Справа № 930/2507/25
Провадження №2/930/1322/25
23.12.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
судді Богоніс Н.Я.,
за участю секретаря судового засідання Вакар Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Немирів Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», за підписом директора Сердійчук Ярослави, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через свого представника Сердійчук Ярославу звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено Кредитний договір № 4913337 (далі Кредитний договір), за умовами якого Товариство надало Позичальнику кредит в сумі 15000,00 грн. строком 30 днів (з 26.11.2021 по 26.12.2021 включно).Комісія за надання кредиту склала 495,00 грн.
За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти в межах строку кредитування 30 днів в розмірі 0,38 % за один день, у випадку продовження строку кредитування процентною ставкою в розмірі 5,00 % за один день за кожен день користування кредитом.
26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за кредитним договором №4913337 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН».
На переконання позивача, відповідач не виконав свого зобов'язання по договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на дату звернення до суду в розмірі 61455,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень - сума заборгованості по тілу кредиту; 45960,00 гривень - сума заборгованості по відсотках, 495,00 гривень - сума заборгованості по комісії.
Ухвалою суду від 21.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17 листопада 2025 року.
У судові засідання призначені на 17.11.2025, 11.12.2025 та 23.12.2025 учасники справи не з'явилися.
Представник позивача ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання та не подав відзиву на позов.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено Кредитний договір № 4913337 (далі Кредитний договір), за умовами якого Товариство надало Позичальнику кредит в сумі 15000,00 грн. строком 30 днів (з 26.11.2021 по 26.12.2021 включно).Комісія за надання кредиту склала 495,00 грн.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Таким чином сторони уклали Кредитний договір № 4913337 від 26.11.2021 (далі у тексті Кредитний договір).
У п. 1.1 укладеного Кредитного договору Товариство надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п.п. 1.2-1.5 укладеного Кредитного договору сума кредиту становить 15000,00 грн. строком 30 днів (з 26.11.2021 по 26.12.2021 включно). Комісія за надання кредиту склала 495,00 грн.
За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти в межах строку кредитування 30 днів в розмірі 0,38 % за один день, у випадку продовження строку кредитування процентною ставкою в розмірі 5,00 % за один день за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3 укладеного Кредитного договору передбачено пролонгацію строку кредитування. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, загальний період пролонгації на стандартних умовах не може перевищувати 60 днів.
На виконання умов Кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, яку той вказав при оформленні кредитного договору №4913337. Як вбачається із довідки, виданої ТОВ «ФК «Елаєнс» від 23.01.2025 р., 26.11.2021 року здійснено операцію по перерахуванню коштів по кредитному договору №4913337 в сумі 15000, 00 грн. на картку НОМЕР_1 , банк картки отримувача «MONOBANK».
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
Відповідач часткових оплат в рахунок погашення боргу за кредитним договором не здійснював.
Суд також встановив, що у подальшому відповідач свої зобов'язання, взяті на себе за Кредитним договором належним чином не виконує, борг за кредитним договором не повертає, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором в сумі 61455,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень - сума заборгованості по тілу кредиту; 45960,00 гривень - сума заборгованості по відсотках, 495,00 гривень - сума заборгованості по комісії., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №4913337 від 26.11.2021.
26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за кредитним договором №4913337 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН».
На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за кредитним договором стосовно відповідача від позикодавця до позивача останнім надано копії сторінок Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, підписаного Первісним Кредитором та Новим кредитором, Витяг з реєстру боржників, а також копію платіжної інструкції №448090005 від 26.07.2024 про сплату за договором факторингу.
У Витязі з реєстру боржників вказано прізвище, ім'я, по батькові відповідача, його персональні дані, номер Кредитного договору, суму заборгованості за тілом, тощо.
ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є юридичною особою з видами економічної діяльності: надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), інші види грошового посередництва, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
У ч. 1 ст. 1082 ЦК України вказано, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Окрім того, згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що до ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4913337 від 26.11.2024 р.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, а також доказів погашення заборгованості первинному або новому кредитору.
Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту та відсотках у доданому до позовної заяви розрахунку, дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період дії Кредитного договору.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд констатує, що у справі відсутні належні докази належного виконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань.
За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості за кредитним договором, погашення боргу відповідачем, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором № 4913337 від 26.11.2024 у розмірі 61455,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень - сума заборгованості по тілу кредиту; 45960,00 гривень - сума заборгованості по відсотках, 495,00 гривень - сума заборгованості по комісії.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.
Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024.
Згідно Договором про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатське об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» дійшли згоди про наступне: Клієнт доручає, а Виконавець зобов'язується надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до Заявки про надання юридичної допомоги №36 та Акта №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 Адвокатське об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало, а Клієнт прийняв послуги правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 по боржнику ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4913337, вартість замовлених послуг сторони погодили у сумі 16000,00 гривень.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Суд, оцінюючи розумність розміру понесених позивачем витрат на юридичну допомогу, враховує складність справи, а також фінансовий стан учасників справи.
Ця справа відноситься до категорії не складних справ, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. Цей спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 гривень.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень згідно платіжної інструкції № 0563270022 від 10.10.2025.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 1, 8,11-13 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4913337 від 26.11.2021 у розмірі 61455,00 гривень (шістдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок), з яких: 15000,00 гривень - сума заборгованості по тілу кредиту; 45960,00 гривень - сума заборгованості по відсотках, 495,00 гривень - сума заборгованості по комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 гривень (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Суддя Н.Я.Богоніс