"23" грудня 2025 р.
Справа №150/850/25
Провадження по справі №2/150/369/25
(заочне)
23 грудня 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «Віва Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1416235260997 від 10.06.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до умов договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1416235260997 від 10.06.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та позивачем, надано кредит у розмірі 5700 грн. Згідно п.1.3. договору кредит надано строком на 120 днів з 10.06.2024 по 08.10.2024, дата повернення кредиту 08.10.2024, пролонгація строку не передбачена. Кредитний договір було підписано сторонам методом накладення електронних підписів. Кредит надається шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки вказаної клієнтом у особистому кабінеті. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.10.2025 становить 27123,20 грн., з яких: 5700,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 10023,20 грн. заборгованість за відсотками; 11400,00 грн. - штраф.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь із відповідача заборгованості за кредитним договором №1416235260997 від 10.06.2024 в сумі 27123,20 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, зокрема, судовий збір в сумі 2422,40 грн., та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 10600,00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України у поданій позовній заяві клопоче про розгляд справи у його відсутність, вимоги, викладені в позові, підтримує та просить їх задоволити.
Відповідачу за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та додатками до неї. Однак, конверт з поштовою кореспонденцією повернувся не врученим із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Окрім того, вдруге про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено повторно шляхом надісланням за зареєстрованим місцем проживання судової повістки, яку отримано відповідачем, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення R067047996519.
Відповідачем ОСОБА_1 , по невідомих суду причинах не подано відзиву на позовну заяву, відсутні відомості щодо надіслання відзиву позивачу, відповідачем не пред'явлено зустрічного позову, крім того, в строк для подання відзиву відповідачем не подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин 7 та 8статті 128 ЦПК України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.12.2025 постановлено про проведення заочного розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК Українине вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.06.2024 відповідач, ознайомившись із паспортом кредиту ТОВ «ФК «Віва Капітал», звернувся до останнього із анкетою-заявою на отримання кредиту.
Того ж дня, 10.06.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1416235260997, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» зобов'язалось ОСОБА_2 кредит в сумі 5700,00 гривень строком на 120 днів з 10.06.2024 по 08.10.2024. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов кредитного договору.
Додатком №1 до вищевказаного кредитного договору сторони правочину погодили графік платежів.
Підписуючи вищевказаний договір, відповідач підтвердив, що: йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021, ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; він ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» ТОВ «ФК «Віва Капітал», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://vivacapital.com.ua/, https://dodam.com.ua; текст договору прочитаний ним повністю, положення договору зрозумілі. (п. 7.3, п. 7.9 договору).
Позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору №1416235260997 від 10.06.2024, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони,або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, згідно із статтею 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч., ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або задомовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»,за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, картку. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив ряд дій, спрямованих на укладення кредитного договору, і підписав 10.06.2024 кредитний договір №1416235260997 електронним підписом одноразовим ідентифікатором S5S6Z7. В свою чергу позикодавцем було проведено ідентифікацію та верифікацію клієнта, тобто відповідача по справі.
Судом прийнято до уваги, як те вбачається з алгоритму укладення електронного кредитного договору, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено. Відповідно, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Порядок укладення договору в електронній формі узгоджено сторонами правочину в розділі 2 цього договору.
Отож, судом встановлено, що кредитний договір №1416235260997 від 10.06.2024 укладено між відповідачем та фінансовою установою в електронній формі, який за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, при укладенні якого його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.
Частиною 1 статті 1 ЦК України встановлено, що цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 10561 ЦКУкраїни розмірпроцентів,тип процентноїставки (фіксованаабо змінювана)та порядокїх сплатиза кредитнимдоговором визначаютьсяв договорізалежно відкредитного ризику,наданого забезпечення,попиту іпропозицій,які склалисяна кредитномуринку,строку користуваннякредитом,розміру обліковоїставки таінших факторівна датуукладення договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, пред'являючи вимоги про повернення позики, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками та штраф.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Саме насуд покладено обов'язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст.264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Відтак, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.
Як вбачається із повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 01.10.2025 №7/16030, товариство на виконання умов договору із ТОВ «ФК «Віва Капітал» №М1805/1 від 18.05.2023, тобто за дорученням останнього, успішно здійснило 10.06.2024 транзакцію №1421917586 в сумі 5700,00 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Вказаний вище платіжний засіб - платіжна картка № НОМЕР_1 була вказана позичальником у кредитному договорі (п. 2.23).
Такий спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту визначено умовами кредитного договору №1416235260997 від 10.06.2024.
Вищевказана інформація узгоджується із довідкою ТОВ «ФК «Віва Капітал» про ідентифікацію.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі №478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що за вищевказаним кредитним договором за станом на 30.10.2025 заборгованість становить 27123,20 грн., з яких: 5700,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 10023,20 грн. заборгованість за процентами; 11400,00 грг. - штраф.
З'ясовуючи обставини, пов'язані із правильністю здійснення розрахунку заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст.13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. Відповідачем не оспорювався факт отримання ним кредиту, а також розмір заборгованості, визначений позивачем. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».
Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем 10.06.2024 кредиту в розмірі 5700,00 гривень за договором №1416235260997 від 10.06.2024.
Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за вищевказаним договором, матеріали справи не містять.
Відповідачем не спростовано розмір заборгованості, визначений позивачем за тілом кредиту та відсотках.
Таким чином, враховуючи вище викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 5700,00 грн. та відсотках в розмірі 10023,20 грн. за договором №1416235260997 від 10.06.2024
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, п 6.4 кредитного договору за договором №1416235260997 від 10.06.2024 передбачено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу. Даним пунктом договору визначено порядок нарахування штрафу.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем було нараховано відповідачу штраф в сумі 11400, 00 гривень.
Згідно із ч.1, ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін; сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Водночас, згідно із п.18 розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває до сьогоднішнього дня.
З вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отож, нарахована неустойка у вигляді штрафу за кредитним договором №1416235260997 від 10.06.2024 в сумі 11400,00 гривень стягненню із відповідача не підлягає. При цьому суд зауважує, що оскільки вищенаведене є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, суд не перевіряє порядок нарахування неустойки і не встановлює правомірність її розміру.
На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення суми кредиту, що є істотним порушенням договору кредиту, укладеного між сторонами, оскільки, Кредитор внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати суму кредиту та суму відсотків за користування даним кредитом, на що позивач розраховував при укладенні договору.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024, 4059-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою майнового характеру становить не менше 3028 гривень та не більше 1059800 гривень.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду - 03.11.2025, судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок, про що свідчить платіжна інструкція №LK988/8 від 24.10.2025 (а.с.1), оскільки, позовну заяву подано до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому позивачем сплачено судовий збір у відповідності до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті ; Закону України «Про судовий збір» (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімумум для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та розраховано з урахуванням положень ч.3 ст.4 вище вказаного Закону, тобто із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8 (3028,00 грн. х 0,8=2422,40 грн.).
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1404,26 (2422,40 грн (сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви)/27123,20 грн. (ціна позову) х 15723,20 грн. (розмір позовних вимог, який підлягає до задоволення) грн.
Згідно п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України з результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої дороги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» в суді першої інстанції надавалася адвокатом Грушевим Ю.В. на підставі договору №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2025. На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано акт виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025 року та рахунок №27/27-01 від 27.10.2025 про оплату послуг адвоката з підготовки та подання позовних матеріалів відносно ОСОБА_1 за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10600,00 грн.
Згідно позиції ВС висловленої у Постанові КЦС ВС року по справі № 275/150/22 від 13.03.2025, у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, обґрунтованого цією стороною відповідного клопотання щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає необхідним зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).
Враховуючи те, що предмет спору є типовим для позивача та не складним, а також те, що складення позовної заяви не потребувало значних витрат часу адвоката, дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено, суд, враховуючи принципи справедливості та співмірності, приходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 5000 грн.
На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265,274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40860735, місце знаходження юридичної особи: м. Шпола, вул. Таранця, 20 Звенигородського району Черкаської області, 20603), заборгованість за кредитним договором №1416235260997 від 10.06.2024 в розмірі 15723 (п'ятнадцяти тисяч сімсот двадцяти трьох) гривень 20 копійок,з яких:
- 5700,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;
- 10023,20 грн. заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 1404 (однієї тисячі чотирьохсот чотирьох) гривень 26 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'яти тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Згідно вимогст.265 ч.5 п.4 ЦПК Україниреквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ»: ЄДРПОУ 40860735; місцезнаходження: 20603, Черкаська область, Звенигородський район, м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно відомостей ЄДДР - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2 ).
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК