22 грудня 2025 рокуСправа №160/31902/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 (дату звернення);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 в подвійному фактичному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» період роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення), та здійснити перерахунок й виплату пенсії з 04.09.2025 року, з урахуванням отриманих сум.
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до ст.60 Закону України « Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 №1110-IV робота в лепрезорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у паталого- анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах, з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. У відповідності до статті 1 Закону України « Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-ІІІ психіатричний заклад - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет, тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Періоди роботи у вищезгаданих закладах (відділеннях) до 01.01.2004 року зараховуються до страхового стажу для обчислення пенсії в подвійному розмірі. Отже, зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи у цих закладах після 01.01.2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. 04.09.2025 ОСОБА_1 звернулася №16519 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо проведення перерахунку - зміна надбавки (період роботи по ст. 60 зарахувати в подвійному розмірі. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 04.09.2025. та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у перерахунку пенсії про що винесено рішення №912250126283 від 12 вересня 2025. Робота в цих закладах підтверджується записами в трудовій книжці і за потреби уточнюючими довідками закладів охорони здоров'я з посиланням на первинні архівні документи (положення про установу, заклад, її статут, штатний розпис, накази, відомості про нарахування заробітної плати тощо). Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років. За результатами розгляду документів, поданих до заяви, було встановлено: що період роботи згідно поданої довідки № 71 від 20.08.2025 враховано. Період роботи після 01.01.2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Аналіз норм законодавства та об'єктивна оцінка наведених доказів дає підстави дійти висновку, що Головне управління, діяло в межах чинного законодавства, порядок дій було повністю дотримано, порушень з боку органу Фонду відсутні. Відтак, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. Так, 04.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою щодо перерахунку пенсії. Заява Позивача про перерахунок пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 12.09.2025 № 912250126283 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви Позивача про перерахунок пенсії по суті та не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, отже, вимога Позивача про зобов'язання Головне управління вчинити певні дії протирічать обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відповідно до статті 60 Закону № 1788 час роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі. З 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених закладах (відділеннях) тільки для визначення права на пенсію. Таким чином, період роботи позивача з 04.11.2008 по 12.04.2011, з 05.05.2011 по 31.01.2024, з 20.08.2024 по 04.09.2025 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 06.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.
14.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 24.12.2015 року та отримує пенсію на пільгових умовах по Списку № 2.
04.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії відповідно до статті 60 Закону №1788 та довідками підтверджуючій факт роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року та з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року, від 20.08.2025 року № 71, яка видана Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДМР. А також за період роботи з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року підтверджується довідкою від 02.09.2025 року №1605/25, виданою Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДМР.
Заяву ОСОБА_1 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийнято рішення № 912250126283 від 12.09.2025 року.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 обґрунтовано наступним: «Пільговий порядок обпилення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років. За результатами розгляду документів, поданих до заяви, було встановлено: що період роботи згідно поданої довідки №71 від 20.08.2025 враховано. Період роботи після 01.01.2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Отже, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії згідно заяви № 16519 від 04.09.2025 року, оскільки період роботи після 01.01.2004 року у подвійному розмірі не зараховується.».
На адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь від 30.09.2025 № 0400-010307-8/183436 в якій зазначено: «...Статтею 60 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується да стажу роботи у подвійному розмірі. Після набрання чинності Закону № 1058, з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже, для врахування періодів страхового стажу з 01.01.2004 в подвійному розмірі відсутні підстави…».
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з офіційним тлумаченням положення статті 1 Конституції України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип вер ховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , позивач працювала на роботах віднесених до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме:
- з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року - сестра медична палатна в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»;
- з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року - сестра медична стаціонару (палатна) в різних відділеннях ДОККЛПО «Фтизіатрія»;
з 20.08.2024 року по теперішній час - сестра медична палатна в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР.
Відповідно до довідки № 71 від 20.08.2025 року КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР ОСОБА_1 працювала в умовах, що дають право на зарахування стажу у подвійному розмірі в період з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року та з 20.08.2024 року по теперішній час.
Відповідно до довідки № 1605/25 від 02.09.2025 року КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР ОСОБА_1 працювала в умовах, що дають право на зарахування стажу у подвійному розмірі в період з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року.
Відповідно до пп. 2 п. 2.1 постанови Правління пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.
За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ; організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу -роботи у подвійному розмірі.
Отже з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по дату звернення ОСОБА_1 працювала медичною сестрою в психіатричній та протитуберкульозній лікарні, що дає право на зарахування даного періоду роботи у подвійному - обліку.
Відповідно до вимог п.4 ст. 24 Закону №1058-ІУ встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Слід зауважити, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час. При цьому стаття 24 Закону №1058-ІУ не скасовує ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-ІУ передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.
Такий чином, можна зробити висновок, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону М1058-ІУ, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17.
Враховуючи вище зазначене, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно не врахувало стаж роботи відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у фактичному подвійному розмірі з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по дату звернення.
В той же час, періоди роботи в психіатричних закладах охорони здоров'я до 31.12.2003 року зараховуються до страхового стажу в подвійному розмірі, а починаючи з 01.01.2004 року - у календарному обчисленні. За висновком пенсійного органу відсутні правові підстави для зарахування періодів роботи позивачки після 01.01.2004 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі, оскільки пільгове обчислення страхового стажу застосовується тільки до 01.01.2004.
Позиція пенсійного органу полягає в тому, що після набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення», тобто з 01.01.2004 року всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.
Отже, суть спірних правовідносин полягає у застосуванні пенсійним органом певних норм права, що в даному випадку не-робить його повноваження дискреційними.
Стосовно правильності наведеного висновку пенсійного органу зазначу таке.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ встановлені пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, а саме: передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як вбачається з матеріалів, питання відповідності роботи позивача у зазначені вище періоди у медичних закладах, визначених в ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», спірним не є.
01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, який визначає принципи, засади і механізми
функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 24 Закону №1058-ІV в редакції на час виникнення спірних правовідносин - встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абз.1 ч.1 ст.24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз.2 ч.2 ст.24).
Відповідно до абз. 9 ч.3 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Також, згідно пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону №1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, за наведеного правового регулювання для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи позивача у психіатричному закладі охорони здоров'я після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», піддягає зарахуванню до її стажу роботи у подвійному розмірі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.
Також слід зазначити, що Закон №1058-ІV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
За встановлених обставин можна дійти висновку про порушення пенсійним органом прав позивачки щодо не зарахування до стажу періоду її роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я з 04.11.2008 по 12.04.2011, з 05.05.2011 по 31.01.2024, з 20.08.2024 по 04.09.2025 (дату звернення) у фактичному подвійному розмірі.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення) є протиправним та підлягає скасуванню.
Та як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 в подвійному фактичному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» період роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення), та здійснити перерахунок й виплату пенсії з 04.09.2025 року, з урахуванням отриманих сум.
Стосовно питання належного територіального органу Пенсійного фонду, на який має бути покладено обов'язок щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Пенсійного фонду України в Закарпатській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення грошової допомоги та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області має вирішити питання щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо перерахунку та виплати пенсії, а не ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як помилково вважає позивач.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912250126283 від 12.09.2025 року щодо відмови в перерахунку пенсії та зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 (дату звернення).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 в подвійному фактичному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» період роботи з 04.11.2008 року по 12.04.2011 року, з 05.05.2011 року по 31.01.2024 року, з 20.08.2024 року по 04.09.2025 року (дату звернення), та здійснити перерахунок й виплату пенсії з 04.09.2025 року, з урахуванням отриманих сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник