Справа № 503/1568/25
Провадження №3/503/1206/25
05 грудня 2025 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковської О.І.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Кодимського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 444732 від 05.09.2025 року відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до обставин викладених у протоколі, дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п.2.5 ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як встановлено судом, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 444732 від 05.09.2025 року, ОСОБА_1 , 05.09.2025 року о 19 год. 40 хв., м. Кодима, вул. Івана Авеличева керував т/з марки Фольксваген Пассат б5 днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП».
В судовому засіданні ОСОБА_1 , вину у вчиненому не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що в день складання протоколу про адміністративне правопорушення не перебував в стані алкогольного сп'яніння та взагалі не керував автомобілем. Крім того, зазначив, що під час здійснення перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення з боку патрульних поліцейських було допущено ряд численних порушень, зокрема: поліцейські не пояснили причин та підстав для перевірки його документів та для його огляду на стан алкогольного сп'яніння; не повідомили про наявність у нього передбачених законом ознак алкогольного сп'яніння; не провели необхідних дій, які дають підстави вважати те, що особа перебуває у відповідному стані сп'яніння (перевірка порушення координації рухів; порушення мови; тремтіння пальців рук; зміни забарвлення шкірного покриву обличчя тощо).
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч.2 ст.251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений уст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008року №1103 (надалі Порядок).
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Статтею ст.130 КУпАП передбачена відповідальність: 1) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або 2) під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, 3) за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є керування особою транспортним засобом.
Така обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому, доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: 1) керування особою транспортним засобом і 2) перебування нею у стані сп'яніння.
В п.1.10 ПДР України наведено поняття «водія», яким є особа, яка керує транспортним засобом.
Поняття «керування транспортним засобом» наведено в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14, згідно з яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Крім цього, в п.38 постанови Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-а, зазначено, що «керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі».
При цьому, знаходження за кермом транспортного засобу чи біля транспортного засобу, який знаходиться в нерухомому стані, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме по собі перебування особи на місці водія чи біля транспортного засобу не доводить факту керування цією особою транспортним засобом.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, а обов'язковою умовою підставою для пред'явлення вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є керування цією особою транспортним засобом.
Відсутність будь якої із цих складових виключає адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Так, у рішенні від 15.3.2019 року Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть запиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Тобто, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають тільки після вчинення особою адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які указують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень Правил дорожнього руху України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння. Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 357/10134/17.
Однак, з долучених до справи відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 , взагалі керував автомобілем, тобто виконував функції водія, та був зупинений поліцейськими за порушення вимог ПДР України, не вбачається і факту руху зазначеного автомобіля.
З огляду на зазначене, працівниками патрульної поліції були порушені вимоги ст.35 Закону України «Про національну поліцію», перевірка була здійснена без законної на те правової підстави, а тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Суд зауважує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки.
У розумінні ст.251 КУпАП, відеозапис місця події на рівні з іншими фактичними даними є доказами, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
До протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , працівниками поліції, на виконання вимог Закону, а саме п. п. 4, 6, 7 розділу Х «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130КУпАП», було долучено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, які не містять жодних доказів керування ОСОБА_1 , транспортним засобом та його зупинки поліцейськими.
Так, фрагмент відеозапису розпочинається з того, що патрульний поліцейський автомобіль, в салоні якого знаходиться патрульний поліцейський Владика А. разом із іншим патрульним поліцейським, зупиняється біля припаркованого на узбіччі дороги автомобіля, поряд з яким перебувають невідомі особи. Після того як поліцейська ОСОБА_2 вийшла з автомобіля та підійшла до однієї з осіб, що перебували поруч, яким виявився ОСОБА_1 , вона одразу пред'явила до нього вимогу надати документи на автомобіль та на право ним керувати, не пояснюючи допущене водієм порушення ПДР України та причину зупинки, вимагає пред'явити посвідчення водія.
Далі відеозапис фіксує як поліцейська Владика А., повідомивши ОСОБА_1 , про його притягнення до адміністративної відповідальності за керуванням транспортним засобом без наявності поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, одразу вимагає пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, при цьому не повідомляє ОСОБА_1 , про причини та правові підстави для проведення такого огляду, зокрема не вказує на наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, передбачених розділу І Інструкції №1452/735, зокрема: запаху алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Однак, на жодному із долучених до протоколу відеозаписів не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність події та складу інкримінованого працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283- 285 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, особою щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова