про забезпечення позову
м. Вінниця
23 грудня 2025 р. Справа № 120/17661/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
22.12.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 проводити щомісячне утримання з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20% до повного погашення суми понесених державою збитків на 53897,52 грн із старшого офіцера групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Розглядаючи заяву та вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Так, предметом оскарження у даній адміністративній справі є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування" № 1761 від 24.11.2025, яким, окрім іншого, накзано:
3.1 переплату грошового забезпечення виплаченого за вересень 2024 року колишньому стрільцю-помічнику гранатометника 1 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 на загальну суму 53897,52 грн, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом МОУ від 07.06.2018 року №260, занести до Книги нестач військової частини НОМЕР_1 ;
3.2. передплату грошового забезпечення на загальну суму 53897,52 грн занести до Книги стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 та обліковувати за старшим офіцером групи безпеки служби військ військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 ;
3.3. проводити щомісячне утримання з грошового забезпечення та додаткової нагороди у розмірі 20% з старшого офіцера групи безпеки служби військ військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 до повного погашення суми понесених державою збитків, а саме: 53897,52 грн.
Таким чином, оскільки наказом № 1761 від 24.11.2025, яким, окрім іншого, наказано утримати з грошового забезпечення позивача збитків в розмірі 53897,52 грн. оскаржується в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє його дію та не є перешкодою для його подальшого виконання, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання вказаного наказу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред'явленого ним позову.
На переконання суду, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси, які він вважає порушеними, в даному провадженні не буде реалізовано у разі стягнення відповідних коштів, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист.
До того ж, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити виникнення інших спорів, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль, шляхом ініціювання нових судових процесів, що потягне за собою матеріальні витрати.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом заборони начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 проводити щомісячне утримання з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20% до повного погашення суми понесених державою збитків на 53897,52 грн із старшого офіцера групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Забезпечення позову у такий спосіб, на переконання суду, відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що узгоджується з вимогами статті 150 КАС України.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
Заборони начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 проводити щомісячне утримання з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20% до повного погашення суми понесених державою збитків на 53897,52 грн із старшого офіцера групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , до завершення розгляду даної справи судом та набранням законної сили рішенням суду у справі №120/17661/25.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати учасникам справи.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна