м. Вінниця
23 грудня 2025 р. Справа № 120/13286/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби згідно з пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме, у зв'язку з загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов'язати відповідача звільнити позивача з військової служби згідно з пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що проходить військову службу у відповідача. У зв'язку з загибеллю свого рідного брата , який також проходив військову службу, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз.14 пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу». За наслідком розгляду рапорту відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз.14 пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки, за позицією відповідача, брат помер через хворобу, не пов'язану із проходженням військової служби.
Позивач із такою позицією не погоджується та вказує, що смерть його брата настала під час проходження ним лікування від раптово виниклої хвороби під час дії воєнного стану, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 26.09.2025 р. прийнято позов до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Письмової позиції від відповідача стосовно заявлених вимог не надходило, хоча ухвала про відкриття доставлена до електронного кабінету останнього 26.09.2025 р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
Позивач проходить військову службу за мобілізацією у відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка від 23.12.2024 серії НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_3 від 03.09.2025 р. №5068.
ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .
Згідно з довідкою - доповіддю військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2025 р. ОСОБА_1 під час несення бойового чергування відчув різке погіршення самопочуття, його доставлено до стабілізаційного пункту, де він помер.
Як видно із наказу від 17.09.2025 р. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті гострої серцево - судинної недостатності.
У зв'язку зі смертю брата позивач 18.08.2025 р. звернувся до командування із рапортом про звільнення його з військової служби .
За наслідком розгляду рапорту, відповідач листом від 18.08.2025 р. повідомив, що згідно ст. 26 Закону 2232-XII передбачено, що військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану . В ході вивчення матеріалів встановлено, що відповідно лікарського свідоцтва про смерть № 108 від 20.01.2025 р., причиною сметрі ОСОБА_1 стала гостра серцево -судинна недостатність, гострого трансмурального інфаркта міокарда інших уточнених локалізацій, травми печінки. Відповідно наказу командира військоівої частини НОМЕР_6 від 26.07.25 р. смерть матроса ОСОБА_1 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Враховуючи наведене підстави для звільнення ОСОБА_1 відсутні.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-XI).
За приписами ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 3 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) .
Ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які дають підстави для звільнення військовослужбовця під час дії воєнного стану, зокрема, "якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".
При цьому, у ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII законодавець визначив, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого зберігається.
24.02.2022 Президентом України був виданий Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022), яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначаються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі Положення).
За приписами абз.2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Як зазначалось вище, стаття 26 Закону №2232-XII передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. (абзац шістнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII).
Відповідно до підпункту 30 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (пункт 12.11. розділу ХІІ) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:
документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
копія свідоцтва про смерть особи;
документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Як видно із акту проведення спеціального розслідування, складеного військовою частиною НОМЕР_6 16.01.2025 р., під час бойового завдання, несення бойового чергування матрос ОСОБА_1 відчув різке погіршення самопочуття, доставлений до стабілізаційного пункту , де під час медичного огляду втратив свідомість та о 17.15 год. зафіксовано клінічну смерть.
У довідці - доповіді військової частини НОМЕР_6 також вказано, ОСОБА_1 помер під час виконання бойового завдання внаслідок раптового погіршення самопочуття.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 загинув під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України під час дії воєнного стану.
При цьому, із конструкції правової норми пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII та абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 цього ж Закону слідує, що військовослужбовець має право на звільнення з військової служби (у разі якщо не висловив бажання її проходити) зокрема у разі загибелі його рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
На переконання суду, наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що позивач має право на звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із загибеллю його рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Посилання відповідача у листі від 18.08ю2025 р. року на те, що ОСОБА_1 загинув внаслідок серцево -судинної недостатності не спростовує того факту, що така пригода сталася під час виконання обов'язків військової служби і несення бойового чергування, адже ним виконувалося відповідне бойове завдання на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 (наведене підтверджується актом службового розслідування).
Відтак, суд дійшов висновку, що бездіяльність щодо не звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову служб" є протиправною.
У рішенні Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30 січня 2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт до відповідача разом із документами, що підтверджують сімейні обставини та підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову служб", у відповідача не було будь-яких альтернативних варіантів, окрім як за наслідками розгляду такого рапорту військовослужбовця прийняти рішення про звільнення його з військової служби.
Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов , - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_7 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )
Повний текст рішення сформовано 23.12.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна