Справа № 947/45494/25
Провадження № 2/947/8045/25
про залишення позовної заяви без руху
23.12.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у місті Одесі, третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назарової Валентини Валентинівни, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ДВС, про визнання незаконними дії державного виконавця, скасування постанови, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у місті Одесі, третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назарової Валентини Валентинівни, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ДВС, про визнання незаконними дії державного виконавця, скасування постанови, стягнення моральної шкоди, у розмірі 30 000 гривень.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно з ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Однак позивач наданим правом не скористався та звернувся до суду за захистом порушених прав в порядку позовного провадження.
Відповідно до п.1.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», зі змінами, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, в поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено три позовні вимоги: 2 вимоги немайнового характеру по якій ставка судового збору становить - 1211,20 грн. та вимога майнового характеру.
Так, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Підпунктами 1.1., 1.2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн.).
Отже за вимогу про стягнення моральної шкоди позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Положеннями ч.4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняє позивачів - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просить суд визнати незаконними дії відповідачів, зобов'язати відповідачів здійснити певні дії, стягнути з відповідачів моральну шкоду та зобов'язати здійснити певні дії.
Разом з тим, п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не звільняє особу від сплати судового збору за заявлені позивачем вимоги. Такі вимоги повинні бути оплачені на загальних підставах, як вимоги немайнового характеру. Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Таким чином, судовий збір, який підлягає сплаті за подання 3-х вимог становить 3633,60 грн. (3х1211,20 грн.).
Водночас, позивачем до позову не надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви надана заява про звільнення його від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто зі змісту вищенаведених положень вбачається, що звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком, який, вирішуючи таке питання, враховує майновий стан сторони.
При цьому ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Законута є вичерпним.
У даному випадку позивачем не наведено жодного аргументу, на підставі якого він вважає за можливе звільнити його від сплати судового збору, не надано належних документів, які б підтверджували наявність відповідних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, згідно ст. 175 цього Кодексу позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Однак, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення йому моральної шкоди. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить відомостей, в чому саме полягає заподіяна моральна шкода.
Виходячи з цих обставин, сума заявленої позивачем моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень в позові не обґрунтовано: якими міркуваннями керувався позивач при визначенні розміру моральної шкоди; якими документами підтверджується завдання позивачу моральної шкоди саме в такому розмірі. Позивачем не в повній мірі викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання (п. 5 ч. 3 ст.175, ч. 5 ст.177 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали не виконає, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві разом з додатками.
Ураховуючи наведене, позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у місті Одесі, третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назарової Валентини Валентинівни, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ДВС, про визнання незаконними дії державного виконавця, скасування постанови, стягнення моральної шкоди, слід залишити без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 187, 258 - 261 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у місті Одесі, третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назарової Валентини Валентинівни, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ДВС, про визнання незаконними дії державного виконавця, скасування постанови, стягнення моральної шкоди, залишити без руху, про що повідомити позивача та встановити позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків заяви, а саме:
-обґрунтувати позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди;
-сплатити судовий збір у сумі 3633,60 грн.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і йому повернута разом з додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Ю. А. Скриль