м. Вінниця
18 грудня 2025 р. Справа № 120/10379/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю секретаря судового засідання: Малащука О.О.
представника позивача: Онисько М.М.
представника відповідача: Кухрівського О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Трейд"
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АП Трейд» (далі- ТОВ «АП Трейд», позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення:
від 21.04.2025 р. №0106540701, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 23 660 650 грн.;
від 21.04.2025 р. №0106550701, яким збільшено податок на прибуток на суму 210 570 грн. (в тому числі 168 456 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 42 114 грн.).
В обґрунтування вимог позивач вказує, що, на думку Головного управління ДПС у Вінницькій області, порушення допущені товариством полягають у неправомірному відображенні по рахунках бухгалтерського обліку 744 та 974 позитивного/негативного значення курсових різниць по основній сумі позики (по тілу позики) отриманої від засновника-нерезидента в іноземній валюті, і, як наслідок, неправомірного відображення у складі доходів/витрат періоду у «Звіті про фінансові результати» (Форма №2) таких курсових різниць.
З такими аргументами позивач не погоджується та зазначає, що в акті перевірки не наведено жодної із підстав для перекваліфікації фінансового зобов'язання в інструмент капіталу, оскільки договори позики: є контрактними зобов'язаннями; чітко встановлено строк погашення; відсутній будь-який документ тощо, що свідчить про прийняте рішення перевести позику в капітал; кредитор має повне право вимагати погашення заборгованості; за кредит вноситься плата в фіксованій сумі (проценти); кредит не надає кредитору права на розподіл прибутку Підприємства, або частки в активах при його ліквідації.
Відтак, на думку товариства, ним вірно відображено курсову різницю ,, в т.р. із урахуванням МСБО 21.
А отже, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 29.07.2025 р. прийнято позовну заяву та відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.09.2025 р.
18.08.2025 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що під час перевірки виявлено та зафіксовано порушення товариством п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового Кодексу України , вимог статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , вимог параграфів 15, 17, 106, 109 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» (із змінами та доповненнями), вимог параграфів 1.17, 2.12, 2.16, 2.4 розділу 2, параграфів 4.59, 4.62, 4.65, 4.68, 4.69, 4.70 розділу 4, параграфу 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 розділу 5 Концептуальної основи фінансової звітності, ухваленою Радою МСБО (із змінами та доповненнями), вимог параграфу 7 МСБО 18 «Дохід», вимог параграфів 5 та 6 МСБО 23 «Витрати на позики» (із змінами та доповненнями), параграфу 22 МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток всього сумі 168456 грн., в т.ч.: 3 квартал 2024 року в сумі 168 456 грн. (звітний період три квартали 2024 року в сумі 168 456 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток по рядку 04 податкової декларації за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 на загальну суму 23 660 650 грн, у тому числі по періодам: за три квартали 2024 року у сумі 23 660 650 гривень.
Дане порушення виникло внаслідок завищення позитивних курсових різниць на рахунку бухгалтерського обліку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» на загальну суму 50 554 907 грн, та завищення від'ємних курсових різниць на рахунку бухгалтерського обліку 974 «Втрати від операційної курсової різниці» на загальну суму 75 151 423 грн, що призвело до завищення витрат у фінансовій звітності, і, відповідно, фінансового результату до оподаткування та об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Відповідач зазначає, що курсова різниця за позиками є складовою самої позики, відтак, не підлягає відображенню у Звіті про фінансові результати.
А отже, на думку відповідача, спірні рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Протокольною ухвалою від 08.09.2025 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.09.2025 р.
Протокольною ухвалою від 29.09.2025 р. продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.10.2025 р.
Протокольною ухвалою від 20.10.2025 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.11.2025 р.
Протокольною ухвалою від 03.11.2025 р. закрито підготовче засіданні і призначено розгляд справи по суті на 20.11.2025 р.
Ухвалою від 20.11.2025 р. відмовлено у відкладенні судового засідання, витребувано докази і оголошено перерву до 01.12.2025 р.
Протокольними ухвалами від 01.12.2025 р., 08.12.2025 р. оголошено перерви у судових засіданнях до 08.12.2025 р. , до 18.12.2025 р. відповідно.
Розглянувши матеріали справи , вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АП ТРЕЙД» та складено акт перевірки від 26.03.2025р. №8048/02-32-07-01/39712105 (надалі - Акт перевірки).
В Акті зафіксовано порушення підприємством п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового Кодексу України в, вимог статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , вимог параграфів 15, 17, 106, 109 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» (із змінами та доповненнями), вимог параграфів 1.17, 2.12, 2.16, 2.4 розділу 2, параграфів 4.59, 4.62, 4.65, 4.68, 4.69, 4.70 розділу 4, параграфу 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 розділу 5 Концептуальної основи фінансової звітності, ухваленою Радою МСБО (із змінами та доповненнями), вимог параграфу 7 МСБО 18 «Дохід», вимог параграфів 5 та 6 МСБО 23 «Витрати на позики» (із змінами та доповненнями), параграфу 22 МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток всього сумі 168456 грн., в т.ч.: 3 квартал 2024 року в сумі 168 456 грн. (звітний період три квартали 2024 року в сумі 168 456 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток по рядку 04 податкової декларації за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 на загальну суму 23 660 650 грн, у тому числі по періодам: за три квартали 2024 року у сумі 23 660 650 гривень.
В акті зазначено, що порушення виникло внаслідок завищення позитивних курсових різниць на рахунку бухгалтерського обліку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» на загальну суму 50 554 907 грн, та завищення від'ємних курсових різниць на рахунку бухгалтерського обліку 974 «Втрати від операційної курсової різниці» на загальну суму 75 151 423 грн, що призвело до завищення витрат у фінансовій звітності, і, відповідно, фінансового результату до оподаткування та об'єкта оподаткування податком на прибуток
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 21.04.25 №0106540701, яким зменшено від'ємне значення на суму 23660 650 грн.;
- від 21.04.25 №0106550701, яким збільшено податок на прибуток на суму 210 570 грн., (в т.ч. 168 456 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 42 114 грн..
Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «АП ТРЕЙД» подано адміністративну скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 24.06.2025р. №18176/6/99-00-06-01-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.
Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.
Великі платники податків зменшують фінансовий результат до оподаткування на частину суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років до повного його погашення у такому порядку.
Великі платники податків мають право зменшувати фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду (прибуток, збиток або нульове значення) не більше ніж на 50 відсотків непогашеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Так, спірним у даній справі є віднесення позивачем курсової різниці до витрат.
Надаючи оцінку аргументам сторін , суд вказує наступне.
В акті перевірки (арк. 3) вказано, що відповідно до наказу від 01.01.2018 р. підприємство використовує політику підготовлену у відповідності з Міжнародними стандартами. В розділі 4 Облік видатків даної Політики визначено, що застосовується МСБУ 21.
Відповідно до п. 7 МСБО 1 Облікові політики суб'єкт господарювання має використовувати такі самі облікові політики для підготовки звіту про фінансовий стан за МСФЗ на початок періоду та щодо усіх періодів, відображених у його першій фінансовій звітності за МСФЗ. Якщо в параграфах 13 - 19 та Додатках Б - Ґ не визначено інше, ці облікові політики мають відповідати усім МСФЗ, що є чинними станом на кінець його першого звітного періоду за МСФЗ.
Відповідно до розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Якісні характеристики фінансової звітності та принципи її складання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73:
1.Інформація, яка наводиться у фінансовій звітності, повинна бути дохідлива і зрозуміла її користувачам за умови, що вони мають достатні знання та заінтересовані у сприйнятті цієї інформації.
2.Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.
3.Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
За нормами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (МСБО 21):
Суб'єкт господарювання може здійснювати зовнішню діяльність двома шляхами - проводячи операції в іноземній валюті або маючи закордонні господарські одиниці. Крім того, суб'єкт господарювання може подавати свою фінансову звітність в іноземній валюті. Мета цього Стандарту - встановити, як включати операції в іноземній валюті і закордонні господарські одиниці у фінансову звітність суб'єкта господарювання та як переводити фінансову звітність у валюту подання.
Основні проблеми полягають у тому, який валютний курс (валютні курси) використовувати та як відображати вплив змін валютних курсів у фінансовій звітності.
Цей Стандарт слід застосовувати:
а) в обліку операцій та залишків в іноземних валютах, за винятком операцій з тими похідними інструментами та залишків за ними, на які поширюється сфера застосування МСФЗ 9?"Фінансові інструменти";
б) при переведенні результатів та фінансового стану закордонних господарських одиниць, включених до фінансової звітності суб'єкта господарювання шляхом консолідації, пропорційної консолідації або методом участі в капіталі;
в) при переведенні результатів та фінансового стану суб'єкта господарювання у валюту подання.
