Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 грудня 2025 року Справа№640/22955/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» (далі - ТОВ «Трейд Сікрет», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач-2), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення № 2608129/42327952 від 28.04.2021 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 22 від 08.04.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Куденкову К.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року суддею прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи розпочато спочатку. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» посилається на те, що позивачем, після отримання рішення комісії центрального рівня ДПС, лишилось не зрозумілим, які документи не влаштували комісію або яких документів не вистачало, та за яких саме підстав комісія дійшла висновку про залишення скарги позивача без задоволення та рішення комісії центрального рівня без змін. Вважає, що рішення комісії центрального рівня не було вмотивованим, а скарга, зважаючи на таке, вважається повністю задоволеною на користь платника податку.
Відповідач-1 надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідач-1 прийняв рішення за одних обставин та документів, а позивач просить суд скасувати вказане рішення обґрунтовуючи іншими (додатковими) обставинами та документами. Позивачем не було надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів зі сторони органів податкової служби та неправомірності дій останніх, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Так, у квитанції вказано конкретні підстави не прийняття податкових накладних, проте позивачем ні до податкового органу ні до суду першої не було надано доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій.
Відповідач-2 надав відзив на адміністративний позов, якими просять відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що комісією ГУ ДПС у м. Києві, в ході опрацювання документів, надісланих повідомленнями встановлено, що ТОВ «Трейд Сікрет» виписано податкову накладну № 22 від 08.04.2021. Однак, ТОВ «Трейд Сікрет» не надано первинні документи щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки відповідно до податкових накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Тому, на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, (8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Зазначає, що довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. {Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1428 від 23.12.2022}). Вважає, що відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції ТОВ «Трейд Сікрет» згідно яких виписано податкову накладну № 22 від 08.04.2021. Також відповідач-2 посилається на те, що ГУ ДПС у м. Києві, з наданих позивачем документів оцінивши реальність господарської операції, не зміг встановити фактичний рух активів в процесі здійснення господарської та реальні зміни майнового стану платника податку, наявність зв'язку між фактом придбання відповідного товару або послуги та змістом господарської діяльності платника податків. ГУ ДПС у м. Києві наголошує, що позивачем в підтвердження господарської операції надано виключно шаблонні документи, які фіксують таку операцію. Проте платником податків не надано жодного документу, які прийнято складати в умовах сучасного ділового обороту та які відображають зміст, обсяг господарської операції, час та місце здійснення, тощо без складання яких неможливе її здійснення, зокрема: заявки на товари/послуги, рахунки фактури, специфікації, прайси на товари/послуги, сертифікати, тощо. Зазначає, що обов'язок надати весь пакет документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції покладається на позивача. Вважає, що контролюючим органом не було отримано достатніх доказів для визнання реальності господарської операції, а тому Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято відповідні рішення, що відповідають чинному законодавству.
Позивач надав відповіді на відзиви відповідача-1 і відповідача-2, в яких ТОВ «Трейд Сікрет» наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» (ідентифікаційний код: 42327952) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою від 02.07.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
До суду надана копія договору поставки № 10/03/20/1 від 10 березня 2020 року укладеного між позивачем (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркастом» (покупець), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця і передати на умовах даного до договору товар, який попередньо замовлений покупцем з наявного у постачальника, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах і у порядку, визначеному цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 11 січня 2021 року до договору поставки № 10/03/20/1 від 10 березня 2020 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркастом» (покупець), позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдок 17» (новий покупець) сторони за взаємною згодою вирішили замінити сторону в зобов'язанні, а саме усі права та обов'язки, які виникають з договору включаючи усі діючі додаткові угоди до договору від покупця передаються до нового покупця. Усі права та обов'язки постачальника, які виникають з договору зберігаються в повному обсязі за постачальником.
Позивачем висталений Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдок 17» рахунок на оплату по замовленню № 235 від 8 квітня 2021 року товару: - спліт-кондиціонер настінного типу TCLTAC-12CHSD/XAB1I, в кількості 1 комплекту, ціною без ПДВ 7 125,00 грн, сумою без ПДВ 7 125,00 грн; - спліт-кондиціонер настінного типу TAC-09CHSD/XA31I, в кількості 1 комплекту, ціною без ПДВ 6959,00 грн, сумою без ПДВ 6959,00 грн. Разом на суму без ПДВ 14084,00 грн. Сума ПДВ 2816,80 грн. Всього з ПДВ 16900,80 грн.
Платіжним дорученням № 6626 від 29 квітня 2021 року ТОВ «Укрдок 17» перераховано позивачу 26 725,20 грн з призначенням платежу - оплата за товар по дог.№10/03/20/1 від 10.03.2020, дод.угода № 1 від 11.01.2021р., зг. рах.№ 235 від 8 квітня 2021 р., № 244 від 9 квітня 2021 року.
Позивачем складена податкова накладна від 08.04.2021 № 22 щодо постачання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдок 17» (ідентифікаційний код 42327952) товарів/послуг продавця: - спліт-кондиціонер настінного типу TCL TAC-12CHSD/XAB1І, товару згідно з УКТ ЗЕД 8415109000, 1 комплект, обсягом постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість 7 125,00 грн, сумою податку на додану вартість на суму 1425,00 грн; - спліт-кондиціонер настінного типу TAC-09CHSD/XA31I, товару згідно з УКТ ЗЕД 8415109000, 1 комплект, обсягом постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість 6959,00 грн, сумою податку на додану вартість на суму 1391,80 грн.
Позивач отримав квитанцію від 21.04.2021, з якої випливає, що вказану податкову накладну доставлено до ДПС України. Документ збережено. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 08.04.2021 №22 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «Трейд Сікрет» подало повідомлення від 23.04.2021 № 37 до Головного управління ДПС у м. Києві про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, щодо податкової накладної від 08.04.2021 № 21, в якому позивач зазначив, що ТОВ «Трейд Сікрет» зареєстровано 25.07.18. Підприємство розпочало працювати з лютого 2019 року. Основним видом діяльності є оптова торгівля кондиціонерним обладнанням, які Товариство закуповує відповідно до зовнішньоекономічного договору у компанії TCL NETHERLANDS B.V. На підприємстві працює 15 співробітників (менеджери, комірники, вантажники, водії), в оренді знаходиться офісне, складське приміщення, автомобілі. Товариство має необхідні основні засоби.
До вказаного повідомлення зазначена кількість додатків (11 шт.).
Позивач отримав квитанцію № 2 від 23.04.2021 щодо прийняття вказаного повідомлення.
Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 28.04.2021 № 2608129/42327952 відмовлено в реєстрації податкової накладної від 08.04.2021 № 22 у зв'язку ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити).
Позивачем 28.04.2021 подано скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на рішення № 28.04.2021 № 2608129/42327952 в якій позивач вимагає скасування рішення комісії регіонального рівня та реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування.
До вказаної скарги зазначена кількість додатків (20 шт.).
Позивач отримав квитанцію № 2 від 07.05.2021 щодо прийняття вказаної скарги.
Рішенням від 17.05.2021 № 22281/42327952/2 скарга позивача залишена без задоволення з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Позивачем надані: - договір № 5-19 суборенди нерухомого майна від 1 грудня 2019 року; - акт прийому-передачі приміщення від 1 грудня 2019 року згідно договору суборенди нерухомого майна № 5-19 від 1 грудня 2019 року; - додаткова угода №1 до договору оренди №5-19 від 01.12.2019; - договір оренди № 73-ОР від 1 липня 2020 року; - акт № 1/1 від 01.07.2020 здачі-приймання приміщення по договору оренди № 73-ОР від 01.07.2020 між ТОВ НВП «Бета-Інтер» та ТОВ «Трейд Сікрет»; - додаткова угода від 29.06.2021 до договору оренди №73-ОР від 01.07.2020; - договір оренди № 74-ОР від 1 липня 2020 року; - акт № 1/1 від 01.07.2020 здачі-приймання приміщення по договору оренди № 74-ОР від 01.07.2020 між ТОВ НВП «Бета-Інтер» та ТОВ «Трейд Сікрет»; - додаткова угода від 29.06.2021 до договору оренди №74-ОР від 01.07.2020; - договір найму (оренди) транспортного засобу від 19.04.2021; - договір найму (оренди) автомобіля від 12.02.2020; - протокол розбіжностей 10 березня 2020 року до договору поставки № 10/03/20/1 від 10 березня 2020 року; - картка рахунку позивача № 361 за 08.04.2021 - 29.04.2021; - видаткова накладна № 204 від 8 квітня 2021 року; - довіреність № 4-1 від 11.01.2021; - детальну інформацію про юридичну особу ТОВ «Укрдок 17»; - лист ТОВ «Трейд Сікрет» до ДПС України № 22/04/21-1 від 22.04.2021 в якому позивач просить не нищити репутацію їх компанії в очах клієнтів, тим більше в складний період світової кризи, спричиненої пандемією та зареєструвати податкову накладну відповідно до доданих копій документів; - договір № NL201 від 02.01.2020; - додаткова угода від 15.01.2021 до договору № NL201 від 02.01.2020; - додаткова угода від 02.02.2021 до договору № NL201 від 02.01.2020.
Водночас судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдок 17» (ідентифікаційний код 42327952) припинено 1 червня 2023 року (у зв'язку з визнанням банкрутом), що підтверджується відповіддю № 2162685 від 22.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови в реєстрації податкових накладних.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 7 і 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок 1165), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Відповідно до пунктів 11 і 13 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Вживання податковим органом загального посилання на ненадання платником податку копій документів є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів певних документів.
Верховний Суд у постанові від 4 серпня 2021 року у справі № 0840/4088/18 зазначив, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, тоді як вживання контролюючим органом загального посилання на відповідний пункт Критеріїв ризиковості платника податку, без наведення відповідного положення, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження прав платника податків. Таким чином, якщо таке рішення контролюючого органу не містить та/або відповідним контролюючим органом чітко не вказано якому саме критерію ризикованості платника податку відповідав такий платник, а також не зазначено документів, яких платником податків не було подано контролюючому органу на підтвердження реальності господарських операцій, то таке рішення контролюючого органу є прийнятим не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Як випливає з матеріалів справи, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.
Суд звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Також, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів для підтвердження підстав подання податкової накладної № 22 від 08.04.2021.
Суд дійшов висновку про невідповідність спірного рішення критерію обґрунтованості.
Отже, оскаржуване рішення прийнято відповідачем-2 необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку із чим, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пунктів 19 і 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Суд зазначає, що в позовних вимогах позивачем не визначено дату, з якої має бути зареєстровано податкову накладену.
Водночас судом установлено, що податкова накладна № 22 від 08.04.2021 складена відносно покупця (отримувача) платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдок 17» (ідентифікаційний код 42327952) , яке припинено 1 червня 2023 року.
Відтак на цей час відсутні підстави для зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати вказану податкову накладну.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до платіжного доручення № 1007 від 20 липня 2021 позивачем сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 4540,00 грн.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» установлено ставку судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем.
У постанові від 28 березня 2019 року у справі № 160/7601/18 Верховний Суд зазначив наступне: «Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування 40 рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, а також зобов'язання зареєструвати податкові накладні, при цьому Товариством сплачено судовий збір в розмірі 3 524 грн. як за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем заявлено 40 позовних вимог немайнового характеру, відповідно, судовий збір підлягає сплаті за кожну позовну вимогу окремо».
Позивач у позові просить скасувати одне рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, а також зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну, що є похідною вимогою від зазначеної позовної вимоги про скасування рішення. Відтак позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.
Отже, позивач мав сплатити 2270,00 грн судового збору. Інша сума в розмірі 2270,00 є сумою судового збору, що сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 і ч. 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1135,00 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Сума судового збору, що сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом може бути повернута за клопотанням позивача згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
До суду наданий ордер серія АА № 1130188 від 20.07.2021 і копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 3501, які видані адвокату Самосуд Жанні Олександрівні.
Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Самосуд Ж.О. надано угоду про надання правничої допомоги від 02.04.2021, додаткову угоду від 02.04.2021 до угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021, лист ТОВ «Трейд Сікрет» № 17/05/21-39 від 17.05.2021 про надання правничої допомоги, акт прийому передачі документів від 17.05.2021 за угодою про надання правничої допомоги від 02.04.2021, додаткову угоду № 39 від 17.05.2021 до угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021, додаток № 1 від 17.05.2021 до додаткової угоди № 39 від 17.05.2021 до угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021, лист № 20/07/21-1 від 20.07.2021 на виконання угоди, акт виконаних робіт від 20.07.2021, відповідно до яких сума витрат на професійну правничу допомогу становить 13 000,00 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 КАС України випливає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з актом виконаних робіт від 20.07.2021 надана наступна правова допомога: - вивчення матеріалів 1,5 год 1500 грн., - дослідження законодавства, що регламентує предмет спору 2 год 2000 грн., - підготовка позовної заяви для подання до суду 4 год. 4000 грн., - оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів т їх завірення 1 год. 500 грн., - необхідність досвіду для успішного завершення доручення 4000 грн., - особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення 1000 грн. Усього 13 000,00 грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення (згідно змін, внесених Законом №198-IX від 17.10.2019).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
У цьому випадку, суд дослідивши акт виконаних робіт зазначає, що більшість викладених в акті видів наданої правничої допомоги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Тому, такі дії вчинені адвокатом в межах однієї правничої послуги з підготовки позовної заяви і не є окремими видами правничих послуг.
Суд вважає, що при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, на суд покладено обов'язок із встановлення підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги та підтвердження факту понесення таких витрат.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних відносин, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім того варто врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін.
З урахуванням наведеного, суд при визначенні суми відшкодування дійшов висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» (ідентифікаційний код: 42327952; 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 47) до Державної податкової служби України (ідентифікаційний код: 43005393; 04655, м. Київ, Львівська площа, 8), Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП: 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2608129/42327952 від 28.04.2021.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві суму судових витрат у розмірі 5135 (п'ять тисяч сто тридцять п'ять) гривень 00 копійок.
Повне рішення суду складено 22 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков