Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1723/25
23.12.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач 17.09.2025 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (за ст. 296 КК України).
09 вересня 2020 року позивач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року у справі №677/1210/20 скаргу задоволено.
18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить заява ОСОБА_1 , були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054.
27 травня 2021 року до ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_1 подано заяву про вчинені працівниками поліції (особами, що здійснюють досудове розслідування КП №12020245170000054) кримінальні правопорушення за ч.1 ст.366, ч.3 ст.382 КК України, діями яких завдано та продовжує завдаватись моральна та майнова шкода.
Зазначає, що приводом звернення з цією заявою стало скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.366 КК України, а саме ОСОБА_2 у постанову від 26 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження №12020245170000054, а також ОСОБА_3 у постанову від 31 грудня 2020 року про закриття цього ж кримінального провадження внесено завідомо неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, що спростовується як показаннями очевидця події хуліганства ОСОБА_4 , так і відеодоказом, доданим до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020, на якому зафіксовано як очевидця події ОСОБА_4 , так і особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - ОСОБА_5 .
Вказує, що службове підроблення також було вчинено поліцейським СРПП №3 Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ст. л-том поліції Зеленюком А.І., який до офіційного документа - постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №264261 вніс завідомо неправдиві відомості як про особу, що здійснювала керування автотранспортним засобом, так і про характер дій водія, оскільки автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_5 , а не притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП за рух по тротуарі ОСОБА_6 , якого взагалі не було на місці вчинення хуліганства.
Крім цього, у поданій до територіального органу ДБР заяві ОСОБА_1 вказав, що дізнавач, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054, умисно не виконав ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року у справі № 686/8193/21, якою вирішено зобов'язати дізнавача, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054 до 24 травня 2021 року включно вжити заходів щодо проведення слідчих дій у відповідності до задоволених клопотань потерпілого ОСОБА_1 від 11.02.2021, тобто скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.382 КК України.
28 травня 2021 року відомості, які містить заява ОСОБА_1 , внесено до ЄРДР першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62021240010000084 за викладеними у його заяві обставинами, яке наразі триває
12 жовтня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування КП №12020245170000054 ОСОБА_1 було встановлено, що у матеріалах КП №12020245170000054 відсутній компакт-диск, з фото і відео доказами події кримінального правопорушення, на якому зафіксовано як особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і очевидця події, який ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020, та підтверджує внесення неправдивих відомостей службовими особами до офіційних документів.
За клопотанням ОСОБА_1 прокурором листом від 22.10.2021 долучено до матеріалів КП компакт-диск з фото та відеодоказами, ідентичний тому, що було ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020
12 липня 2022 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Хмельницькому було подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, у якій ним було викладено обставини, що свідчать про вчинення відповідальними працівниками поліції кримінальних правопорушень під час здійснення досудового розслідування у КП №12020245170000054.
07 вересня 2022 року (на виконання ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2022 року у справі 686/15452/22) відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить заява ОСОБА_1 , були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62022240010000233.
У відповідь на скарги на бездіяльність слідчих під час здійснення досудового розслідування КП № 62021240010000084 та № 62022240010000233, подані 16 серпня 2023 року до прокуратури, позивачем отримано лист прокурора Хмельницької обласної прокуратури від 05.09.2023, яким повідомлялось про те, що постановою процесуального прокурора матеріали кримінальних проваджень №62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084, і процесуальним прокурором з врахуванням доводів, викладених у заявах, в порядку ст. 36 КПК України слідчому надано письмові вказівки.
Зазначає, що оскільки слідчі дії у КП № 62021240010000084 та № 62022240010000233 після надання письмових вказівок прокурора протягом більш ніж півроку не вчинялись, 12 березня 2024 року позивачем до прокуратури повторно було направлено скарги на бездіяльність слідчих ДБР під час здійснення досудового розслідування цих кримінальних проваджень, та у відповідь на ці скарги отримано подібний лист першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури від 15.03.2024, яким повідомлялось про те, що постановою процесуального прокурора від 30.09.2022 матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084 і процесуальним прокурором, з врахуванням доводів, викладених у заявах 14.03.2024, в порядку ст. 36 КПК України, слідчому надано письмові вказівки.
Згідно листа Хмельницького територіального підрозділу ДБР від 06 червня 2024 року, у об'єднаному кримінальному провадженні № 62021240010000084 проводяться необхідні слідчі дії для встановлення усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим відсутні потреби вживати заходи реагування, визначені ст. 39 КПК України, серед яких відсторонення слідчого (их), тощо
Позивач вказує, що з початку досудових розслідувань кримінальних проваджень №62021240010000084 та №62022240010000233 слідчі дії у цих кримінальних провадженнях не вчиняються, ними неодноразово приймались рішення про їх закінчення, які в подальшому скасовувались судом як незаконні. Тобто, досудове розслідування кримінальних проваджень №62021240010000084 та №62022240010000233 здійснюється не ефективно, службові особи ДБР ігнорують приписи кримінального процесуального законодавства та не намагаються виконати завдання кримінального провадження.
Звертає увагу на те, що неефективність та надмірна тривалість досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233, що 30.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084, внаслідок чого винних осіб до цього часу не притягнуто до кримінальної відповідальності, призвело до того, що позивач втратив віру у законність та справедливість, намагання слідчими ДБР неодноразово безпідставно (незаконно) закрити КП №62021240010000084, винесення ними незаконних постанов про відмову у визнанні його потерпілим, які в подальшому неодноразово були скасовані судом, призвело і надалі призводить до моральних страждань; розчарування та відчуття несправедливості, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю постійно оскаржувати до суду незаконні дії та бездіяльність слідчих ДБР, з метою підвищення ефективності досудового розслідування неодноразово звертатись до прокуратури та керівництва ДБР.
Очевидна неефективність та надмірна тривалість досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233 дали підстави позивачеві звернутись 17 вересня 2024 року з позовом до суду, оскільки незаконними діями та бездіяльністю слідчих ДБР, що здійснюють досудове розслідування, йому нанесено моральну шкоду.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 677/1555/24, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, стягнуто з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
За рік, що минув з моменту звернення 17 вересня 2024 року до суду з позовом, жодних дій, направлених на досягнення мети досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233, службовими особами територіального органу ДБР, що здійснюють досудове розслідування цих кримінальних проваджень, не вчинено, тобто досудове розслідування цих кримінальних проваджень здійснюється неефективно і тривалість їх є невиправдано надмірною, що дає правові підстави звернутись з цим позовом до суду.
Позивач вказує, що внаслідок ігнорування законних прав та інтересів, які є гарантованими Конституцією України, фактичне сприйняття його як меншовартісного елемента суспільства з боку державного органу, позивачеві було завдано психологічних страждань, розчарувань та незручностей, моральної шкоди, душевних страждань, принижено його честь, репутацію та гідність.
Порушення прав призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та порушенні стосунків з сім'єю, друзями та знайомими, з якими був змушений проводити менше часу через важкий психологічний та емоційний стан, що вимагає додаткових зусиль для організації життя та життя сім'ї.
Вказує, що факт протиправних дій та бездіяльності відповідача більш ніж чотирьох років та, як наслідок, заподіяння моральної шкоди підтверджується як рішеннями судів, так і подальшою протиправною поведінкою службових осіб органу ДБР після прийняття судом відповідних рішень, якими такі дії та бездіяльність визнавались незаконними.
Позивач вказує, що подібні правовідносини були предметом розгляду у справі №545/2344/20, де розглядався позов фізичної особи, яка після ухвалення Октябрським районним суду м. Полтави від 20 грудня 2018 року у справі № 554/741/16-ц про стягнення на її користь з Держави Україна моральної шкоди в сумі 25000,00 грн., що пов'язана з неефективністю та надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження продовжувало здійснюватись неефективно, звернулась до суду і суд першої інстанції, розглянувши цивільну справу № 545/2344/20, зважаючи на неефективність та надмірну тривалість досудового розслідування кримінального провадження, ухвалив стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Процесуальні дії суду та позиції учасників
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області подало відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, зокрема, що позивач зазначає у позовній заяві Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, діями працівників якого було завдано шкоду. Водночас, відповідачем по справі є Головне управління Казначейства, яке не завдавало шкоди, а тому не може нести відповідальність за дії інших юридичних осіб.
Крім цього, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі також - ТУ ДБР у м. Хмельницькому) надійшов відзив на позов, у якому просить у задоволенні позові відмовити.
Акцентує увагу суду на тому, що 17.09.2024 ОСОБА_1 уже звертався до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, спричиненої бездіяльністю, неефективністю та надмірною тривалістю досудового розслідування у тих самих кримінальних провадженнях № 62021240010000084 та № 62022240010000233.
За результатами судового розгляду рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28.02.2025 у справі № 677/1555/24, залишеним без змін постановою Хмельницького АС від 01.05.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Приймаючи зазначені рішення, судами проаналізовано доводи позивача щодо надмірної тривалості (понад три роки) та неефективності розслідувань кримінальних проваджень №62021240010000084 та №62022240010000233, неодноразового прийняття органом досудового розслідування рішень про їх закінчення, які в подальшому скасовувались судом як незаконні, про ігнорування заяв позивача про його залучення до цих кримінальних проваджень як потерпілого, або винесення незаконних постанов про відмову у визнанні потерпілим, які в подальшому неодноразово були скасовані судом, та надано оцінку доказам на їх підтвердження.
Таким чином предмет, підстави і безпосередньо зміст позовів ОСОБА_1 у справі № 677/1555/24 та справі, що наразі розглядається, є абсолютно однаковим. Єдиною відмінністю у цих справах є період, за який позивачем стягується моральна шкода.
Водночас, ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовною заявою про стягнення моральної шкоди, знову обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що жодних дій, направлених на досягнення мети досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233 службовими особами ТУ ДБР у м. Хмельницькому, що здійснюють досудове розслідування цих кримінальних проваджень, не вчинено, а досудове розслідування цих кримінальних проваджень з 17.09.2024 (дата пред'явлення позивачем попереднього позову про відшкодування моральної шкоди) здійснюється неефективно і тривалість їх є невиправдано надмірною, що дало йому правові підстави звернутись з цим позовом до суду.
На відміну від попереднього позову, де протиправність дій та процесуальних рішень під час досудового розслідування підтверджувалась судовими рішеннями слідчих суддів, у новому позові позивач не вказує на нові скасовані процесуальні рішення слідчих та не доводить, що подальші дії органу досудового розслідування (до закриття КП) спричинили якісно нові чи поглиблені душевні страждання, які не були охоплені та компенсовані в силу прийняття судових рішень у справі № 677/1555/24.
По суті ОСОБА_1 повторно використовує той самий опис протиправних обставин та ті самі докази незаконності, за які він уже отримав відшкодування. Стверджуючи, що бездіяльність тривала після 17.09.2024, позивач лише намагається штучно створити новий період для стягнення, не надавши при цьому нових доказів незаконних дій чи нового складу цивільного правопорушення, що відбулися після компенсації.
Також відповідач вказує, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021240010000084 від 30.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 367 КК України, 03.03.2025 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, 03.03.2025 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Тобто, здійснивши весь комплекс слідчих дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021240010000084, слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому за їх результатами не здобуто достатніх за обсягом доказів, які б підтверджували вину будь-кого у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
Водночас, в аспекті доводів позовної заяви про неефективність досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, зауважує, що положення КПК України дійсно покладають на державу в особі органу досудового розслідування обов'язок вжиття усіх необхідних заходів для захисту особи від кримінального правопорушення, що також по суті є позитивним зобов'язанням держави, яке має дві складові, а саме: запровадження відповідної нормативно-правової бази і вжиття ефективних практичних заходів.
Проте покладення на державу позитивного зобов'язання вживати необхідних заходів для захисту особи від кримінального правопорушення має свої межі і воно не може тлумачитись як таке, що має абсолютний характер. Нездатність будь-якого конкретного розслідування дійти певних результатів саме по собі не означає, що воно було неефективним: зобов'язання розслідувати - «це зобов'язання не результату, а засобів».
Для стягнення додаткової шкоди ОСОБА_1 мав би довести, що після 17.09.2024 відбулися нові незаконні дії/бездіяльність, які за своєю суттю якісно відрізняються від тих, що вже були предметом компенсації, і спричинили нове, додаткове, самостійне джерело страждань. Сама лише тривалість процесу без нових порушень (наприклад, нових незаконних постанов, які скасовуються) є недостатньою підставою для повторної компенсації.
Однак, наразі відсутні рішення судів чи прокуратури, де встановлено порушення органом досудового розслідування розумних строків досудового розслідування у межах кримінального провадження № 62021240010000084, а надання оцінки дотриманню органом досудового розслідування розумності строків не входить до компетенції суду цивільної юрисдикції.
Крім того, основна вимога позивача щодо триваючої бездіяльності була предметом розгляду в попередній справі, нове стягнення призведе до подвійного відшкодування за ту саму шкоду, завдану тими самими діями/ бездіяльністю.
Також зазначає, що ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог не надано, а матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності дій ТУ ДБР у м. Хмельницькому та відповідно існування причинно-наслідкового зв'язку між рішеннями (діями) службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому й наслідками у вигляді ймовірно завданої, за твердженнями ОСОБА_1 , моральної шкоди.
Також ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів, зокрема й висновків незалежних психологів-спеціалістів, експертів на підтвердження того, що він відчував втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі.
Щодо витрат на правничу допомогу, зазначає, що розмір витрат, зазначений позивачем у позовній заяві на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн, є необґрунтовано завищеним, при цьому очевидно не є співмірним і таким, що не співвідноситься зі складністю справи та фактично необхідним часом адвоката для надання професійної правничої допомоги за подібних обставин.
Позивач подав відповідь на відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, в якому вказує, що заперечення, які містить відзив, щодо наведених обставин та правових підстав позову, не спростовують обставин, якими він обґрунтував позовні вимоги.
Зазначає, що Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Належним відповідачем у такій категорії позовів є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у позовній заяві є Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (як територіальний орган Державної казначейської служби (яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи), який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, протиправні дії та бездіяльність якого призвели та призводять до нанесення моральної шкоди).
Також позивачем подано відповідь на відзив ТУ ДБР у м. Хмельницькому, в якій вказує, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідач-1 (ТУ ДБР у м. Хмельницькому) у цій справі матеріально-правову презумпцію спричинення моральної шкоди не спростував, заперечення, які містить відзив, щодо наведених обставин та правових підстав позову, не спростовують обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.
Незважаючи на наявність численних судових рішень, якими визнано дії та бездіяльність службових осіб територіального органу ДБР, що здійснюють досудове розслідування КП № 62021240010000084 та КП № 62022240010000233 незаконними, за рік, що минув з моменту звернення 17 вересня 2024 року до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди, що був розглянутий у цивільній справі №677/1555/24, жодних дій, направлених на досягнення мети досудового розслідування КП № 62021240010000084 та КП № 62022240010000233 службовими особами територіального органу ДБР, що здійснюють досудове розслідування цих кримінальних проваджень, не вчинено, тобто досудове розслідування цих кримінальних проваджень здійснюється неефективно і тривалість їх є невиправдано надмірною, що дає правові підстави звернутись з цим позовом до суду.
Відповідач-1 (ТУ ДБР у м. Хмельницькому) не спростував зазначених у позові обставин, що є підставою позовної вимоги, оскільки не надав суду доказів того, що за рік, що минув з моменту звернення 17 вересня 2024 року до суду, службовими особами територіального органу ДБР, що здійснюють досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження № 62021240010000084, вчинено слідчі дії, або комплекс слідчих дій, направлених на досягнення мети цього досудового розслідування, тобто не надав доказів того, що це досудове розслідування здійснюється ефективно, так саме, як не довів, що тривалість цього кримінального провадження не є надмірною.
Надмірна тривалість кримінального провадження сама по собі здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Правовою підставою для відшкодування завданої моральної шкоди є з-поміж іншого систематичне прийняття відповідних незаконних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки інформації, що містять його заяви про скоєні поліцейськими кримінальні правопорушення під час здійснення ними досудового розслідування КП №12020245170000054, відсутність слідчих дій, в тому числі з метою встановлення завданих йому кримінальними правопорушеннями збитків, що свідчить про протиправні дії та бездіяльність слідчих ДБР.
ТУ ДБР у м. Хмельницькому подало заперечення (на відповідь на відзив), в яких звертає увагу на те, що ОСОБА_1 повторно звертається до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної нібито неефективністю та надмірною тривалістю того ж самого кримінального провадження (КП № 62021240010000084), за який він уже отримав компенсацію у справі № 677/1555/24 згідно з рішенням Красилівського районного суду від 28.02.2025.
Отже, позивач намагається стягнути подвійну компенсацію за ту саму шкоду, завдану тими самими обставинами, що порушує принципи розумності та справедливості.
На противагу твердженням ОСОБА_1 , який заявляє, що ТУ ДБР у м. Хмельницькому не надало жодних доказів вчинення слідчих дій у період з 17.09.2024 по 17.09.2025, що, на його думку, свідчить про повну бездіяльність та надмірну тривалість розслідування, зауважує, що недосягнення обвинувального вироку або прийняття рішення про закриття провадження через відсутність доказів вини є лише кінцевим результатом, а не доказом неефективності розслідування, який би слугував новою правовою підставою для повторного стягнення моральної шкоди.
Навпаки, той факт, що кримінальне провадження № 62021240010000084 було закрито 03.03.2025 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України після нібито "неефективних" дій, свідчить про те, що ТУ ДБР у м. Хмельницькому реалізувало своє зобов'язання засобів (а не результату) та прийняло обґрунтоване процесуальне рішення.
Ухвалою суду від 12.12.2025 клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказу задоволено. Долучено до матеріалів справи доказ, а саме - копію ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 04 листопада 2025 року.
У задоволенні клопотань позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про залишення без розгляду відзиву на позов, поданого Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, - відмовлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
07 вересня 2020 року ОСОБА_1 до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, у якій він виклав обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення за ст. 296 КК України.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року у справі №677/1210/20 скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, що містить його заява про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2020 року до ЄРДР, задоволено.
Зобов'язано уповноважену особу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 07.09.2020, про що повідомити заявника та розпочати досудове розслідування.
18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить заява ОСОБА_1 , були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054.
27 травня 2021 року до ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_1 подано заяву про вчинені працівниками поліції (особами, що здійснюють досудове розслідування КП №12020245170000054) кримінальні правопорушення за ч.1 ст.366, ч.3 ст.382 КК України.
У заяві зазначено про скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.366 КК України, а саме ОСОБА_2 у постанову від 26 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження №12020245170000054, а також ОСОБА_3 , у постанову від 31 грудня 2020 року про закриття цього ж кримінального провадження внесено завідомо неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, що спростовується як показаннями очевидця події хуліганства ОСОБА_4 , так і відеодоказом, доданим до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., на якому зафіксовано, як очевидця події ОСОБА_4 , так і особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - ОСОБА_5 .
Вказує, що службове підроблення також було вчинено поліцейським СРПП №3 Красилівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області ст. л-том поліції Зеленюком А.І., який до офіційного документа - постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 264261 вніс завідомо неправдиві відомості як про особу, що здійснювала керування автотранспортним засобом, так і про характер дій водія, оскільки доказами у справі підтверджується, що автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_5 , а не притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП за рух по тротуарі ОСОБА_6 , якого взагалі не було на місці вчинення хуліганства.
Крім цього, у заяві також вказав, що дізнавач, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054, умисно не виконав ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року у справі № 686/8193/21, якою вирішено зобов'язати дізнавача, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054 до 24 травня 2021 року включно, вжити заходів щодо проведення слідчих дій у відповідності до задоволених клопотань потерпілого ОСОБА_1 від 11.02.2021, тобто скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.382 КК України.
28 травня 2021 року першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62021240010000084 за частиною 1 статті 366 КК України.
Згідно постанови слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 24.01.2022, відмовлено ОСОБА_1 у визнанні потерпілим, оскільки на даний час досудовим розслідуванням не встановлено доказів щодо завдання кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2022 року у справі №686/3944/22 постанову від 24.01.2022 р. про відмову у визнанні потерпілим скасовано, та зазначено, зокрема: «Згідно з вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставою прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Вказані вимоги слідчим не виконано.
Так, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови відсутні відомості, передбачені ч. 5 ст. 110 КПК України. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови слідчого міститься твердження слідчого про не встановлення будь-яких доказів щодо завдання ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням моральної чи майнової шкоди. Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що слідчим вчинялись слідчі та процесуальні дії спрямовані на встановлення заподіяної шкоди, хоча у своїй постанові слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням такої шкоди не встановлено, зокрема не здійснено допит ОСОБА_1 з метою з'ясування його доводів на обґрунтування завданої шкоди».
12 липня 2022 року позивачем до територіального органу ДБР було надіслано заяву, в якій просив залучити до кримінального провадження №62021240010000084, як потерпілого.
Постановою слідчого першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому від 21.07.2022 відмовлено у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні №62021240010000084 від 28.05.2021, мотивуючи це тим, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено доказів щодо завдання кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди. Відповідно, підстав для залучення останнього до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні на даний час немає.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23 серпня 2022 року у справі №686/3944/22 скаргу задоволено, постанову від 21.07.2022 про відмову у визнанні потерпілим скасовано, як незаконну та зазначено, зокрема, таке:
«Дослідивши постанову про відмову у задоволенні клопотання від 21.07.2022 року, слідчий суддя встановив, що дана постанова за своїми змістом та суттю є аналогічною попереднім постановам від 25.09.2021 року та від 24.01.2022 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні. При цьому слідчим залишились не дослідженими ті обставини, не врахування яких стало підставою для скасування попередньої постанови від 24.01.2022 року, якою було відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим.
Слідчим так і залишилися не вказаними дії, які проведено по встановленню наявності шкоди завданої кримінальним правопорушенням, не допитано ОСОБА_1 з метою з'ясування його доводів на обґрунтування завданої шкоди, відсутні посилання на матеріали досудового розслідування в цій частині, які б давали підстави прийти до висновку про існування очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до кримінального провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій статті 55 КПК України».
Крім цього, 12 липня 2022 року ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Хмельницькому було подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, у якій ним було викладено обставини, що свідчать про вчинення відповідальними працівниками поліції кримінальних правопорушень під час здійснення досудового розслідування у КП №12020245170000054.
У заяві зазначено, зокрема, про те, що 12 жовтня 2021 року, під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування КП №12020245170000054, було встановлено, що у матеріалах КП №12020245170000054 відсутній компакт-диск, з фото і відео доказами події кримінального правопорушення на якому зафіксовано як особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і очевидця події, який додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 та підтверджує внесення неправдивих відомостей службовими особами до офіційних документів.
25 липня 2022 року позивач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2022 року у справі №686/15452/22 зобов'язано уповноважених службових осіб територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому у відповідності до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення згідно заяви ОСОБА_1 від 12.07.2022.
07 вересня 2022 року першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Хмельницькому відкрито кримінальне провадження № 62022240010000233 за частиною 1 статті 367 КК України.
24 жовтня 2022 року слідчим ДБР винесено постанову про закриття КП №62021240010000084, яку за скаргою ОСОБА_1 скасовано ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року у справі №686/8193/21.
У цій ухвалі суду вказано, що слідчому слід вжити процесуальних заходів для усунення ряду вказаних у цій ухвалі недоліків, і в залежності від встановлених в процесі проведення досудового розслідування обставин, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Оскаржувана постанова слідчого не містить переконливих мотивів на підставі аналізу яких слідчий прийшов до висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст. 367 КК України.
Також судом встановлено, що у відповідь на скарги на бездіяльність слідчих під час здійснення досудового розслідування КП № 62021240010000084 та № 62022240010000233, зокрема, листом прокурора Хмельницької обласної прокуратури від 05.09.2023 ОСОБА_1 повідомлено про те, що постановою процесуального прокурора матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за №62021240010000084 і процесуальним прокурором з врахуванням доводів, викладених у його заявах, в порядку ст. 36 КПК України слідчому надано письмові вказівки
07.09.2023 першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Хмельницькому прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 62021240010000084 від 28.05.2021.
11.12.2023 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за скаргою ОСОБА_1 скасовано постанову слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 07.09.2023 про закриття кримінального провадження № 62021240010000084.
У цій ухвалі зазначено, зокрема, що під час здійснення досудового розслідування слідчий не провів належного комплексу слідчих дій для встановлення події кримінального правопорушення, ознак його складу та перевірки причетності особи (осіб) до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі тих, на яких вказує заявник. Постанова слідчого не містить обґрунтування висновків про відсутність у діянні працівників ХРУП ГУНП в Хмельницькій області складу розслідуваного кримінального правопорушення.
Листом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури від 15.03.2024 у відповідь на скаргу ОСОБА_1 повідомлено про те, що постановою процесуального прокурора від 30.09.2022 матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084 і процесуальним прокурором з врахуванням доводів викладених у заявах від 14.03.2024, в порядку ст. 36 КПК України, слідчому надано письмові вказівки.
Листом ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 06 червня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 , що у об'єднаному кримінальному провадженні № 62021240010000084 проводяться необхідні слідчі дії для встановлення усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим, відсутні потреби вживати заходи реагування, визначені ст. 39 КПК України, серед яких відсторонення слідчого (-их), тощо.
Крім цього, рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року у справі №677/1094/23, що набрало законної сили 05 липня 2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_7 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.
У цьому рішенні вказано, зокрема, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме пошкодження майна позивача ОСОБА_7 , позивачу ОСОБА_7 завдано моральної шкоди. Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила факт того, що саме відповідач по справі ОСОБА_5 перебував у транспортному засобі, на якому було завдано шкоди майну власника - ОСОБА_7 .
Вказані обставини встановлені також рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року у справі № 677/1555/24, яке набрало законної сили.
Так, 17 вересня 2024 року позивач звертався до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява була мотивована незаконними діями та бездіяльністю слідчих ДБР, що здійснюють досудове розслідування досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233 (починаючи з тих саме фактичних обставин).
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 677/1555/24, залишеним без змін Хмельницьким апеляційним судом, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
17 вересня 2025 року позивач звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з цим позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Позивач вказує, що за рік, що минув з моменту звернення до суду з попереднім позовом, жодних дій, направлених на досягнення мети досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233 службовими особами територіального органу ДБР, що здійснюють досудове розслідування цих кримінальних проваджень, не вчинено, тобто досудове розслідування цих кримінальних проваджень здійснюється неефективно і тривалість їх є невиправдано надмірною.
Позивач звернувся з клопотанням від 17.09.2025 до Державного бюро розслідувань, в якому просив:
1.Вивчити або організовувати вивчення ефективності досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62021240010000084;
2.Вжити заходів, спрямованих на забезпечення ефективного досудового розслідування кримінального провадження № 62021240010000084 у розумні строки;
3.Вчинити дії направлені на притягнення до відповідальності службових осіб територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, за незаконні дії та бездіяльність під час здійснення досудового розслідування об'єднаного кримінального провадження № 62021240010000084, які нанесли істотної шкоди авторитету державного правоохоронного органу, моїм охоронюваним законом правам, свободам та інтересам, нанесли мені моральну шкоду, нанесли шкоду Державному бюджету України.
Листом Державного бюро розслідувань № К-11189/10-2-04-01/11000/25 від 02.10.2025 повідомлено позивача у відповідь на його звернення від 17.09.2025, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021240010000084 від 28.05.2021 слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, як встановлено судом, постановою слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Хмельницькому) ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому Шкраби А.К. від 03.03.2025 кримінальне провадження №62021240010000084 закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку відсутністю в діях старшого дізнавача сектору дізнання Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 та дізнавача сектору дізнання Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст. 367 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року у справі №686/3944/22 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Хмельницькому) ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому Шкраби А.К. від 03.03.2025 про закриття кримінального провадження № 62021240010000084 від 28.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.1 ст.367 КК України - скасовано.
Слідчим суддею встановлено, що попередні постанови про закриття даного кримінального провадження вже скасовувалися ухвалами слідчих суддів від 19.01.2023 та 11.12.2023 та слідчими суддями було вказано на конкретні недоліки досудового розслідування, які необхідно усунути. Однак, як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, слідчим недоліки не усунуті. Він лише обмежився долученням до матеріалів кримінального провадження копій постанов про закриття кримінального провадження № 12020245170000054 від 26.05.2020 та 31.12.2020, постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_6 серії БАА №264261 та протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 25.09.2020, без надання їм належної правової оцінки. Посилання слідчого у постанові про закриття кримінального провадження на те, що на направлену повістку про виклик свідок ОСОБА_4 не з'явилась слідчим суддею не береться до уваги, оскільки згідно ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Після її неявки слідчим не вжито заходів для забезпечення її допиту, що свідчить про формальний підхід до виконання процесуальних обов'язків.
Мотиви, з яких виходить суд, і застосовані норми права.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 686/5244/21 зазначено, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.
Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Водночас, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 596/1522/20 вказано, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на, зокрема, складність справи, поведінку учасників, а також органів влади, пов'язаних зі справою.
У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Також суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 зазначено, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом, що 28 травня 2021 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62021240010000084, 07 вересня 2022 року - кримінальне провадження №62022240010000233 (котрі у подальшому об'єднані у КП №62021240010000084).
У вказаних кримінальних провадженнях позивачем неодноразово подавалися скарги на рішення та бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м. Хмельницькому, як до органів прокуратури, так і до суду.
Судом уже ухвалювалось судове рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди внаслідок неефективності та надмірної тривалості кримінального провадження (від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 677/1555/24).
Постановою слідчого ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому від 03.03.2025 кримінальне провадження № 62021240010000084 від 28.05.2021 закрите.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року вказану постанову скасовано.
Проте у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуального рішення чи рішень, а, як вказує позивач, позов стосується неефективності та надмірної тривалості кримінального провадження.
Суд звертає увагу, що доказування нанесення моральної шкоди є набагато більш складним процесом, ніж матеріальної шкоди. Характер доказів у цьому випадку може вимагати від суду більшого покладання на сукупну оцінку встановлених обставин справи з точки зору засад справедливості, добросовісності та розумності, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Неналежне виконання представниками ТУ ДБР у м. Хмельницькому своїх службових обов'язків, з приводу якого позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, має системний та тривалий характер.
Це слідує з встановлених обставин справи, зокрема, з непоодиноких ухвал слідчих суддів на користь вимог позивача, підтверджено і судовим рішенням від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 677/1555/24, яке набрало законної сили.
В свою чергу, це виключає можливість несвідомих помилок, різних поглядів та оцінок проведення слідчих дій уповноваженими особами, професіоналізм яких має презюмуватися процедурою призначення їх на відповідні посади, за яку відповідальна, у тому числі держава перед її громадянами.
Будь-яке судове рішення, яке набуло чинності, та у якому встановлене системне неналежне виконання органом державної влади або місцевого самоврядування, їх посадовими особами, своїх законних обов'язків, яке пов'язане з надмірною (такою, що не відповідає принципу розумності) тривалістю їх виконання, їх відповідною неефективністю, безвідповідальністю цього виконання в цілому, не означає, що системність та тривалість цього неналежного виконання обов'язків, які продовжуються після періоду, дослідженого судом у відповідному судовому рішенні, розглядаються як такі, що почалися після цього періоду. Суд, аналізуючи подальше неналежне виконання зазначених обов'язків, за наявності підстав, передбачених статтею 82 ЦПК України, приймає до уваги інші судові рішення з цього питання у їх взаємозв'язку із обставинами справи, яку він розглядає (п.102 постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 161/12828/21).
Оцінюючи системність у діях представників ТУ ДБР у м. Хмельницькому, які призвели вдруге до вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що після постановлення рішення суду від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 677/1555/24 аналогічні дії представників ТУ ДБР у м. Хмельницькому продовжились, та виявились у закритті кримінального провадження, що знову знайшло відповідну реакцію зі сторони слідчого судді за зверненням позивача.
Співставлення ж періодів часу, за які позивач просив відшкодувати завдану йому посадовими особами ТУ ДБР у м. Хмельницькому моральну шкоду, зазначених у справі №677/1555/24 та у справі, що розглядається, має враховувати уникнення подвійного стягнення такого відшкодування, яке неприпустиме відповідно до вимог частини п'ятої статті 23 ЦК України.
Оскільки преюдиція не передбачає переоцінку відповідних встановлених обставин справи, суд звертає увагу, що поведінку посадових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому аналізує в межах періоду часу, який не був охоплений висновками суду у справі №677/1555/24.
При цьому суд враховує, що позивач реалізував своє право на компенсацію моральної шкоди, завдану у зв'язку із неефективностю та надмірною тривалістю кримінального провадження за раніше поданим позовом про відшкодування моральної шкоди.
Суд має зберігати баланс (рівновагу), між інтересами конкретної сторони кримінального провадження (яка скаржиться), та іншими його учасниками, дотримуючись принципу законності.
Суд звертає увагу, що надмірна тривалість досудового розслідування може мати триваючий характер. Водночас, сам по собі триваючий стан не означає автоматичного виникнення нового обсягу моральної шкоди, а компенсація моральної шкоди не має перетворюватися на періодичні платежі за саме існування провадження.
Таке відшкодування спрямоване на компенсацію стану правової невизначеності та психоемоційного навантаження, а не на оплату кожного наступного проміжку часу існування кримінального провадження.
Суд враховує, що після постановлення судового рішення 28 лютого 2025 року у справі №677/1555/24 уже 03.03.2025 постановою слідчого ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому кримінальне провадження було закрите.
Позивачеві, згідно його заяв по суті справи, не було відомо про факт прийняття цього рішення, а після встановлення цього факту (після звернення з клопотанням від 17.09.2025 та отримання листа Державного бюро розслідувань від 02.10.2025) ним було оскаржено таку постанову, яка була скасована судовим рішенням 04.11.2025.
Щодо закриття кримінального провадження та скасування такої постанови, то сам по собі такий факт не свідчить про виникнення нового самостійного обсягу моральної шкоди, оскільки закриття провадження є процесуальним рішенням у межах того самого кримінального провадження; його скасування відновило попередній процесуальний стан, але не створило нових правовідносин.
Скасування постанови про закриття кримінального провадження свідчить лише про перевірку законності процесуального рішення, але не є безумовним доказом завдання нової моральної шкоди.
Водночас, слідчі (розшукові) дії, згідно з КПК України, можуть проводитися лише в межах відкритого кримінального провадження.
Отже, після закриття КП 03.03.2025 і до часу скасування такої постанови 04.11.2025 слідчі дії не могли проводитись (протягом восьми місяців).
Суд враховує, що законодавством або висновками Верховного Суду не передбачено конкретного часу (або орієнтовних мотивів визначення такого), після спливу якого особа, що вказує про неефективність та надмірну тривалість кримінального провадження, вправі знову звернутись до суду із вимогою відшкодування моральної шкоди, щоб таке звернення не суперечило вимогам частини п'ятої статті 23 ЦК України.
Водночас, наведена норма статті 23 ЦК України свідчить про те, що законодавством не передбачено багаторазове відшкодування моральної шкоди за надмірну тривалість кримінального провадження.
Отже, у кожному конкретному випадку слід виходити з фактичних обставин справи.
Повторна компенсація можлива лише за умови виникнення якісно нових немайнових втрат, або істотної зміни характеру чи інтенсивності страждань.
При цьому, відшкодування моральної шкоди не має перетворюватись у спосіб заробітку, а має носити виключно компенсаційний характер при наявності підстав, передбачених ст. 23 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вишевказане та встановлені обставини, зокрема, факт попереднього звернення позивача до суду з позовом про стягнення моральної шкоди 17.09.2024, ухвалення рішення 28.02.2025, закриття КП постановою від 03.03.2025 та скасування такої постанови 04.11.2025 (внаслідок чого слідчі дії не могли проводитись вісім місяців), суд дійшов висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тривалою бездіяльністю органів досудового слідства при здійсненні кримінального провадження, а наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого, зокрема, скасування постанови від 03.03.2025, яка хоча й не є першою такою постановою у кримінальному провадженні, однак сама по собі не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.
Новий позов не ґрунтується на якісно відмінних юридичних фактах.
За таких умов відсутні підстави для покладення цивільної відповідальності на орган державної влади, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі №545/2344/20, то фактичні обставини у наведеній справі відрізняються від тих, що встановлені у цій справі.
Зокрема, у справі №545/2344/20 фактичні обставини первинно стосуються порушення кримінальної справи за фактом заподіяння тілесних ушкоджень.
У подальшому, після неодноразових скасувань судом рішень про відмову у порушенні кримінальної справи, за заявою позивача до ЄРДР було внесено відомості із попередньою правовою кваліфікацією за частиною першою статті 365 КК України щодо неправомірних дій слідчих міліції. Остаточне рішення у справі не прийняте. Позивач зазначав, що у лютому 2016 року він звертався до суду з позовом до прокуратури Полтавської області про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування та моральної шкоди (справа № 554/741/16-ц), однак предметом цього позову (у справі №545/2344/20) є бездіяльність прокуратури за період з лютого 2016 року по травень 2020 року, оскільки за цей час прокуратурою нічого не зроблено.
У наведеній постанові Верховного Суду звернуто увагу, що місцевий суд вказував, що, стягуючи моральну шкоду на користь позивача, він визнав факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов'язаною з невиконанням своїх обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України. Також місцевий суд врахував, що кримінальне провадження, в рамках якого бездіяльністю органу досудового розслідування, позивачу завдано моральну шкоду, безпосередньо стосується її родини. Колегія суддів погодилась із таким висновком місцевого суду.
Отже, у вказаній постанові Верховного Суду та цій справі є відмінними як фактичні обставини, так і тривалість часу бездіяльності органу досудового розслідування.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у цій частині відсутні, такі витрати слід віднести на рахунок держави.
Також, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд покладає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48000 грн. на позивача (з яких:
- з'ясування обставин справи, консультації адвоката надані клієнту - 2000 грн.; вивчення наданих клієнтом документів - 6000 грн, вивчення актуальної практики, підготовка та складення позовної заяви - 24000 грн., разом за наведені послуги - 32000 грн.),
- підготовка та складення відповіді на відзив Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (12000 грн.),
- підготовка та складення відповіді на відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (4000 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48000 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачі:
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, адреса: 29009, Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Сіцінського Юхима, буд. 12, код ЄДРПОУ 42335958.
Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, адреса: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, 70, код ЄДРПОУ 37971775.
Повний текст судового рішення складено 23.12.2025.
Суддя С. В. Васільєв