22 грудня 2025 рокуСправа №160/6076/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.02.2025 №046350014629 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.02.2025 №046350014629;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1995 року по 12.04.1998, з 16.05.1998 по 20.01.1999 та з 19.05.1999 по 26.06.1999, період проходження строкової військової служби з 01.07.1999 по 09.10.2000 та періоди роботи з 31.10.2021 31.12.2021, з 01.01.2025 по 29.01.2025;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії. Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином обчислив пільговий стаж позивача, безпідставно не зарахувавши до нього період навчання та період проходження військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від ГУ ПФУ в Харківській обалсті до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позиву та зазначає, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 та додатку до диплому № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 1995 року по 1999 рік навчався в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» та здобув кваліфікацію «гірничий технік - електромеханік». Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 , під час навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України Позивач працював та проходив практику на шахті «Західно-Донбаська»: - з 13.04.1998 по 15.05.1998 - «учень електрослюсаря підземного» з повним робочим днем у шахті (на час проходження практики); - з 21.01.1999 по 18.05.1999 - «учень електрослюсаря підземного» з повним робочим днем у шахті (на час проходження практики). Однак, у відповідності до вимог Порядку № 637 не вказано до якого списку відноситься посада, на якій позивач був зарахований учнем. Крім того, після закінчення навчання 26.06.1999 він був працевлаштований лише 02.11.2000 за спеціальністю що дає право на призначення пільгової пенсії, більш ніж через 3 місяці.
Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській обалсті до суду надійшов відзив на позовну заяву, в яокму він просить у задоволенні позову відмовити, оскільки технікум відноситься до вищих закладів освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР), тому відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу Позивача періоду його навчання у Павлоградському технікуму Національної гірничої академії України з 01.09.1995 року по 12.04.1998 року, з 16.05.1998 року по 20.01.1999 року та з 19.05.1999 по 26.06.1999 року. Зарахувати до страхового стажу Позивача період проходження військової служби - немає підстав, оскільки до періоду проходження військової служби не підтверджено робота або навчання, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відсутні підстави для зарахування періоду військової служби до пільгового стажу роботи. Період роботи з 31.10.2021 року 31.12.2021 року, з 01.01.2025 року по 29.01.2025 року не зараховано, оскільки позивач фактично не виконував роботи визначені Списком №1.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 05.02.2025 №046350014629 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через недостатність пільгового стажу. Підстави для незарахування періоду навчання, проходження військової служби та роботи не вказані.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) працівники, день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Застосовуючи викладені вище положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Щодо періоду навчання у технікумі.
Позивач зазначав, що відповідач безпідставно не зарахував до його пільгового стажу періоди навчання у Павлоградському технікуму Національної гірничої академії України з 01.09.1995 року по 12.04.1998 року, з 16.05.1998 року по 20.01.1999 року та з 19.05.1999 по 26.06.1999 року.
У формі РС право період з 01.09.1995 року по 12.04.1998 року, з 19.05.1999 по 26.06.1999 року обліковується як період навчання, однак не віднесено до навчання за фахом. Період з 16.05.1998 року по 20.01.1999 року відсутній.
Відповідач зарахував до пільгового стажу позивача періоди проходження виробничої практики.
26.06.1999 року Павлоградським технікумом Національної гірничої академії України видано диплом молодшого спеціаліста серії № НР 11545337 за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», позивач здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік. Згідно додатку до диплому позивач навчався з 01.09.1995 по 30.06.1999 року. Цей же період навчання підтверджується записом №5 у трудовій книжці позивача.
З 02.11.2000 року прийнятий на роботу на посаду - електрослюсар підземний.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Спосіб встановлення роботи за здобутою спеціальністю визначено Верховним Судом у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №160/6695/21
Так, Верховний Суд встановлював відповідність здобутої професії та роботи згідно Класифікатора професій (п. 24, 25 постанови) і встановивши різні підкласи висновував, що право на застосування відповідної пільги в особи відсутнє.
Позивач розпочав працювати після навчання на посаді Електрослюсар підземний, яка має має код професії 7241 згідно з Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» і належить до групи «Механіки та монтажники електричного та електронного устаткування» (КП 724), а також до ширшої категорії «Кваліфіковані робітники з інструментом».
В свою чергу позивач закінчив навчання з кваліфікацією «гірничий технік-електромеханік», спеціальність експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв.
Тобто, позивач здобув професію, яка змістовно належить до іншого коду КП 3117 (або інші частково збіжні 8119, 3113).
Отже, наявна розбіжність здобутої професії та роботи, до якої приступив позивач. При цьому законодавча пільга спрямована саме на осіб, які працюють безпосередньо по здобутій спеціальності.
Суд звертає увагу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №280/9975/23. За змістом правозастосування особа, яка здобула спеціальність «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв» (повна тотожність спеціальності позивача) після навчання розпочала роботу на посадах: 1) учень електрослюсаря підземного дільниці з видобутку вугілля №1 з повним робочим днем); 2) електрослюсар підземний дільниці МДР ГШО-2 з повним робочим днем. Така послідовність здобуття спеціальності та роботи визнана підставою для застосування пільги.
Тобто, для здобутої позивачем спеціальності наступною роботою мала б бути робота згідно здобутої ним спеціальності, згідно наявного прикладу правозастосування такою роботою є посада електрослюсаря.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач закінчив технікум та здобув кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
Згідно ст. 29 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 року №1060-XII (далі Закон №1060-XII) на структура освіти включає:
- дошкільну освіту;
- загальну середню освіту;
- позашкільну освіту;
- професійно-технічну освіту;
- вищу освіту;
- післядипломну освіту;
- аспірантуру;
- докторантуру;
- самоосвіту.
Відповідно до ст. 30 Закону №1060-XII в Україні встановлюються такі освітні рівні:
- початкова загальна освіта;
- базова загальна середня освіта;
- повна загальна середня освіта;
- професійно-технічна освіта;
- базова вища освіта;
- повна вища освіта.
Частинами 1-2 ст. 40 Закону №1060-XII встановлено професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 41 Закону №1060-XII професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст"
Відповідно до ч. 1-3 ст. 43 Закону №1060-XII вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:
перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;
другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти;
третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації;
бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації;
спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Пільга за ст. 38 Закону №103/98-ВР встановлює, що визначальною обставиною її застосування є навчання «у закладі професійної (професійно-технічної) освіти», а також що «перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців».
Відповідно, підлягає встановлення характеристика навчального закладу позивача, в т.ч. встановлення належності цього закладу до категорії «заклад професійної (професійно-технічної) освіти), оскільки законодавець пов'язав право на відповідну пільгу саме з категорією навчального закладу.
Перелік таких закладів визначався Законом №1060-XII протягом всього періоду навчання позивача. Застосування цього закону до обставин цієї справи обумовлено принципом прямої дії нормативно-правових актів у часті.
В свою чергу Закон №1060-XII не лише не відносив технікуми до категорії «заклади професійно-технічної освіти», а прямо визначав технікуми як заклади вищої освіти у ст. 43.
Суд вважає за необхідне застосувати і інший критерій визначення права на пільгу за ст. 38 Закону №103/98-ВР результат навчання. Так, згідно ч. 6 ст. 41 Закону №1060-XII за результатом навчання у професійно-технічному закладі освіти присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» (і лише випускникам вищих професійних училищ присвоюється кваліфікація «молодший спеціаліст»). В свою чергу за загальним правилом згідно ч. 3 ст. 43 Закону 1060-XII технікуми здійснюють підготовку «молодших спеціалістів». А за змістом ч. 2 ст. 30 Закону 1060-XII «кваліфікований робітник» та «молодший спеціаліст» є різними та послідовними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Отже, технікуми на час навчання позивача належали до вищих закладів освіти, а за результатом їх закінчення надавався освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», що є вищим ніж освітньо-кваліфікаційний рівень, що надавався професійно-технічними закладами освіти, які готували «кваліфікованих робітників».
Відповідні відмінності мають і документи про освіту, оскільки згідно ст. 16 Закону №103/98-ВР здобувачі професійно-технічної освіти отримують диплом «кваліфікованого робітника».
Слід відзначити, що навіть станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії згідно ст. 16 Закону №103/98-ВР випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник".
Отже, ані станом на дату навчання, ані станом на дату звернення за призначенням пенсії позивач не міг вважатися таким, що коли-небудь навчався у «закладі професійної (професійно-технічної) освіти», оскільки в нього відсутній диплом про закінчення такого закладу, а наявний документ про освіту свідчить про закінчення закладу саме вищої освіти.
При цьому суд підкреслює, що необхідність належності закладу освіту до професійно-технічних передбачена як в Положенні №590, так і в Законі України «Про професійну (професійно-технічну) освіту». На противагу цьому позивач навчався в закладі вищої освіти.
Суд не заперечує можливість здобуття професійно-технічної освіти в технікумі в цілому, однак саме в юридичній ситуації позивача здобутий рівень освіти належить до вищої освіти, така належність існувала в т.ч. і в період навчання позивача.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 27.10.2022 році у справі №160/6484/22, від 15.09.2022 року у справі №160/25125/21, від 02.11.2021 року у справі №280/3592/21.
Також суд зауважує, що за ст. 18 Закону №103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать також інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Вказана норма права передбачає невичерпність переліку типів навчальних закладів, які належать до професійно-технічної освіти, в зв'язку з чим така належність має встановлюватися за змістовним критерієм. Таким критерієм може бути освітньо-кваліфікаційний рівень, який присвоюється по завершенню навчання у відповідному закладі. Однак, як вже вказав суд, позивачу присвоєно не такий освітньо-кваліфікаційний рівень, що присвоюється випускникам професійно-технічних закладів освіти («кваліфікований робітник»), тому навіть за таким критерієм спірна пільга не підлягає застосуванню до позивача.
Слід враховувати і правила формальної логіки, оскільки до невизначеної категорії «інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту» очевидно не може входити вищий заклад освіти, адже за ст. 29 Закону №1060-XII професійно-технічна освіта та вища освіта є різними структурними елементами освіти, при цьому технікуми віднесено статтею 43 Закону №1060-XII саме до вищих закладів освіти, які готують спеціалістів з вищим освітньо-кваліфікаційним рівнем, ніж «кваліфікований робітник».
Суд звертає увагу також на те, що попри відсутність відповідного обґрунтування в спірному рішенні відповідача пільги згідно законодавства застосовуються в разі наявності відповідних обставин, а не в зв'язку з тим, що орган державної влади не навів достатнього обґрунтування відсутності таких обставин. Відповідно, незалежно від обґрунтованості спірного рішення в цій частині позивач не може в зв'язку з цим набути право на те, на що немає права згідно законодавства.
Отже, йдеться про невідповідність здобутого рівня освіти та невідповідність здобутої спеціальності та наступної роботи.
Таким чином, в частині позовних вимог щодо періоду навчання належить відмовити.
Щодо періоду проходження військової служби.
Позивач заявляв відповідні вимоги за період з 01.07.1999 року по 09.10.2000 року.
У формі РС цей період обліковується як строкова військова служба, однак не віднесено до стажу за фахом.
Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, під час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №513/1195/16-а.
26.06.1999 року Павлоградським технікумом Національної гірничої академії України видано диплом молодшого спеціаліста серії № НР 11545337 за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», позивач здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік. Згідно додатку до диплому позивач навчався з 01.09.1995 по 30.06.1999 року. Цей же період навчання підтверджується записом №5 у трудовій книжці позивача.
Наступний запис в трудовій книжці з 02.11.2000 року прийнятий на роботу на посаду - електрослюсар підземний.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, в частині позовних вимог щодо періоду військової служби належить відмовити.
Щодо періодів роботи з 31.10.2021 року 31.12.2021 року, з 01.01.2025 року по 29.01.2025 року
В формі РС періоди роботи з 31.10.2021 року 31.12.2021 року, з 01.01.2025 року по 29.01.2025 року відсутні.
Відповідно до записів трудової книжки у період з 27.01.2020 до 01.04.2021 позивач працював на посаді електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею, у період з 02.04.2021 перреведений заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею. Крім того, в матеріалах справи містяться довідки від 10.11.2023 № 1093 та від 18.11.2023 № 1-4/3175, в яких підтверджено, що робота на посадах у даний період дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
У розділі І Постанови №202 вказано, що до відповідних посад належать: Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Подібне правозастосування здійснене Першим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.06.2025 року у справі №200/551/25, від 02.04.2025 року у справі №200/4934/24, від 28.02.2023 року у справі №200/14816/21.
Окрім цього, відсутність інформації у відповідача могла бути усунута і шляхом реалізації ним наявних повноважень на отримання інформації, чого відповідачем зроблено не було.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Проте, дії зобов?язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу такого виду пенсії. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відтак, за наслідками судового розгляду, обов?язок щодо зарахування періоду роботи з 31.10.2021 року 31.12.2021 року, з 01.01.2025 року по 29.01.2025 року до пільгового стажу та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задвоолення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,00 грн, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 484,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах від 05.02.2025 №046350014629.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 31.10.2021 31.12.2021, з 01.01.2025 по 29.01.2025.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська