 грн), фактично призводить до позбавлення таких пенсіонерів права на індексацію основної складової пенсії, замінюючи її фіксованими доплатами (100-135 грн), які не відповідають рівню інфляції та зростанню зарплат, що є метою індексації.
Суд наголошує на принципі пріоритетності закону. Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19), що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку.
У спірних правовідносинах вищу юридичну силу має Закон № 1058-IV. Повноваження Кабінету Міністрів України визначати «порядок» та «розмір» збільшення не дають йому права змінювати саму сутність визначеного Законом об'єкта індексації та підміняти визначений Законом показник (фактично застосований при призначенні пенсії) на інший (застарілий показник 2017 року). Така підміна призводить до звуження змісту та обсягу прав пенсіонерів, що є порушенням статті 22 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та підтримана Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.
Верховний Суд дійшов висновку, що індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) ЄСПЛ зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Право на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом, підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне володіння своїм майном. Позбавлення позивача частини пенсійних виплат внаслідок неправильного застосування відповідачем норм законодавства (застосування підзаконного акту всупереч Закону) є втручанням у право власності, яке не може вважатися законним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 9118,81 грн, саме цей показник підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти, встановлені урядовими постановами:
з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14 (постанова № 118);
з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197 (постанова № 168);
з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796 (постанова № 185);
з 01.03.2025 на коефіцієнт 1,115 (постанова № 209).
Бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні перерахунку пенсії з використанням вказаного показника та коефіцієнтів, є протиправною.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання вчинити дії та періоду перерахунку. Згідно з частиною другою статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Суд звертає увагу, що пенсія є періодичним платежем, і її розмір у кожному наступному періоді залежить від розміру у попередньому. Для того, щоб правильно визначити розмір пенсії, який підлягає виплаті, необхідно відновити правильний алгоритм розрахунку "тіла" пенсії за всі попередні роки індексації (2022, 2023, 2024). Без застосування коефіцієнтів за ці роки неможливо отримати коректну базу для нарахування пенсії у березні 2025 року.
Тому зобов'язання відповідача провести перерахунок шляхом послідовного застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника 9118,81 грн є єдиним належним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечить відновлення прав позивача на майбутнє та дозволить здійснити виплату у вірному розмірі.
Щодо зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 04.06.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 04.05.1985, та періодів роботи з 01.08.1984 по 31.04.1985 та з 01.04.2000 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.03.1985 починаючи з 26.09.2025, суд вказує наступне.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки від 11.03.1985 НОМЕР_2 № 1 та 2 позивач був прийнятий на роботу у Колгосп «Родина» з 01.08.1984 по 31.04.1985.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637) .
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Інші документи подаються лише за відсутності трудової книжки або наявності неправильних/неточних записів у ній.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Відповідач - 2 у відзиві зазначає, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 помилки в заповненні трудової книжки, а саме в записі за № 1 відсутня назва підприємства на яке був прийнятий позивача.
З цього приводу суд вказує, що позивачу було прийнято до колгоспу «Родина», про що свідчить запис №1 трудовій книжці позивача НОМЕР_2 .
Крім того, ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Однак, відповідач таким правом на скористувався. Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
За наведених обставин, відповідачем 2 протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 по 31.04.1985.
Щодо періоду роботи з 01.04.2000 по 27.08.2002. Згідно записів трудової книжки від 11.03.1985 НОМЕР_2 № 13 та 14 позивач був прийнятий на роботу до Приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.04.2000 по 27.08.2002. У записах трудової книжки наявні виправлення в даті прийому на роботу та відсутній наказ про прийняття на роботу.
Разом з тим, відповідно до п. 3 Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вказує, що доказів визнання недостовірним запису в трудовій книжці (неправильним чи не точним) щодо спірного періоду роботи відповідачем не надано. При цьому, суд вказує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Також суд вказує, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Однак, відповідач таким правом на скористувався. Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
За наведених обставин, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2000 по 27.08.2002.
Щодо періоду військової служби. Згідно записів військового квитка від 04.05.1985 НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 04.05.1985 по 03.06.1987. У графі (мовою оригіналу): «Число, месяц и год рождения» зазначено «6 февраля 1967». При цьому, виправлень у даті народження жодних немає, мається наведений ручкою рік народження позивача.
Даний період проходження військової служби не зараховано відповідачем 2 до загального страхового стажу, оскільки у військовому квитку від 04.05.1985 НОМЕР_1 наявні виправлення в даті народження.
При цьому, суд зазначає, що не зарахування періоду проходження військової служби, з огляду на такі встановлені відповідачем - 2 обставини, свідчать про надмірний формалізм відповідача - 2, який жодним чином не співмірний із соціальними правами позивача.
В силу положень ч.1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем- 2 дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у військового квитка за спірний період. За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні означених спірних періодів до страхового стажу, відповідач-2 діяв протиправно.
Крім того, до матеріалів справи долучено лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2025 № 11767, до якого була долучена довідка від 30.10.2025 № всз/83, якою підтверджується, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проходив службу у Збройних силах з 04.05.1985 по 03.06.1987.
Отже, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду перебування його на військовій службі з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 03.06.1987, відповідач діяв необґрунтовано.
Щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, складається, в тому числі, з цього закону і Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на дату призначення позивачу пенсії) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У зв'язку із набранням 11.10.2017 чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" частину 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною 2 цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
В той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Отже, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2018 у справі № 565/1270/17, від 02.04.2019 у справі №565/871/17, від 26.11.2019 у справі №572/1263/17, від 16.07.2020 у справі №336/7176/16-а, від 26.12.2022 у справі №520/4297/19, від 25.06.2024 у справі №300/3435/21.
Таким чином, оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), на нього розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, як це передбачено пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також, суд зазначає, що пенсія позивачу призначена до внесення до закону змін, які передбачили дану умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення зазначених змін.
Таким чином, оскільки в даному випадку пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова. Позивач має загалом 36 років страхового стажу (з урахуванням стажу, який не був зарахований пенсійним органом), з яких 11 років - понад установлений для постраждалих мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (20 років - для чоловіків), відповідач мав би здійснити йому перерахунок пенсії із збільшенням її на відповідний відсотків заробітку для обчислення пенсії з дати подачі позивачем заяви про перерахунок.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача та, як наслідок, наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок його пенсії відповідно до ч. 2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з підстав зазначених вище.
Відтак, висновки відповідача 2 про відсутність підстав для перерахунку позивачу призначеної за віком пенсії відповідно до заяви позивача від 26.09.2025, на переконання суду, є хибними. А тому рішення підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд також зазначає, що у межах спірних правовідносин заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням в Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, належним відповідачем у частині позовних вимог зобов'язального характеру є саме відповідач 2, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача від 26.09.2025 про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача по суті, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заявлені безпідставно.
Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення відповідача 2 та зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2025 №16315 із врахування висновків суду.
При цьому, задоволення позову у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Правові підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2025 №о/р 262540005287 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2025 №16315 про перерахунок пенсії - зміна надбавки, із проведенням перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»; із зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 04.05.1985 по 26.04.1986 та з 08.05.1986 по 03.06.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , та періодів роботи з 01.08.1984 по 31.04.1985 та з 01.04.2000 по 27.08.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ; із проведенням перерахунку пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), та із врахуванням висновків суду у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 23.12.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька