м. Вінниця
22 грудня 2025 р. Справа № 120/17521/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТО ЕНЕРДЖИ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТО ЕНЕРДЖИ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови.
Одночасно із позовною заявою представник позивача подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.10.2025 № 1698 "Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТО ЕНЕРДЖИ" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 23.09.2025 № 1518" до моменту вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заяву про забезпечення позову суд розглядає без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову заявник зазначає, що 21.10.2025 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято спірну постанову "Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТО ЕНЕРДЖИ" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 23.09.2025 № 1518".
Представник заявника вказала, що відповідно до Закону України "Про Національну комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" суб'єкти, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
Представник зауважує, що у разі відмови позивача від добровільного виконання постанови про накладення штрафу у зв'язку з її оскарженням до суду, позивачу, після спливу 30-денного строку з дня одержання такої постанови, буде нараховуватися пеня, що у подальшому може мати наслідком можливість звернення відповідача із вимогою про стягнення нарахованих грошових коштів ще до прийняття остаточного рішення у справі щодо оскарження постанови про накладення штрафу.
Відтак, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили рішенням у справі, забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та є співмірним з негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цього заходу забезпечення позову, для позивача. У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів Відповідача чи інших осіб, оскільки таке забезпечення жодним чином не вплине на можливість реалізації НКРЕКП як суб'єктом владних повноважень його функцій після розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Також зауважує, що у випадку стягнення відповідачем з позивача суми штрафу та пені, зворотній механізм повернення бюджетних коштів буде надскладним, а виконання Позивачем постанови про накладення штрафу до вирішення питання про протиправність та скасування може призвести до істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких ТОВ «ВІТО ЕНЕРДЖИ» звертається до суду. Крім того, у випадку якщо стягнення НКРЕКП штрафу та пені відбудеться швидше, ніж розгляд справи про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, Товариство не зможе користуватись належними йому грошовими коштами у розмірі понад 1 000 000 грн (штраф та пеня), що ускладнить можливість здійснення господарської діяльності Товариством.
Представник позивача також наводить аргументи щодо очевидної протиправності спірної постанови.
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 09.03.2019 у справі № 826/16911/18, від 12.12.2019 у справі № 640/19895/18 та від 29.01.2021 у справі № 520/10318/19 вже сформував правову позицію щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що постанова НКРЕКП не має сили виконавчого документа (крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 13 Закону № 1540-VIII), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом.
Отже, Товариство не позбавлене права відмовитись від добровільного виконання оскаржуваної постанови, якою вирішено накласти на ліцензіата штраф за порушення Ліцензійних умов, якщо між сторонами існує спір.
Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін. При цьому, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зауважує, що ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача не є очевидними, а позивачем не надано будь-яких доказів, які б вказували б на таку небезпеку, не зазначено будь-яких об'єктивних фактів вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Слід також зазначити, що зупинення дії спірної постанови, з позовом про скасування якої позивач звернувся до суду, призведе до неможливості її застосування до вирішення справи по суті, а позов не може бути забезпечено в спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішувати позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року по справі № 640/16613/21, від 15 квітня 2021 року по справі № 640/22646/20.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що не розглядаючи справи по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, неможливо погодитись із твердженням заявника про наявність у діях та рішенні відповідача порушень закону, оскільки механізм правомірності застосування штрафу підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.
Сам по собі факт прийняття відповідачем спірної постанови, яка стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд встановив, що заява про забезпечення адміністративного позову не містить конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а посилання на явну протиправність рішення відповідача, може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, можливий незадовільний фінансовий стан позивача не може бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року по справі № 120/2337/20-а.
Отже, судом не встановлено достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.10.2025 № 1698 "Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТО ЕНЕРДЖИ" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 23.09.2025 № 1518" та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, відтак, в задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Повну ухвалу складено 22.12.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна