23 грудня 2025 р. Справа № 120/10446/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпер України" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
28.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом Головенька В.П., подана від імені та в інтересах ТОВ "Пайпер України" до Вінницької митниці.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з метою здійснення митного оформлення товару митному органу була подана митна декларація, в якій митна вартість придбаного товару була визначена за основним методом - за ціною договору. При цьому на підтвердження заявленої вартості позивач надав низку необхідних та достатніх документів. За результатами розгляду поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000142/2 від 15.05.2025. Позивач з таким рішенням і діями відповідача не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою суду від 01.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання документа про доплату судового збору за подання адміністративного позову у передбачених законом порядку і розмірі.
05.08.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій наведені обґрунтування ціни позову щодо позовних вимог майнового характеру та зроблено відповідний розрахунок суми судового збору, що належить до сплати за цими вимогами. Водночас до заяви додано квитанцію № 988 від 05.08.2025 про сплату судового збору у необхідному розмірі (3028,00 грн).
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Пайпер України" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивачем подано електронну митну декларацію з пакетом документів. За результатами їх опрацювання та на виконання положень ст.ст. 52-64 Митного кодексу України (далі - МК України) посадовою особою митного органу встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: оплата проведена за неподаною до митного оформлення проформою, у платіжних документах відсутні посилання на інвойс, прайс-лист має індивідуальний характер, висновок ДП "Держзовнішінформ" не містить підтверджених розрахунків ринкової ціни та відсутні відомості про транспортні та страхові витрати.
Відповідач звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак своїм листом декларант повідомив, що будь-які інші додаткові документи надавати не буде. Відтак за результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості митна вартість товару була правомірно визначена за резервним методом.
Отже, на думку відповідача, Вінницька митниця діяла правомірно, прийнявши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000142/2 від 15.05.2025.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 23.12.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що 07.02.2025 між ТОВ "Пайпер України" (далі - Покупець) та DELICIOUS FOOD LLC, Індія (далі - Продавець) укладено контракт № 07/02/25-3 від 07.02.2025, за яким Продавець здійснює продаж Покупцеві сушених овочів, спецій.
На виконання даного контракту було виставлено інвойс від 15.03.2025 на поставку сушеної ріпчастої цибулі (гранули, порошок, пластівці) загальною вагою 17 906 кг на суму 28 676,00 дол. США.
Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подано митну декларацію з пакетом документів, а саме:
- зовнішньоекономічний контракт № 07/02/25-3 від 07.02.2025;
- комерційний інвойс № DEL252/24-25 від 15.03.2025;
- платіжні SWIFT-повідомлення № 9 від 14.02.2025, № 22 від 14.02.2025, № 21 від 04.04.2025 та № 23 від 09.04.2025 про оплату товару;
- рахунок-фактура № LS-4643702 від 08.05.2025;
- прайс-лист від 01.02.2025 та комерційна пропозиція;
- пакувальний лист, сертифікати якості, походження, фітосанітарний та Health Certificate, FORM A;
- транспортні документи (HBL TELEX № 834, довідка про транспортні витрати № 461719 від 08.05.2025);
- висновок ДП "Держзовнішінформ" № 3-1/600 від 15.05.2025 про відповідність контрактної ціни ринковим показникам.
Своєю чергою, відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Однак декларант повідомив, що митному органу надані усі наявні у товариства на цей час документи та будь-які додаткові документи для розмитнення товару не можуть бути надані.
За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно поданої митної декларації прийнято рішення № UA401000/2025/000142/2 від 15.05.2025 про коригування митної вартості товарів.
Причиною для відмови у врахуванні заявленої митної вартості за вказаною митною декларацією стало те, що подані документи не дозволяють підтвердити достовірність задекларованих даних. Митний орган дійшов висновку, що оплата товару здійснювалась за рахунком-проформою, який, за твердженням митниці, не подавався до митного оформлення, платіжні документи не містять посилань на комерційний інвойс, поданий разом із митною декларацією, наданий прайс-лист має індивідуальний характер та не відображає дійсну ринкову вартість товару, а висновок ДП "Держзовнішінформ" не містить підтверджених розрахунків ціни, у зв'язку з подані документи не дозволили застосувати перший метод визначення митної вартості відповідно до статті 57 МК України, а через відсутність необхідної інформації застосування другорядних методів також виявилось неможливим. У зв'язку з цим митна вартість була визначена митницею за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, із використанням митної вартості ідентичного товару, раніше задекларованого тим самим суб'єктом.
За результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості, митна вартість товару була визначена за резервним методом.
Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п'ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У даному ж випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, 07.02.2025 між ТОВ "Пайпер України" (далі - Покупець) та DELICIOUS FOOD LLC, Індія (далі - Продавець) укладено контракт № 07/02/25-3 від 07.02.2025, за яким Продавець здійснює продаж Покупцеві сушених овочів, спецій.
На виконання даного контракту було виставлено інвойс від 15.03.2025 на поставку сушеної ріпчастої цибулі (гранули, порошок, пластівці) загальною вагою 17 906 кг на суму 28 676,00 дол. США.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці митну декларацію, в якій митна вартість товару визначена за основним методом, з наданням усіх обов'язкових підтверджуючих документів.
Аналізуючи зміст таких документів суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.
Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв'язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні від 15.05.2025 № UA401000/2025/000142/2.
Надаючи оцінку відповідним зауваженням та доводам митного органу, суд враховує таке.
Щодо здійснення оплати товару за рахунком-проформою та твердження митного органу про неподання такого документа під час митного оформлення, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України митна вартість товарів підтверджується документами, визначеними законом, зокрема зовнішньоекономічним договором (контрактом), рахунком-фактурою (інвойсом) та банківськими платіжними документами, що стосуються оцінюваного товару. Рахунок-проформа за своєю природою є попереднім комерційним документом, який може використовуватися сторонами для погодження умов оплати (у тому числі здійснення авансових платежів) та не виключає подальшого виставлення комерційного інвойсу на відповідну поставку.
Сам по собі факт здійснення оплати із посиланням на рахунок-проформу або формальне зазначення митного органу про його неподання не є самостійною та достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості за першим методом. Вирішальним у цьому випадку є те, чи дають подані документи у своїй сукупності можливість ідентифікувати товар і поставку, підтвердити ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а також перевірити числові значення складових митної вартості (за потреби з урахуванням умов поставки).
Відповідач, посилаючись на рахунок-проформу як на "розбіжність", не конкретизував, які саме числові значення складових митної вартості не могли бути встановлені або перевірені митним органом без цього документа, та не навів обґрунтувань, чому наявні у справі контракт, комерційний інвойс і банківські платіжні документи є недостатніми для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.
За таких обставин відповідні посилання митного органу мають формальний характер і не підтверджують наявності обґрунтованого сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Щодо доводів відповідача про відсутність посилань на інвойс у платіжних документах, то суд виходить з того, що Митний кодекс України не містить вимоги щодо обов'язкового зазначення реквізитів інвойсу у банківських платіжних документах як умови для визнання митної вартості товару за основним методом. Критерієм належності платіжних документів є їх зв'язок з оцінюваним товаром та можливість ідентифікувати здійснення оплати за відповідною зовнішньоекономічною операцією.
У даному випадку подані платіжні документи у сукупності із зовнішньоекономічним контрактом та комерційним інвойсом дають можливість ідентифікувати платежі як оплату за спірну поставку товару, оскільки узгоджуються між собою за сторонами правочину, платежами, строками здійснення розрахунків та загальними умовами виконання договірних зобов'язань.
У свою чергу, відповідачем не наведено жодних доказів того, що зазначені платежі здійснювались за інший товар, за іншими правовідносинами або не стосуються оцінюваної поставки.
Формальна відсутність у платіжних документах посилання на конкретний комерційний інвойс за відсутності доказів недостовірності чи неідентифікованості таких платежів не свідчить про непідтвердження ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не може розцінюватися як обґрунтована підстава для сумніву в достовірності заявленої митної вартості і відмови у застосуванні першого методу її визначення.
Відповідач не обґрунтував, які саме числові значення складових митної вартості не могли бути перевірені митним органом у зв'язку з відсутністю у платіжних документах посилання на інвойс, а також не довів, що подані документи у своїй сукупності є недостатніми для визначення митної вартості.
Посилання відповідача на те, що наданий позивачем прайс-лист має індивідуальний характер та не відображає "дійсну ринкову вартість" товару суд вважає необґрунтованими.
Прайс-лист не є визначальним документом для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки митна вартість у такому випадку базується на ціні конкретної зовнішньоекономічної операції, підтвердженій контрактом та комерційним інвойсом. Надання прайс-листа має допоміжний характер і спрямоване на додаткове підтвердження комерційних умов поставки, але не замінює та не спростовує договірну ціну.
Сам по собі факт індивідуального характеру прайс-листа не свідчить про недостовірність ціни договору та не доводить штучного заниження митної вартості. Відповідач не навів жодних об'єктивних даних щодо істотного відхилення заявленої ціни від рівня цін на ідентичні чи подібні товари, не здійснив порівняльного аналізу умов поставки, обсягів партії, періоду постачання, характеристик товару та інших чинників ціноутворення.
За таких обставин зауваження митного органу щодо прайс-листа не можуть бути розцінені як обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості та не створюють підстав для відмови у застосуванні першого методу її визначення.
Відповідач також зазначає, що висновок ДП "Держзовнішінформ" не може підтверджувати митну вартість, оскільки нібито не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національному стандарту № 1. Суд не приймає такі доводи, оскільки подання "висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями" прямо передбачено пунктом 8 частини третьої статті 53 МК України як можливий вид додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Висновок ДП "Держзовнішінформ" за своєю правовою природою не є звітом про оцінку майна у розумінні спеціального закону про оцінку, а є інформаційно-аналітичним документом спеціалізованої установи, який може враховуватись митним органом та судом поряд з іншими доказами. Водночас посилання митниці на те, що експерт дійшов висновку "може складати" саме по собі не доводить недостовірності заявленої ціни, а лише відображає методологічний характер аналітичної оцінки ринкового рівня цін. До того ж відповідач не спростував висновок по суті: не надав альтернативного експертного дослідження, не навів джерел ринкових цін, які б свідчили про інший рівень вартості, і не довів, що наведені у висновку відомості є неправдивими або не можуть застосовуватись до оцінюваного товару з урахуванням його характеристик та умов поставки.
Посилання відповідача на відсутність відомостей про транспортні витрати спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем подано транспортні документи та довідку про транспортні витрати. Відповідач не навів обґрунтування, яких саме відомостей бракує, та не довів, що надані документи не дозволяли визначити чи перевірити відповідну складову митної вартості (за необхідності її включення залежно від умов поставки).
Щодо страхування, то пункт 8 частини другої статті 53 МК України передбачає подання страхових документів лише "якщо здійснювалося страхування".
Відповідач не довів факту здійснення страхування товару та не навів підстав вважати, що страхові витрати були понесені і підлягали включенню до митної вартості. За таких обставин відсутність страхових документів не може кваліфікуватися як недолік, який унеможливлює застосування першого методу.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності передбачених частиною шостою статті 54 МК України обґрунтованих підстав для невизнання заявленої митної вартості. Відповідно, відсутні правові підстави для переходу до застосування другорядних методів, а застосування резервного методу відповідно до статті 64 МК України можливе лише тоді, коли встановлена неможливість визначення митної вартості за попередніми методами із належним мотивуванням такої неможливості.
Посилання відповідача на митну декларацію за іншим періодом як джерело "рівня митної вартості" саме по собі не підтверджує правомірності коригування, оскільки митний орган зобов'язаний враховувати співмірність умов поставки, обсягу партії, характеристик товару, виробника, комерційних умов, періоду поставки та інших факторів, які впливають на ціну. В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування тотожності (ідентичності) товарів та коректності порівняння, а також відсутній розрахунок, який би пояснював застосоване числове значення митної вартості.
Відтак суд вважає, що наведені митним органом зауваження не є належними та достатніми підставами для коригування митної вартості і не підтверджують неможливості застосування основного методу її визначення за ціною договору.
Суд звертає увагу, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
З огляду на наведене суд приходить до переконання, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000142/2 від 15.05.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3028,00 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000142/2 від 15.05.2025.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпер України" судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Пайпер України" (код ЄДРПОУ 34325657, місцезнаходження: вул. Чехова, буд. 7, м. Вінниця, 21034);
2) представник позивача: Головенько Віталій Петрович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 );
3) відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).
Повне рішення суду складено 23.12.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович