Справа № 487/6317/25
Провадження № 1-кс/487/5452/25
10 грудня 2025 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42024010000000048 від 27.06.2024 року за підозрою ОСОБА_4 , у вчинені кримінальногох правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України про арешт майна
Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням погодженим із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 , у якому просив накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою конфіскації майна, як виду покарання, а саме земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 0124781300:04:001:0445, загальною площею 0,0974 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль «Renault Sandero» VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Клопотання мотивовано тим, що 24.01.2025 у порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Відповідно до санкції ч. 1 ст. 111 Кримінального Кодексу України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо субєкта, за № 391001180 від 15.08.2024 року, ОСОБА_4 , на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 0124781300:04:001:0445, загальною площею 0, 0974 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30/15-17546-2025 від 05.12.2025 у власності ОСОБА_4 перебуває автомобіль «Renault Sandero» VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Прокурор до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні власник майна був відсутній. Його неприбуття, згідно положень частини 1 статті 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, матеріали, якими прокурор мотивував його доводи, слідчий суддя дійшов наступного.
Слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Херсоні) ТУ ДБР розташованого в місті Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024010000000048, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_4 , будучи призначеною відповідно до Указу Президента України від 24.04.2012 № 286/2012 на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в Автономній Республіці Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та Законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому розуміючи і усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Російської Федерації щодо приєднання території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Красноперекопский районный суд Республики Крым», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим упродовж березня - грудня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому Указом Президента Російської федерації від 19.12.2014 № 786 «О назначении судей федеральных судов» була призначена на посаду судді незаконно утвореного «Красноперекопского районного суда Республики Крым», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 Федерального Конституційного Закону Російської Федерації від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та Законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Красноперекопского районного суда Республики Крым» по вул. Генерала Захарова, 3-А в м. Красноперекопськ, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації: 10.01.2016, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, винесла рішення у цивільній справі № 2-2006/2016 про визнання незаконним рішення та зобов'язанні вчинити певні дії; 27.12.2016, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення № 5-1668/2016 про притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 12.26 КоАП РФ; 28.12.2016, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, винесла рішення у цивільній справі № 2-2071/2016 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням; 15.10.2020, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, винесла постанову у кримінальній справі № 1-203/2020 за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 159 УК РФ, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_4 з грудня 2014 року по березень 2022 року продовжує свою роботу в незаконно створених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим судових органах, де в подальшому Указом Президента Російської федерації від 03.03.2022 № 87 «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации» призначена на посаду голови так званого «Красноперекопского районного суда Республики Крым».
Указаними діями ОСОБА_4 надала допомогу іноземній державі та її представникам у переході судів Автономної Республіки Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
24.01.2025 у порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці міста Красноперекопськ Автономної Республіки Крим, громадянці України, колишній судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, яка має вищу освіту, останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_2 , має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , 2007 р.н., РНОКПП НОМЕР_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому законом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 111 Кримінального Кодексу України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо субєкта, за № 391001180 від 15.08.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 0124781300:04:001:0445, загальною площею 0, 0974 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30/15-17546-2025 від 05.12.2025 у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває автомобіль «Renault Sandero» VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, суд може призначити йому покарання у вигляді позбавленням волі на строк на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно підозрюваного, зазначене слідчим у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_4 не позбавлена права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання слід задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 170-172 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою конфіскації майна, як виду покарання, а саме земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 0124781300:04:001:0445, загальною площею 0,0974 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль «Renault Sandero» VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1