23.12.2025 Справа №469/1238/25
1-кп/469/304/25
23 грудня 2025 року селище Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Березанка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030001265 від 24.09.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Степове Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , головного сержанта - командира 1 відділення взводу спеціального призначення 1 взводу роти спеціального призначення роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодшого сержанта, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, -
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_4 ,
обвинувачений (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
захисник (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_5 ,
29 вересня 2025 року до Березанського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025152030001265 від 24.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, разом з Угодою про визнання винуватості, укладеною 24 вересня 2025 року між Прокурором - прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , зі сторони обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025152030001265 від 24.09.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , - зі сторони захисту.
Згідно з умовами Угоди про визнання винуватості, укладеної 24.09.2025 року між стороною обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025152030001265 від 24.09.2025 року стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, як пособництво в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб.
За умовами п.2.1. Угоди обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 194 КК України в повному обсязі висунутого обвинувачення.
Згідно п.3 Угоди обвинувачений ОСОБА_3 вчинив (зобов'язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення. наступні дії:
3.1 Обвинувачений в ході досудового розслідування добровільно повідомив правоохоронні органи про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень та осіб, за попередньою змовою з якими вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України.
Обвинувачений зобов'язується активно сприяти в розкритті злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст. 8, ч.2 ст.194 КК України, а також у викритті злочинних дій інших учасників групи та інших причетних до вчинення цього злочину невстановлених осіб.
Обов'язок обвинуваченого сприяти в розкритті вказаного злочину та викривати інших вказаних осіб, причетних до вчинення злочину, відповідає суспільному інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; а також в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, інших кримінальних правопорушень, та осіб, причетних до їх вчинення.
За змістом п.4. Угоди, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з яких кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, відповідно до ч.5 ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який беззастережно визнає свою винуватість, а також наявність заяви потерпілої ОСОБА_6 , про надання згоди прокурору та укладення угоди про визнання винуватості, а також можливість призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі, обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: часткове відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, а також дані про особу винного, а саме: ОСОБА_3 , не судимий, на обліку в наркологічному диспансері та психіатричній лікарні не перебуває, проходить військову службу на посаді головного сержанта - командира 1 відділення взводу спеціального призначення 1 взводу роти спеціального призначення роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодшого сержанта, є учасником бойових дій, за місцем служби характеризується з позитивної сторони, а також майновий стан та поведінку обвинуваченого після вчинення ним злочину, що свідчить про дійсне щире каяття, а не про формальне зазначення ним про таке, намагання стати на шлях виправлення, сторони Угоди дійшли згоди про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 наступного покарання, а саме:
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, застосувати норми, передбачені ст.69 КК України, та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.194 КК України, а саме покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Крім того, сторони, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, погоджуються, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст.58 КК України, вважають за можливе замість покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, призначити службове обмеження на той самий строк із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 10 відсотків.
В угоді передбачені наслідки її укладання та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Прокурор, обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні просили затвердити надану угоду.
При цьому обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості. З узгодженою мірою покарання обвинувачений згоден.
Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, переконавшись, що укладення угоди сторонами є добровільним, з'ясувавши у обвинуваченого, що він цілком розуміє положення ст.ст.394, 424, 473, ч.4 ст.474 КПК України щодо наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, у якому він повністю та беззастережно визнає себе винуватим, вид покарання, та відмовляються від права на судовий розгляд, а також підтверджують, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що він має можливість виконати взяті на себе зобов'язання, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.
При цьому суд враховує також, що зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України, угоду укладено у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, внаслідок якого шкода завдана суспільним інтересам та інтересам окремих осіб, кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Таким чином, відповідно до укладеної угоди 24.09.2025 року суд визнає ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, а саме, у тому, що він будучи військовослужбовцем ЗСУ та проходячи військову службу на посаді головного сержанта - командира 1 відділення взводу спеціального призначення 1 взводу роти спеціального призначення роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодшого сержанта, обґрунтовано підозрюється у тому, що діючи в якості пособника, за раніше узгодженим злочинним планом, направленим на здійснення протиправних дій, а саме підриву бойової гранати у подвір'ї домоволодіння ОСОБА_6 , з метою залякування для вчинення нею певних дій, який організований і скоординований за грошову винагороду та допомогою застосунків для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram, Viber, Signal, WhatsApp», із деталями завдання, місцем вчинення, способу вчинення кримінального правопорушення, залученням сторонніх осіб, тощо, особою матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження (далі Особа 1-організатор), із розподілом ролей між іншими співучасниками відносно яких матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження, а саме: Особою 3 (пособник) роль якого виражалась у передачі заздалегідь отриманої інформації від Особи 1 іншим співучасникам, з метою координації їх дій, надання інформації щодо місце зберігання заздалегідь придбаного Особою 1 знаряддя вчинення злочину, отримання від виконавців кримінального правопорушення звіту про вчинений злочин та направлення його організатору для підтвердження, тощо; Особою 2, Особою 4 (виконавці) роль яких виражалась у домовленість з іншими співучасниками щодо координаційних дій під час та після вчинення злочину, виконання заздалегідь розробленого плану за попередньою домовленості групою осіб, вчинення кримінального правопорушення, його фіксування (фотографування, аудіо-відео зйомка) звітування про виконання злочину, тощо; ОСОБА_3 (пособник) роль якого, як і Особи 6 виражалась у сприянні вчиненню злочину, перевезенні на автомобілі Особи 2 та Особи 4, забезпеченні їх безперешкодного проїзду до заздалегідь обумовленого місця вчинення кримінального правопорушення, а також безпечного виїзд з території Миколаївської області, у тому числі у комендантську годину після його вчинення, з урахуванням їх статусу військовослужбовців та осіб, яким відомі паролі на розміщених на території України блок постах, тощо, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 01.04.2025 приблизно о 20 годині 20 хвилин, діючи за попередньою згодою групою осіб, на автомобілі марки «BMW» моделі «320i», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував його власник ОСОБА_3 та Особа 6, за попередньою домовленістю про час та місце зустрічі із Особою 2 та Особою 4, приїхали за останніми на визначене місце.
Після чого, за раніше узгодженим між співучасниками планом на здійснення підриву бойової гранати не території домоволодіння ОСОБА_6 , 01.04.2025 приблизно о 20 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 , Особа 6, Особа 2 та Особа 4, на вищевказаному автомобілі приїхали до с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області.
Далі, Особа 2 та Особа 4, маючи при собі наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, оснащений запалом дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), вийшли з вказаного автомобіля неподалік ринку розташованого в с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області та пішли в бік місця проживання ОСОБА_6 , будинок якої розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 та Особа 6, за раніше узгодженим планом, залишилися в автомобілі їх очікувати, з метою забезпечення їхнього безперешкодного залишення місця скоєння кримінального правопорушення.
Цього ж дня, близько 20.40 год., Особа 2 та Особа 4, перебуваючи біля паркану вказаного домоволодіння, діючи за розробленим Особою 1 планом, з метою залякування ОСОБА_6 на виконання певних дій, усвідомлюючи, що їхні дії носять суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, свідомо припускаючи та розуміючи той факт, що в результаті підриву гранати, крім іншого, власникові буде заподіяна шкода у вигляді пошкодження майна, в той час, як Особа 2 здійснював відео зйомку даних дій на свій мобільний телефон, з метою звітування організаторам даного злочину про факт його виконання та спостерігав за місцевістю щоб їх дії не були помічені, Особа 4 утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, та умисно кинув у двір домоволодіння ОСОБА_6 осколкову ручну гранату РГД-5, оснащений запалом дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2).
В результаті координованих дій вищевказаної групи осіб відбувся вибух, яким пошкоджено вся площина дворового фасаду житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в якому перебувала ОСОБА_6 , а саме пошкоджено два металопластикових вікна та двері, розбито склопакети, пошкоджено систему організованого водовідведення з даху житлового будинку та з даху навісу, розташованого поряд з будинком - пластикові водостічні жолоби та труби мають наскрізні отвори та не придатні до нормальної експлуатації будинку.
В результаті вибуху гранати на території домоволодіння ОСОБА_6 та пошкодження її майна, останній заподіяно майнових збитків на загальну суму 33 751 гривень 62 копійок.
Після вчинення злочину, Особу 2 та Особу 4 затримано в порядку ст.208 КПК України, а військовослужбовці ОСОБА_3 та Особа 6, з метою уникнення відповідальності, на автомобілі марки «BMW» моделі «320i», д.н.з. НОМЕР_2 намагалися покинути с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області та приховати їх причетність до вчинення кримінального правопорушення, шлях збуту наявних в автомобілі речей безпосередніх виконавців злочину, проте були затримані працівниками правоохоронних органів.
За викладених обставин вказані дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст. 27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, як пособництво в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб.
Обставинами, передбаченими ст.66 КК України, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданих збитків.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст.67 КК України, не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання, узгоджене сторонами в Угоді про визнання винуватості від 24.09.2025 року за ч.5 ст. 27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України із застосуванням ст.69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.2 ст.194 КК України, у виді одного року позбавлення волі та на підставі ст.58 КК України замість позбавлення волі на строк один рік призначити службове обмеження на той самий строк, а саме один рік, із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 10 відсотків.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України у зв'язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, скасувати:
- арешт на автомобіль марки «BMW» моделі «320і», д.н.з. НОМЕР_2 , із забороною його відчуження, накладений згідно Ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.04.2025року у справі №487/2197/25(номер провадження 1-кс/487/2061/25);
- арешт на вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 майно, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO», який упаковано до спеціального пакету WAR 1124943, накладений згідно Ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.04.2025року у справі №487/2197/25(номер провадження 1-кс/487/2063/25).
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- автомобіль марки «BMW» моделі «320і», д.н.з. НОМЕР_2 , повернути законному користувачу та власнику ОСОБА_3 згідно п.5, ч.9 ст.100 КПК України;
- мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO», який упаковано до спеціального пакету WAR 1124943, вилучений в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 , повернути законному власнику ОСОБА_3 згідно п.5, ч.9 ст.100 КПК України;
Потреба у застосуванні інших заходів забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого судом не встановлена.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену 24 вересня 2025 року між Прокурором - прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , зі сторони обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025152030001265 від 24.09.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , - зі сторони захисту.
Відповідно до умов угоди визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.2 ст.194 КК України, у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі на строк один рік призначити ОСОБА_3 службове обмеження на строк один рік з відрахуванням в дохід держави суми десять відсотків із суми грошового забезпечення засудженого ОСОБА_3 .
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до фактичного виконання.
Відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України скасувати:
- арешт на автомобіль марки «BMW» моделі «320i», д.н.з. НОМЕР_2 , із забороною його відчуження, накладений згідно Ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.04.2025року у справі №487/2197/25(номер провадження 1-кс/487/2061/25);
- арешт на вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 майно, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO», який упаковано до спеціального пакету WAR 1124943, накладений згідно Ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.04.2025року у справі №487/2197/25(номер провадження 1-кс/487/2063/25).
На підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- автомобіль марки «BMW» моделі «320i», д.н.з. НОМЕР_2 , вилучений у ОСОБА_3 , повернути законному володільцю ОСОБА_3 згідно п.5, ч.9 ст.100 КПК України;
- мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO», вилучений у ОСОБА_3 , повернути законному володільцю ОСОБА_3 згідно п.5, ч.9 ст.100 КПК України.
Відповідно до положень ч.5 ст.100 КПК України документи, надані суду, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: