Справа № 147/1749/25
Провадження № 1-кп/147/346/25
іменем України
23 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
із участю секретаря ОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
обвинуваченогоОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Тростянець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 серпня 2025 року №12025020120000120 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Дібровка, Котовського району, Одеської області, громадянин України, раніше не судимий, неодружений, освіта вища, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
28 березня 2025 року ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи процедуру отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «А1» та «А» та те, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, яке видається у відповідності до Положення про порядок видачі посвідчень та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , в соціальній мережі Фейсбук помітив оголошення щодо продажу посвідчення водія та через соціальну мережу Фейсбук зв'язався із невстановленою слідством особою (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження), вступив у попередню змову з вказаною невстановленою особою, з якою домовився про умови виготовлення для власних потреб підробленого посвідчення водія, реалізуючи умисел, спрямований на вчинення кримінального правопорушення щодо виготовлення підробленого офіційного документа - посвідчення водія, надав для цього невстановленій особі свої особисті анкетні дані та зображення власного обличчя, чим вчинив підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.
Виконавши вказані дії, 04 квітня 2025 року, орієнтовно через сім днів з моменту домовленості, більш точний час в ході слідства не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи у відділенні №1 ТОВ «Нова пошта», яке розташоване у селі Цибулівка Гайсинського району Вінницької області, отримав посилку з підробленим офіційним документом від невстановленої особи, який видається установою, яка має право видавати такі документи, а саме посвідчення водія, видане від імені органу ТСЦ 8041 на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , з датою видачі 08.04.2025, за що заплатив грошові кошти у сумі 12 000,00 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою особою (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження) безпосередньо та особисто виконав частину діяння об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, пов'язаного із підробленням посвідчення, а саме: надав (повідомив) невстановленій особі свої анкетні дані, зображення свого обличчя та здійснив оплату за вказані кримінально-протиправні дії.
Крім того, ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на використання зазначеного завідомо підробленого посвідчення водія, шляхом пред'явлення уповноваженим особам для підтвердження права керувати транспортним засобом категорії «А» та «А1», яке останньому не видавалось, 05.08.2025 близько 11 години 08 хвилин, керуючи скутером марки «Viper», без державного номерного знаку, рухаючись по автодорозі Т-02-02 біля с. Цибулівка Гайсинського району Вінницької області, у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху України був зупинений поліцейськими сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Під час складання адміністративних матеріалів та перевірки необхідних документів, водій ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документу, а саме посвідчення водія, виданого від імені ТСЦ 8041 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , з датою видачі 08.04.2025, достовірно знаючи, що він його не отримував у встановленому законом порядку, розуміючи протиправний характер свого діяння, з метою підтвердження права керування вказаним транспортним засобом, пред'явив поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної у Вінницькій області вказане підроблене посвідчення водія, яке не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України, чим вчинив використання завідомо підробленого документа.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 4 ст.358 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся надав покази аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Зокрема, пояснив, що в березні 2025 року, перебуваючи дома с. Цибулівка, гортав сторінку в соціальній мережі Facebook та побачив оголошення про отримання водійських прав без іспиту. Ні з ким не порадившись, через меседжер Facebook зробив замовлення на виготовлення водійського посвідчення, надав власні фотокартки, зразок підпису, копію паспорта та РНОКПП, а також адресу відділення Нової пошти, на яку необхідно надіслати вже виготовлене підроблене водійське посвідчення. Пізніше через декілька днів у відділенні Нової пошти, що в селі Цибулівка, отримав водійське посвідчення категорії А та А1, сплативши при цьому 12000 гривень. .05.08.2025 о 11:00 год при в'їзді в с. Цибулівка був зупинений працівниками поліції. При перевірці водійського посвідчення дізнався, що воно підроблене. Крім того підтвердив, що навчання для того щоб отримати посвідчення водія не проходив, хоч знав про необхідність такого.
У зв'язку із повним визнанням вини обвинуваченим, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України суд, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, та доказів, які підтверджують розмір процесуальних витрат та речових доказів.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано доведена повністю.
Виходячи із вимог ст. 337 КПК України, зокрема з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.
Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями Кримінального кодексу України в суду відсутні.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 4 ст.358 КК України, тобто, підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб; використання завідомо підробленого документа.
Судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення, належність та допустимість, яких ніким не оспорюється, а саме: документи, що характеризують особу обвинуваченого (а.с. 36-38, а.с. 39, а.с. 40, а.с.41-44, а.с. 45, а.с. 46); відомості УІАП ГУНП у Вінницькій області, УІАП ГУНП в Одеській області ДІ МВС, згідно яких ОСОБА_4 раніше не судимий (а.с. 50), довідки КНП «Тростянецька лікарня» від 25.08.2025 про те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра не звертався (а.с. 47-48); постанову про визнання речовими доказами від 05.08.2025, ( а.с. 52); ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області про накладення арешту на посвідчення водія серія НОМЕР_1 , видане органом ТСЦ 8041 на прізвище ОСОБА_4 , дата видачі 08.05.2025, термін дії до 08.04.2055 (а.с. 52-54); акт здачі-приймання висновку експерта №1777/25-21 (а.с. 55).
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України№7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого.
Так, у відповідності до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, скоєні обвинуваченим є нетяжким злочинами,
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання суд вважає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.
Суд також враховує вік обвинуваченого, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий (а.с.50-51), на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває; за медичною допомогою до лікаря - психіатра не звертався (а.с.47-48), за місцем проживання відсутні відомості, які негативно характеризують особу обвинуваченого.
Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку прокурора, який просить призначити обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 358 КК України в межах санкції статті у виді обмеження волі строком 3 роки, за вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України в межах санкції статті у виді обмеження волі строком 1 рік, слід призначити покарання у виді обмеження волі, визначеного в межах санкції зазначених частин статті.
Остаточне покарання призначити з врахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з урахуванням посткримінальної поведінки ОСОБА_4 , оскільки у діях обвинуваченого наявне щире каяття, також наявна належна критична оцінка ним своєї протиправної поведінки, про яку він також висловився як в судових дебатах так і в останньому слові, негативне ставлення до вчинення ним правопорушення, а тому слід звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши положення ст. 75 КК України, та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов не заявлявся.
Майнова шкода не завдана.
У межах даного кримінального провадження проведено експертизу, витрати за результатами яких становлять 5088 грн. 96 коп. та у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави у повному обсязі.
Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні згідно ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 100, 124, 126, 174, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року 6 (місяців) обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 6 (місяців) обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 5088 грн. 96 коп. (п'ять тисяч вісімдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за проведення судової технічної експертизи документів.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.08.2025 на посвідчення водія видане органом ТСЦ 8041 на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , з датою видачі 08.04.2025, терміном дії до 08.04.2055- скасувати.
Речові докази: посвідчення водія видане органом ТСЦ 8041 на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , з датою видачі 08.04.2025, терміном дії до 08.04.2055, знищити.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1