МСФЗ 9 застосовується до багатьох похідних інструментів в іноземній валюті, і, відповідно, вони не входять до сфери застосування цього Стандарту. Проте на похідні інструменти в іноземній валюті, що не входять до сфери застосування МСФЗ 9 (наприклад, деякі похідні інструменти в іноземній валюті, вбудовані в інші контракти), поширюється сфера застосування цього Стандарту. Крім того, цей Стандарт застосовується, коли суб'єкт господарювання переводить суми, пов'язані з похідними інструментами, зі своєї функціональної валюти у свою валюту подання.
Цей Стандарт не застосовується для обліку хеджування статей в іноземній валюті, у тому числі хеджування чистих інвестицій у закордонну господарську одиницю. До обліку хеджування застосовується МСБО 39.
Цей Стандарт застосовується для подання фінансової звітності суб'єкта господарювання в іноземній валюті та встановлює вимоги визначати кінцеву фінансову звітність як таку, що відповідає Міжнародним стандартам фінансової звітності (МСФЗ). Щодо переведення фінансової інформації в іноземну валюту, яке не відповідає цим вимогам, то Стандарт визначає, яку інформацію слід розкривати.
Цей Стандарт не застосовується для подання у звіті про рух грошових коштів тих грошових потоків, які виникають унаслідок операцій в іноземній валюті, або для переведення грошових потоків закордонної господарської одиниці (див. МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів").
Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають такі значення:
Валюта подання - це валюта, у якій подається фінансова звітність.
Валютний курс - це коефіцієнт обміну двох валют.
Група - це материнське підприємство та всі його дочірні підприємства.
Закордонна господарська одиниця - це суб'єкт господарювання, який є дочірнім, асоційованим, спільним підприємством або відділенням суб'єкта господарювання, що звітує, діяльність якого базується або здійснюється в іншій країні або валюті, ніж країна та валюта суб'єкта господарювання, що звітує.
Іноземна валюта - це валюта, інша, ніж функціональна валюта суб'єкта господарювання.
Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком переведення визначеної кількості одиниць однієї валюти в іншу валюту за різними валютними курсами.
Курс при закритті - це курс "спот" на кінець звітного періоду.
Курс "спот" - це валютний курс у разі негайної купівлі-продажу валюти.
Монетарні статті - це утримувані одиниці валюти, а також активи та зобов'язання, що їх мають отримати або сплатити у фіксованій або визначеній кількості одиниць валюти.
Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити зобов'язання а в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Функціональна валюта - це валюта основного економічного середовища, у якому суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність.
Чисті інвестиції в закордонну господарську одиницю - це сума частки суб'єкта господарювання, що звітує, в чистих активах цієї господарської одиниці.
Основною характеристикою монетарної статті є право отримувати (або зобов'язання надати) фіксовану або визначену кількість одиниць валюти. Приклади охоплюють: пенсії та інші виплати працівникам, які підлягають сплаті грошовими коштами; забезпечення, за які слід розраховуватися грошовими коштами, та дивіденди грошовими коштами, які визнаються як зобов'язання. Аналогічно, контракт на отримання (або надання) змінної кількості власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання або змінної суми активів, у якому справедлива вартість, що має бути отримана (чи надана), дорівнює фіксованій кількості або кількості одиниць валюти, яку можна визначити, є монетарною статтею. І навпаки, основною характеристикою немонетарної статті є відсутність права отримувати (або зобов'язання надати) фіксовану кількість або кількість одиниць валюти, яку можна визначити. Прикладами є: суми, сплачені авансом за товари та послуги (наприклад, попередньо сплачена орендна плата); гудвіл; нематеріальні активи; запаси; основні засоби та забезпечення, розрахунки за якими здійснюють шляхом надання немонетарного активу.
При складанні фінансової звітності кожен суб'єкт господарювання, незалежно від того, чи є він автономним суб'єктом господарювання (таким, як материнське підприємство) чи закордонною господарською одиницею (такою, як дочірнє підприємство чи відділення), визначає свою функціональну валюту згідно з параграфами 9 - 14. Суб'єкт господарювання переводить статті в іноземній валюті у функціональну валюту та відображає в звітності вплив такого переведення відповідно до параграфів 20 - 37 та 50.
Багато суб'єктів господарювання, що звітують, складаються з кількох окремих суб'єктів господарювання (наприклад, група може складатися з материнського підприємства та одного або кількох дочірніх підприємств). Різні типи суб'єктів господарювання, незалежно від того, чи є вони членами групи, чи ні, можуть мати інвестиції в асоційовані або спільні підприємства. Вони також можуть мати відділення. Результати та фінансовий стан кожного окремого суб'єкта господарювання, який є складовою частиною суб'єкта господарювання, що звітує, треба переводити у валюту, в якій суб'єкт господарювання, що звітує, подає свою фінансову звітність. Цей Стандарт дозволяє, щоб валютою подання суб'єкта господарювання, що звітує, була будь-яка валюта (або валюти). Результати та фінансовий стан будь-якого окремого суб'єкта господарювання в межах суб'єкта господарювання, що звітує, функціональна валюта якого відрізняється від валюти подання, переводяться згідно з параграфами 38 - 50.
Цей Стандарт також дозволяє автономному суб'єктові господарювання, який складає фінансову звітність, або суб'єктові господарювання, який складає окрему фінансову звітність згідно з МСБО 27?"Консолідована та окрема фінансова звітність", подавати свою фінансову звітність у будь-якій валюті (або валютах). Якщо валюта подання фінансової звітності суб'єкта господарювання відрізняється від його функціональної валюти, його результати та фінансовий стан також переводяться у валюту подання згідно з параграфами 38 - 50.
Операція в іноземній валюті - це операція, яка визначається (чи потребує розрахунків) в іноземній валюті, включаючи операції, що виникають, коли суб'єкт господарювання:
а) купує або продає товари чи послуги, ціна на які визначена в іноземній валюті;
б) позичає або надає у борг кошти, якщо суми, які підлягають сплаті або отриманню, визначені в іноземній валюті, або
в) іншим чином купує або ліквідує активи або бере на себе зобов'язання, визначені в іноземній валюті, чи погашає їх.
Операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс "спот" між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції.
Дата операції - це дата, на яку операція вперше кваліфікується для визнання згідно з МСФЗ. З практичних причин часто застосовується курс, який наближається до фактичного курсу на дату операції, наприклад, можна використати середній курс протягом тижня або місяця для всіх операцій у кожній іноземній валюті, які здійснюються протягом цього періоду. Однак, якщо валютні курси суттєво коливаються, застосування середнього курсу за період є недоречним.
На кінець кожного звітного періоду:
а) монетарні статті в іноземній валюті слід переводити, застосовуючи курс при закритті;
б) немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, слід переводити, застосовуючи валютний курс на дату операції;
в) немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, слід переводити, застосовуючи валютні курси на дату визначення справедливої вартості.
Балансова вартість статті визначається також згідно з іншими відповідними стандартами. Наприклад, основні засоби можна оцінювати за справедливою вартістю або за історичною собівартістю згідно з МСБО 16?"Основні засоби". Незалежно від того, чи визначається балансова вартість на основі історичної собівартості чи справедливої вартості, якщо сума визначається в іноземній валюті, вона потім переводиться у функціональну валюту відповідно до цього Стандарту.
Балансова вартість деяких статей визначається шляхом порівняння двох або кількох сум. Наприклад, балансова вартість запасів є нижчою з двох оцінок: собівартості або чистої вартості реалізації згідно з МСБО 2?"Запаси". Подібним чином, згідно з МСБО 36?"Зменшення корисності активів", балансова вартість активу, щодо якого існує ознака зменшення корисності, є нижчою з двох оцінок: балансової вартості до врахування можливих збитків від зменшення корисності або суми очікуваного відшкодування. Якщо такий актив є немонетарним і оцінюється в іноземній валюті, то балансова вартість визначається шляхом порівняння:
а) собівартості чи балансової вартості (якщо доречно), переведеної за валютним курсом на дату визначення цієї вартості (тобто за курсом на дату операції для статті, що оцінюється за історичною собівартістю);
б) чистої вартості реалізації або суми очікуваного відшкодування (якщо доречно), переведеної за валютним курсом на дату визначення цієї вартості (наприклад, за курсом при закритті на кінець звітного періоду).
Вплив такого порівняння може полягати в тому, що збиток від зменшення корисності визнається у функціональній валюті, але не визнаватиметься в іноземній валюті (або навпаки).
Якщо доступні кілька валютних курсів, то використаний курс - це курс, за яким можна було б розрахуватися за майбутні грошові потоки, представлені операцією або сальдо, якби ці грошові потоки виникли на дату оцінки. Якщо тимчасово немає можливості обміну двох валют, використаний курс - це перший наступний курс, за яким було можливим здійснити обмін.
Як зазначено в параграфах 3а) та 5, МСБО 39 застосовується до обліку хеджування статей в іноземній валюті. Застосування обліку хеджування вимагає від суб'єкта господарювання обліковувати деякі курсові різниці інакше, ніж цього вимагає підхід до курсових різниць у цьому Стандарті. Наприклад, МСБО 39 вимагає, щоб курсові різниці від монетарних статей, які при хеджуванні грошових потоків кваліфікуються як інструменти хеджування, первісно відображалися в іншому сукупному прибутку, якщо хеджування є ефективним.
Курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають, за винятком наведеного в параграфі 32.
Курсова різниця виникає тоді, коли монетарні статті виникають від операції в іноземній валюті, а зміна у валютному курсі відбувається в період між датою операції і датою розрахунку. Коли розрахунки за операцією здійснюються протягом того самого облікового періоду, в якому операція відбулася, тоді вся курсова різниця визнається в цьому періоді. Проте, коли розрахунок за операцією здійснюється в наступному обліковому періоді, курсова різниця, визнана в кожному періоді до дати розрахунку, визначається на основі зміни у валютних курсах протягом кожного періоду.
Коли прибуток або збиток за немонетарною статтею визнається в іншому сукупному прибутку, будь-який валютний компонент цього прибутку чи збитку визнаватиметься прямо в іншому сукупному прибутку. І навпаки, коли прибуток або збиток за немонетарною статтею визнається в прибутку або збитку, то будь-який валютний компонент цього прибутку чи збитку визнаватиметься в прибутку або збитку.
Інші МСФЗ вимагають визнавати деякі прибутки та збитки в іншому сукупному прибутку. Наприклад, МСБО 16 вимагає визнавати деякі прибутки та збитки, що виникають від переоцінки основних засобів, в іншому сукупному прибутку. Якщо такий актив оцінюється в іноземній валюті, то параграф 23 в) цього Стандарту вимагає переводити переоцінену суму, застосовуючи курс на дату визначення вартості, що приводить до курсової різниці, яка також визнається в іншому сукупному прибутку.
Курсові різниці, що виникають за монетарною статтею, яка становить частину чистих інвестицій суб'єкта господарювання, що звітує, в закордонну господарську одиницю (див. параграф 15), визнаватимуться у прибутку або збитку в окремій фінансовій звітності суб'єкта господарювання, що звітує, або в індивідуальній фінансовій звітності закордонної господарської одиниці (якщо доречно). У фінансовій звітності, яка містить дані про закордонну господарську одиницю та суб'єкт господарювання, що звітує (наприклад, консолідована фінансова звітність, коли закордонна господарська одиниця є дочірнім підприємством), такі курсові різниці первісно визнаються в іншому сукупному прибутку та перекласифікуються з власного капіталу в прибуток або збиток від вибуття чистих інвестицій згідно з параграфом 48.
Коли монетарна стаття становить частину чистих інвестицій суб'єкта господарювання, що звітує, у закордонну господарську одиницю та визначається у функціональній валюті суб'єкта господарювання, що звітує, тоді курсова різниця виникає в індивідуальній фінансовій звітності закордонної господарської одиниці згідно з параграфом 28. Якщо ця стаття визначена у функціональній валюті закордонної господарської одиниці, то курсова різниця виникає в окремій фінансовій звітності суб'єкта господарювання, що звітує, згідно з параграфом 28. Якщо ця стаття визначена у валюті іншій, ніж функціональна валюта або суб'єкта господарювання, що звітує, або закордонної господарської одиниці, курсова різниця виникає в окремій фінансовій звітності суб'єкта господарювання, що звітує, та в індивідуальній фінансовій звітності закордонної господарської одиниці згідно з параграфом 28. Такі курсові різниці визнаються в іншому сукупному прибутку у фінансових звітах, які містять закордонну господарську одиницю та суб'єкт господарювання, що звітує (тобто у фінансових звітах, у яких закордонна господарська одиниця консолідується, пропорційно консолідується чи обліковується із застосуванням методу участі в капіталі).
Із процитованого випливає, що курсові різниці (монетарні статті) мають визнаватися в прибутках або збитках.
У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «АП Трейд» у своїй господарській діяльності використовувало позики, отримані від нерезидента - Palanded Enterprises Limited (Республіка Кіпр).
Так, відповідно до договору позики від 07 грудня 2016 року № 2-AP-TR, укладеного між Palanded Enterprises Limited (позикодавець) та ТОВ «АП Трейд» (позичальник), позикодавець надав позичальникові позику для поповнення обігових коштів у розмірі 5000000 доларів США, а позичальник зобов'язався своєчасно повернути отримані грошові кошти та сплачувати проценти за користування позикою. Відповідно до п. 5.1 договору позика надавалась строком до грудня 2017 року. Згідно з пп. 1.3, 6.1, 6.2 договору за користування позикою нараховувались проценти у розмірі 9,8 % річних, які нараховувались щомісячно та сплачувались щоквартально.
Аналогічні умови передбачені договором позики від 15 лютого 2017 року № 3-AP-TR, за яким Palanded Enterprises Limited надала ТОВ «АП Трейд» позику для поповнення обігових коштів у розмірі 10 000 000 доларів США зі строком повернення до грудня 2017 року та процентною ставкою 9,8 % річних.
У перевіряємому періоді з 01.07.2018 по 30.09.2024 товариством як позичальником від нерезидента-засновника Palanded Enterprises Limited обліковувалась довгострокова кредиторська заборгованість, яка станом на 01.07.2018 становила 159 230 153,60 грн, а станом на 30.09.2024 - 72 094 833,64 грн.
Актом перевірки (стор. 26- 27) підтверджено, що до початку повномасштабного вторгнення товариство обслуговувало позики у встановленому договорами порядку. Зокрема, кредиторська заборгованість станом на 01.07.2018 складала 6,08 млн доларів США, а внаслідок часткового погашення у період з 2018 року по 2022 рік зменшилась до 1,75 млн доларів США, що прямо відображено в акті перевірки. Факт погашення позик у 2018- 2022 роках підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (арк. 147-214 , том 3 ).
Відповідно до пункту 8 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці, що виникають при перерахунку монетарних статей, визнаються у складі прибутків або збитків того періоду, в якому вони виникають. Позики в іноземній валюті є монетарними статтями, у зв'язку з чим курсові різниці за основною сумою таких позик підлягають відображенню у складі фінансових доходів або фінансових витрат.
Разом з тим, МСБО 21 передбачає виняток, за якого курсові різниці визнаються у складі іншого сукупного доходу та відображаються в іншому додатковому капіталі, а саме - у випадку виникнення курсових різниць щодо чистої інвестиції в закордонну господарську одиницю, погашення якої не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.
Застосування такого підходу можливе виключно за наявності сукупності відповідних умов. Проте кредитні договори від 07 грудня 2016 року № 2-AP-TR та від 15 лютого 2017 року № 3-AP-TR містять чітко визначені строки погашення позик, порядок нарахування та сплати процентів. Більше того, позики фактично погашались до лютого 2022 року, що підтверджується матеріалами справи та самим актом перевірки. Таким чином, твердження контролюючого органу про те, що погашення позик не планувалось і не є ймовірним у найближчій перспективі, є безпідставним.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що отримані позики за своєю економічною суттю є власним капіталом товариства, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 4.4 та 4.20 Концептуальної основи фінансової звітності активи, зобов'язання та власний капітал є окремими елементами фінансової звітності. Зобов'язання визначається як теперішня заборгованість суб'єкта господарювання, погашення якої призведе до вибуття ресурсів, що втілюють майбутні економічні вигоди, тоді як власний капітал є залишковою часткою в активах після вирахування всіх зобов'язань.
Матеріалами справи не підтверджено, що між сторонами приймались рішення про внесення позик до статутного або додаткового капіталу, про конвертацію заборгованості у власний капітал чи про відмову кредитора від права вимоги повернення позик. Також відсутні докази здійснення інвестицій між ТОВ «АП Трейд» та Palanded Enterprises Limited у розумінні МСФЗ.
Отже, отримані ТОВ «АП Трейд» кошти за договорами позики є зобов'язаннями, а не власним капіталом товариства, а курсові різниці за такими позиками підлягають обліку відповідно до вимог МСБО 21 у складі прибутків або збитків звітного періоду.
З огляду на викладене , суд доходить висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 30280 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.04.25 р. № 0106540701 та № 0106550701.
Стягнути на користь ТОВ "АП Трейд" судовий збір у розмірі 30280 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АП ТРЕЙД" (вул. Келецька, 105, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39712105)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150)
Повне рішення суду складено 23.12.25
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна