м. Вінниця
22 грудня 2025 р. Справа № 120/11653/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви від 06.12.2024 та зобов'язати відповідача повторно її розглянути.
Ухвалою від 26.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом зазначення відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України стосовно відповідача та надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Позивач 09.09.2025 подав заяву про усунення недоліків позову, у якій заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору та долучив Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
Ухвалою від 15.09.2025 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову у цій справі. Цією ж ухвалою відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, зокрема зазначає, що 17.04.2024 ОСОБА_1 мав запис на візит до Консульства України в Порту на вчинення консульської дії «Посвідчення довіреності». Інформація про порядок вчинення цієї консульської дії розміщена на сторінці консульства https://porto.mfa.gov.ua/konsulski-pitannya/notarialni- diyi/zasvidchennyaperekladu та надавалась заявнику у відповідь на його електронні звернення.
Разом з тим, на консульський прийом з'явилась іноземна громадянка ОСОБА_2 , пояснивши, що Позивач здійснив вказаний запис до Консульства для неї. Під час консульського прийому, заявниці були роз'яснені вимоги Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України від 27.12.2004 № 142/5/310, зокрема пункту 2.2, яким визначено, що нотаріальні дії вчинюються в день пред'явлення всіх необхідних для цього документів, сплати консульського збору і відшкодування фактичних витрат; пункту 1.7. відповідно до якого, мова нотаріального діловодства визначається у відповідності до статті 10 Конституції України та Закону України забезпечення функціонування української мови як державної та пункту 2.3, згідно з яким при вчиненні нотаріальних дій консул установлює особу учасників цивільних правовідносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина. Відомості про документ (його реквізити), на підставі якого встановлюється особа, уносяться консулом до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
3 огляду на відсутність у заявниці необхідних документів для вчинення нотаріальної дії, працівник консульства надав їй відповідні роз'яснення. Разом з тим, під час консульського прийому в Консульстві 17.04.2024 ОСОБА_2 жодних нарікань щодо роботи закордонної дипломатичної установи не висловлювала.
Надалі, після особистого прийому заявниці ОСОБА_2 , Позивачем неодноразово надсилались звернення до Консульства України в місті Порту та до МЗС з приводу запису на особистий прийом третьої особи та незадовільною, на думку Позивача, роботою Консульства. Позивач 17.04.2024 направив скаргу до МЗС, яка була зареєстрована в системі електронного документообігу за реєстраційним індексом А-1426 від 22.04.2024. На вказану скаргу МЗС надало відповідь листом від 15.05.2024 вих. №71/19-091-65928 засобами електронної пошти. Згодом, 29.05.2024 Позивачем надіслано повторно скаргу з вищезазначеного питання, яка була зареєстрована в системі електронного документообігу МЗС за реєстраційним індексом А-2020 від 04.06.2024. МЗС направило відповідь Позивачу листом від 01.07.2024 вих. № 71/19-091-89175.
Не погодившись з відповіддю та заперечуючи в принципі наявність відповідей МЗС на скарги від 17.04.2024 та від 29.05.2024, Позивач подав позовну заяву до Вінницького окружного адміністративного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 120/10431/24.
Додатково, Сьомий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 120/10431/24 щодо не здійснення Відповідачем розгляду двох скарг від 17.04.2024 та від 29.05.2024 рішення адміністративного суду від 21.10.2024 залишив без змін, а скаргу - без задоволення.
Згодом, до МЗС надійшла скарга Позивача від 06.12.2024, яка була зареєстрована в системі електронного документообігу за реєстраційним індексом А-4179 від 17.12.2024. Зазначене звернення також стосувалось усунення перешкод для надання консульської послуги (нотаріальної дії) третій особі - ОСОБА_2 та зобов'язання Консульства України в місті Порту Республіки Португалія надати вищезазначеній третій особі доступ до дипломатичної будівлі та призначити дату для вчинення нотаріальної дії. За результатами розгляду звернення Позивача, з дотриманням строків відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян», МЗС вкотре надало відповідь листом від 06.01.2025 вих. № 71/19-091-1108 засобами поштового зв'язку, в якому повідомило що третій особі ОСОБА_2 під час особистого прийому вже було роз'яснено вимоги щодо документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії та щодо реєстрації в електронній черзі для отримання консульських послуг.
Відповідач зауважує, що позивач фактично не погоджується зі змістом відповіді, однак зазначає, що незгода з відповіддю не може свідчити про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 06.12.2025 звернувся до Міністерства закордонних справ України із заявою, у якій просив усунути перешкоди щодо реалізації права громадянина ОСОБА_2 на звернення до дипломатичної служби шляхом зобов'язання Консульства України міста Порто надати доступ у робочий час та день до дипломатичної будівлі, а також призначити дату для вчинення нотаріальної дії та повідомивши про таку дату її за поштовою адресою, або за номером телефону, який доступний консульству України.
Відповідач листом від 06.01.2025 за № 71/19-091-1108 повідомив позивача, що за інформацією Консульства України в Порту, з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства України в Порту звернулася третя особа, яка не змогла надати документів, щодо представлення позивачем її інтересів, їй було роз'яснено можливість запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій.
Листами МЗС від 01.07.2024 № 71/19-091-89175 та № 71/19-091-65928 від 15.05.2024 позивачу повідомлено про причини впровадження електронної черги, способи авторизації в ній та роз'яснення про коректне користування системою.
З урахуванням того, що до звернення позивача не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини її прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правовідносини щодо практичної реалізації цього права унормовані Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.96 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Як передбачено ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Частиною 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Аналіз встановленої процедури розгляду звернення (заяви) дає підстави для висновку, що органи державної влади зобов'язаний в установлений строк, який обчислюється від дня надходження звернення, в межах своїх повноважень: 1) об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою; 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення; 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення.
Відповідно до Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 281, Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МЗС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.
Згідно із п.п. 86 п. 4 Положення, МЗС відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МЗС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
За обставин справи ОСОБА_1 06.12.2025 звернувся до Міністерства закордонних справ України із заявою, у якій просив усунути перешкоди щодо реалізації права громадянки ОСОБА_2 на звернення до дипломатичної служби шляхом зобов'язання Консульства України міста Порто надати доступ у робочий час та день до дипломатичної будівлі, а також призначити дату для вчинення нотаріальної дії та повідомивши про таку дату її за поштовою адресою, або за номером телефону, який доступний консульству України.
Відповідач листом від 06.01.2025 за № 71/19-091-1108 повідомив позивача, що за інформацією Консульства України в Порту, з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства України в Порту звернулася третя особа, яка не змогла надати документів, щодо представлення позивачем її інтересів, їй було роз'яснено можливості для запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій.
Листами МЗС від 01.07.2024 № 71/19-091-89175 та № 71/19-091-65928 від 15.05.2024 позивачу повідомлено про причини впровадження електронної черги, способи авторизації в ній та роз'яснення про коректне користування системою.
З урахуванням того, що до звернення позивача не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини її прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду.
Суд зазначає, що відповідно п. 6 Розділу І Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві закордонних справ України, його представництвах на території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженого Наказом Міністерства закордонних справ України 24 грудня 2019 року № 605, звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому законодавством порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Водночас, п. 16 Розділу ІІ Порядку № 605 передбачено, що повторні звернення з одного й того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, подані з порушенням строків, передбачених статтею 17 Закону, розгляду не підлягають.
Так, відповідь на звернення позивача від 06.12.2024 надано відповідачем листом від 06.01.2025, до того ж на попередні звернення, які надходили на адресу МЗС від 17.04.2024 та від 29.05.2024, які також стосувались запису на прийом іноземної громадянки ОСОБА_2 , позивачу вже було роз'яснено, що на питання, порушені в його зверненнях і стосуються запису на прийом третьої особи, вже надавались відповіді.
Враховуючи зазначене, суд вказує що заява позивача розглянута відповідно до вимог Закон України "Про звернення громадян", позивачу надана змістовна та обґрунтована відповідь, а наведені позивачем у позовній заяві доводи про неналежний розгляд його заяви свідчить лише про незадоволення позивачем із змістом отриманої на свою заяву відповіддю, що не є тотожним неналежному розгляду заяви.
Вирішуючи питання допущення відповідачем протиправної бездіяльності, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові №826/6233/15 від 26 квітня 2023 року, згідно з якою протиправну бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
При цьому, суд вважає доцільним застосувати правовий висновок сформований Верховним Судом у публічно-правових відносинах щодо оскарження та визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який полягає у тому, що дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв'язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки (постанова Верховного Суду № 120/14148/21-а від 25 липня 2022 року).
Отже, встановлені судом обставини виключають можливість встановлення факту допущеної відповідачем бездіяльності, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що відсутні підстави для задоволення основної вимоги, не підлягають задоволенню похідні вимоги, які залежать від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ст. 4 КАС України).
Тож, вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2024 задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, та за умови відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (код паспорта НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Міністерство закордонних справ України (код ЄДРПОУ - 00026620, Михайлівська площа, 1, м. Київ, 01018).
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна