Справа № 146/951/25
"22" грудня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020200000091 від 01 травня 2025 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, фізична особа-підприємець, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, спеціальних статусів не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року № 2232 -ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06 травня 2024 року № 272/2024, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23 липня 2024 року № 470/2024, на території України оголошено проведення загальної мобілізації у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, у ході якої серед інших заходів, передбачено призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних сил України.
Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби повинні виконувати військовий обов'язок, який включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження.
У ході загальної мобілізації ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження та відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 219/1538 від 22 жовтня 2024 року картки обстеження та медичного огляду КНП «Томашпільська центральна районна лікарня», його визнано придатним до військової служби.
Так, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі РТЦК та СП) 24 квітня 2025 року ОСОБА_4 вручалася повістка № В1/1731 про його виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 на 08 год 00 хв 25 квітня 2025 року з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини НОМЕР_1 . Проте, ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився отримувати зазначену повістку про, що 24 квітня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено акт щодо відмови ОСОБА_4 від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 зміст якої, ОСОБА_4 доведено (озвучено) в усній формі.
Отримавши повістку військовозобов'язаний ОСОБА_4 не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог не прибув у вказаний вище час до місця призову, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних сил України під час мобілізації.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом, та характеризуючими матеріалами.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом обвинуваченого та характеризуючими даними.
По суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 пояснив, що 22 жовтня 2024 року він пройшов військово-лікарську комісію в Томашпільській ЦРЛ за результатами якої був визнаний придатним до військової служби. Крім того зазначив, що в ході проходження військово - лікарської комісії скаржився на проблеми зі здоров'ям, так як у нього хворі ноги та спина які до уваги взяті не були та вказав, що рішення військово - лікарської комісії не оскаржував.
Після чого йому неодноразово вручались повістки на відправлення до Збройних сил України та зазначив, що через два місяці він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для написання заяви на відстрочку у зв'язку з тим, що не може нести військову службу, оскільки не має з ким залишити психічно хворого дядька, який є особою з інвалідністю ІІ групи та за яким він здійснює догляд з 2017 року.
По останній повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився вказав, що причини не пам'ятає.
Крім того, 24 квітня 2025 року від вручення чергової повістки на відправлення до Збройних сил України він відмовився та не з'явився на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо причини своєї неявка повідомив суду, що не має на кого залишити хворого дядька. Наголосив, що будь-яких офіційних документів про догляд дядька обвинувачений не має. В скоєному щиро розкаявся.
Крім того, судом були дослідженні наступні документи, зокрема:
-довідки Управління соціального захисту населення Тульчинської РДА від 08 липня 2024 року № 853 та № 267 від 29 вересня 2025 року, про те, що обвинувачений перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Тульчинської РДА, як особа яка проживає та здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи та отримує відповідну грошову допомогу по догляду;
-довідку до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 372726 відповідно до якої ОСОБА_6 є особою з інвалідністю (ІІ групи безтерміново);
-довідку Комаргородського старостинського округу від 30 червня2025 року № 332 відповіднодо якої обвинувачений постійно здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_6
-висновок лікарської комісії № 97 щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І та ІІ групи;
-повістку на відправку ОСОБА_4 від 25 квітня 2024 року;
-акт про відмову від отримання повістки на відправку від 24 квітня 2024 року;
-довідку про проходження військово-лікарської комісії від 22 жовтня 2024 року № 219/1538;
-картку обстеження медичного огляду відповідно до якої ОСОБА_4 є придатним до військової служби;
Так, в матеріалах справи наявні довідки в яких зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснює догляд за ОСОБА_6 та отримує відповідні кошти, однак це не є підставою для відстрочки від мобілізації. Рішенням суду про те, що дядько обвинуваченого - ОСОБА_6 визнаний судом недієздатним та те, що ОСОБА_4 призначений опікуном у обвинуваченого відсутнє.
Дії державним обвинуваченням вірно кваліфіковано за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вищевикладене, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності на диспансерному психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, характеризується позитивно, вину визнав, також враховуючи досудову доповідь органу пробації, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , необхідно призначити покарання в межах санкції ст.336 КК України, у виді позбавлення волі, призначаючи дане покарання, суд зауважує, що на території України введений та діє воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв'язку з чим покарання і застосування статті 75 КК України не сприятиме його меті, а саме виправлення та запобігання нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
При оголошенні загальної мобілізації, обвинувачений будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку умисно знехтував свій конституційний обов'язок щодо захисту Батьківщини і хоча скоїв нетяжкий злочин, але такий, що створює в очах громадян та суспільстві у цілому негативне враження безкарності, тим паче під час введеного по всій території України воєнного стану та мобілізації. Звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання сформує негативну думку інших військовослужбовців та вплине на їх бойовий дух та мотивацію. Це також може сприяти ухиленню інших призваних під час мобілізації осіб від несення військової служби, що вплине на якість оборони України, її функціонування, бойову та мобілізаційну боєздатність Збройних сил України.
З клопотанням про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу сторона обвинувачення не зверталася.
Процесуальних витрат у справі немає.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд,
Визнати винним ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирати.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 на виконання вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд Вінницької області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя:ОСОБА_1