22 грудня 2025 рокуСправа №160/32597/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2025 року №050650006735;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 (підземні роботи) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2021 по 29.11.2021 на посаді прохідника 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті на УПР-З ДП “Донецьквугілля», в кратному обчисленні, період проходження військової служби за мобілізацією в особливий період з 03.11.2022 року по 28.04.2025 року, в кратному обчисленні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати звернення, а саме з 28.04.2025 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2025 року №050650006735.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. 28.04.2025 ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернувся до органів Фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії здійснюється відділом пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача відповідачем-1 прийнято рішення від 05.05.2025 № 050650006735про відмову в призначенні пенсії. До того ж, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву Позивача про призначення пенсії, яким у даному випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії вік позивача становив 39 років 10 місяців. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення становить 20 років 2 місяці 1 день (з урахуванням кожного повного року на підземних роботах (додатково 17 років) - 37 років 2 місяці 1 день. Пільговий стаж на підземних роботах згідно з Постановою № 202 в сукупності становить 21 рік 3 місяці 15 днів, з яких: 1) на підземних роботах за провідними професіями (необхідний стаж 20 років) 15 років 10 місяців 28 днів, а саме: 15 років 10 місяців - період роботи за провідною професією (прохідник); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період. 2) на підземних роботах згідно з Постановою № 202 (необхідний стаж 25 років) 21 рік 3 місяці 15 днів, а саме: 15 днів, а саме: 1 рік 5 місяців (період роботи - пост.202); 19 років 9 місяць 17 днів (кожний повний рік роботи позивача за провідними професіями (15 років 10 міс.) зараховано як за 1 рік 3 місяці відповідно до Роз'яснення № 8; 28 днів - період проходження військової служби в особливий період. 3) на роботах за Списком № 1 - 17 років 3 місяці 28 днів, а саме: 15 років 10 місяців - період роботи за провідною професією(прохідник); 1 рік 5 місяців (період роботи -пост.202); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.10.2021 по 30.11.2021, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано всі періоди роботи. Таким чином, у ОСОБА_1 відсутній пільговий стаж роботи, необхідний для призначення пенсії незалежно від віку на підставі частини 3 статті 114 Закону № 1058. Водночас, Головне управління звертає увагу, що позивач не досяг пенсійного віку, встановленого для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058 (50 років).
Представником позивача до суду подано відзив на позовному заяву, в якому зазначено про те, що відповідач-2 не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 39 років 10 місяців, 28.04.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. За результатами розгляду його заяви, 05.05.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Позивач оскаржує рішення від 05.05.2025, тобто саме тоді він дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. До суду ж позивач звернувся 13.11.2025. Отже, строк звернення до суду передбачений ч. 2 статті 122 КАС України є пропущеним. Позивач не просить суд поновити даний строк, не вказує причини пропуску зазначеного строку. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та з 01.10.2021 р. по 30.11.2021 р. оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата внесків за вказані періоди. Страховий стаж позивача склав 20 років 2 місяці 1 день (з урахуванням кожного повного року на підземних роботах (додатково 17 років) - 37 років 2 місяці 1 день. Пільговий стаж особи на підземних роботах за списком робіт і професій, що затверджуються постановою КМУ № 202 в сукупності становить 21 рік 3 місяці 15 днів, з них: на підземних роботах за провідними професіями (необхідний стаж 20) - 15 років 10 місяців 28 днів, а саме: 15 років 10 місяців - період роботи за провідною професією (прохідник); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період; на підземних роботах згідно з постановою КМУ №202 (необхідний стаж 25) - 21 рік 3 місяці 15 днів, а саме: 1 рік 5 місяців (період роботи - пост. 202); 19 років 9 місяць 17 днів (кожний повний рік роботи заявника за провідними професіями (15 років 10 міс. ) зараховано як за 1 рік 3 місяці згідно роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період; на роботах за Списком №1 - 17 років 3 місяці 28 днів, а саме: 15 років 10 місяців - період роботи за провідною професією (прохідник); 1 рік 5 місяців (період роботи - пост.202); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період. За викладених обставин, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу необхідної тривалості. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13- 1, зі змінами). Відповідно до даного Порядку, обов'язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності. Отже, орган Пенсійного фонду розраховував стаж позивача (в тому числі пільговий) відповідно до наданих ним документів на наявних відомостей. Отже, Головне управління ПФУ у Вінницькій області діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.
14.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , 28.04.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до частини З статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як це передбачено пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за№ 1566/11846 (далі- Порядок № 22-1).
За результатами розгляду зазначеної заяви прийнято рішення № 050650006735 про відмову в призначенні пенсії від 05.05.2025.
З тексту згаданого рішення вбачається наступне. Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.04.2025 р. Вік заявника 39 років 10 місяців. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) - працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій - не менше 20 років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону визначено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, чоловікам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Страховий стаж становить - 20 років 2 місяці 1 день ( з урахуванням кожного повного року на підземних роботах (додатково 17 років) - 37 років 2 місяці 1 день. Пільговий стаж особи на підземних роботах за списком робіт і професій, що затверджуються постановою КМУ № 202 в сукупності становить 21 рік 3 місяці 15 днів, з них: на підземних роботах за провідними професіями (необхідний стаж 20) - 15 років 10 місяців 28 днів, а саме: 15 років 10 місяців - період роботи за провідною професією(прохідник); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період; на підземних роботах згідно з постановою КМУ №202 (необхідний стаж 25) - 21 рік 3 місяці 15 днів, а саме: 1 рік 5 місяців (період роботи - пост.202); 19 років 9 місяць 17 днів (кожний повний рік роботи заявника за провідними професіями (15 років 10 міс. ) зараховано як за 1 рік 3 місяці згідно роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період; на роботах за Списком №1 - 17 років 3 місяці 28 днів, а саме: 15 років 10 місяців - період роботи за провідною професією(прохідник); 1 рік 5 місяців (період роботи - пост.202); 28 днів - період проходження військової служби в особливий період. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та з 01.10.2021 р. по 30.11.2021 р. оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата внесків. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 10.06.2035 р. Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статей 79, 80, 82 Закону України “Про адміністративну процедуру» скарга на дане рішення може бути подана до керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (юридична адреса: 21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403, е-mail:gu@vn.pfu.gov.ua протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома особі. А у разі незадоволення скарги, до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 9, е-mail: info@pfu.gov.ua) через Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Подання скарги не позбавляє особу права звернутися до адміністративного суду відповідно до законодавства.
З метою детального аналізу пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , до відповідача-2 направлено адвокатський запит.
У відповідь на адвокатський запит, листом від 28.08.2025 №18581/02-16 повідомлено наступне. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» розглянуло запит зареєстрований 25.08.2205 за вх. №11131/8 в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомляє наступне. 28.04.2025 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 надав заяву №9820 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі - Закон №1058). Заява була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, що передбачено пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону /№1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 ЛЬ 22-1, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами внесеними Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 № 33-1) (далі - Порядок 22-1). Згідно ч.3 ст.114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Після розгляду наданих ОСОБА_1 до заяви №9820 документів встановлено, що його страховий стаж становить 20 років 2 місяці І день, пільговий стаж на підземних роботах за списком робіт і професій, що затверджуються постановою Кабінету Міністрів України №202 становить 21 рік 3 місяці 15 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2021 по 30.11.2021 оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків. Через відсутність необхідного пільгового стажу ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 05.05.2025 №050650006735. Інших звернень за призначенням пенсії від ОСОБА_1 не надходило.»
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з офіційним тлумаченням положення статті 1 Конституції України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип вер ховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Щодо не зарахування до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1
(підземний) періоду роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2021 по 29.11.2021 в зв'язку з відсутністю сплати підприємством страхових внесків згідно даних реєстру застрахованих
осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
Закон №1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), відповідно до ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. З Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 : запис №3 від 01.11.2006 - переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті на УПР-3 ДП «Донецьквугілля» (наказ №204-к від 01.11.2006), запис №4 від 29.11.2021 звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №219-к від 30.11.2021).
Записи про періоди роботи позивача виконані у відповідності до правил ведення трудових книжок, містять дати та номери наказів. Крім того, згідно форми PC право зазначений період роботи частково зарахований до страхового та пільгового стажу за Списком №1 (підземний) органами Пенсійного фонду.
Відтак, трудовою книжкою позивача підтверджується період роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10..2021 по 30.11.2021, які не враховані органом пенсійного фонду до страхового та пільгового стажу за Списком №1 (підземний) при призначенні пенсії.
Разом з тим, відповідач-1 не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача вказані періоди, оскільки відсутня сплата внесків відповідно до даних СПОВ.
За визначенням ст. 1 Закону № 1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ст. 20 Закону № 1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Такі самі норми кореспондуються з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року.
Факт ненадходження відрахувань із заробітної плати Позивача до Пенсійного фонду України за спірні періоди, за відсутності вини Позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи.
Таким чином. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу Позивача періодів його роботи.
Отже, враховуючи вищевикладене, є всі правові підстави зарахувати періоди роботи Позивача з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2021 по 29.11.2021 в ДП «Донецьквугілля» де він працював прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті на УПР-№3 до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1 (підземний), в кратному обчисленні.
Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 (підземний) періоду проходження військової служби за мобілізацією в особливий період з 03.11.2022 по 28.04.2025 (момент звернення за призначенням пенсії)
Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022, позивача призвано на військову службу по мобілізації, що підтверджується записами в розділі №9 та №17 військового квитка серії НОМЕР_3 .
Позивача мобілізовано під час його роботи на ПрАТ «Павлоградвугілля» виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Дніпровське» на посаді підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №7 трудової книжки позивача, наказ від 06.02.2023 №26/9 к).
Відповідно до абз.2, 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст.40 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Абзацом 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, який чинний з 19.07.2022, і виключено збереження середнього заробітку за мобілізованими військовослужбовцями шляхом внесення змін до ч. З ст.119 КЗпП, що поширюється і на позивача від моменту його мобілізації, тобто з 03.11.2022 року. В той же час положення законодавства, щодо збереження робочого місця, страхового стажу, посади (професії), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на період проходження позивачем служби у зв'язку з мобілізацією, продовжують діяти.
Також, пунктом 5 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 №1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій.
Так, 20.01.1992 Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20.01.1992 №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до роз'яснення Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20.01.1992 №8, працівникам зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотах, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбачено у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення - за 9 місяців.
Тобто, основною умовою відповідно до роз'яснення №8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10 років стажу на підземних роботах.
Посилання у роз'ясненні на статтю 14 Закону № 1788 слід застосовувати і при призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону №1058, оскільки зміст цих статей є тотожним.
З аналізу наведених норм права, вбачається, що правила кратності полягають у наступному: в разі якщо особа не має достатнього підземного стажу, до нього може додатково зараховуватись інший пільговий стаж.
Наведене кореспондується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 04.06.2019у справі№333/3704/16-а.
Отже, враховуючи те, що позивача було мобілізовано, згідно з Указом Президента №69/2022 від 24.02.2022 р., стаж роботи з 03.11.2022 року по 28.04.2025 (момент звернення за призначенням пенсії) підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи за професією підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське», із застосуванням кратності, відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2025 року №050650006735.
Та як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 (підземні роботи) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2021 по 29.11.2021 на посаді прохідника 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті на УПР-З ДП “Донецьквугілля», в кратному обчисленні, період проходження військової служби за мобілізацією в особливий період з 03.11.2022 року по 28.04.2025 року, в кратному обчисленні.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати звернення, а саме з 28.04.2025 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Стосовно питання належного територіального органу Пенсійного фонду, на який має бути покладено обов'язок щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення грошової допомоги та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області має вирішити питання щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій, як помилково вважає позивач.
Щодо строку звернення до суду
У поданій до суду позовній заяві, представником позивача зазначається, що проходження військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення.
Так, позивач з 03.11.2022 року та по теперішній час перебуває на службі в Збройних Силах України. Що в свою чергу впливає на можливість у вільному доступі користуватись засобами мобільного зв'язку, інтернетом, а також військовослужбовцям заборонено покидати місцерозташування підрозділу.
Суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, в якій колегія суддів сформувала наступний правовий висновок щодо застосування положень ст. ст. 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, та те, що позивач перебуває на військовій службі, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду із позовною заявою необхідно поновити.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.05.2025 року №050650006735.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 (підземні роботи) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.10.2021 по 29.11.2021 на посаді прохідника 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті на УПР-З ДП “Донецьквугілля», в кратному обчисленні, період проходження військової служби за мобілізацією в особливий період з 03.11.2022 року по 28.04.2025 року, в кратному обчисленні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник