Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
23 грудня 2025 року Справа №200/10086/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
21.12.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 22.12.2025 року), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 18.06.2025 року по 24.07.2025 року із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на його користь недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 32 400,63 грн. за період з 18.06.2025 року по 24.07.2025 року, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Позов обґрунтовував тим, що у період з 04.01.2025 року по 24.07.2025 року проходив військову службу в Центрі психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України, який знаходився на фінансовому забезпеченні у Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Протягом спірного періоду проходження військової служби відповідач невірно обчислював розмір його посадового окладу та окладу за військове звання (застосував розрахункову величину 1762 грн. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати йому грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення його права на належне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з неї.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справах про звільнення встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп і від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: - до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року; - до правовідносини, які виникли після 19.07.2022 року, застосуванню підлягає діюча редакція ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24.
Позов поданий до суду 21.12.2025 року та стосується правовідносин, що виникли після 19.07.2022 року (в період з 18.06.2025 року по 24.07.2025 року).
З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діє з 19.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Судом встановлено, що наказом начальника Центру психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 24.07.2025 року № 206 позивач виключений зі списків особового складу з 24.07.2025 року. Тобто станом на день подання позову позивач не є військовослужбовцем зазначеного Центру.
Спірним періодом в даній справі є період з 18.06.2025 року по 24.07.2025 року.
Про порушення своїх прав (на думку позивача) невірним обчисленням грошового забезпечення, що призвело до його виплати в меншому розмірі, позивач повинен був дізнатися 24.07.2025 року - при звільненні зі служби (виключенні зі списків особового складу), коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) обмежувався тримісячним строком. А до суду з позовом він звернувся 21.12.2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Між тим, в порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку.
До поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Керуючись частиною 1 статті 123, частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда