Справа №607/12622/25
Провадження № 2/597/427/2025
"09" грудня 2025 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді Шевчук В.М.
за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за період прострочення грошового зобов'язання,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за період прострочення грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2024 року по справі №607/21000/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правоворушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у вигляді шести місяців арешту. Заявлений позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_2 40000 гривень. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.05.2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Скиба В.М. задоволено чстково. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2024 року відносно ОСОБА_3 змінено в частині призначення покарання. З метою примусового виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 22.01.2024 року, в частині стягнення з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 40000 гривень, Головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Н.В. 17.06.2024 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75401883. З моменту відкриття вказаного виконавчого провадження жодного стягнення з боржника ОСОБА_3 не проведено. 27.03.2025 року представником позивача - ОСОБА_1 на електронну адресу відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був направлений адвокатський запит із проханням письмово повідомити, чи проведено з моменту вікриття виконавчого провадження ВП №75401883 та по дату формування адвокатського запиту примусове стягнення з боржника ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 40000 гривень. Відповіді на вказаний адвокатський запит не отримано. Враховуючи те, що відповідачем тривалий час не виконувалось рішення суду, а також під час виконавчого провадження тривалий час боржник ОСОБА_3 не сплачував свою заборгованість за вироком суду, який набрав законної сили 15.05.2024 року, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання відшкодування 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року. Період прострочення грошового зобов'язання з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року становить 399 днів. Основна сума боргу за вироком суду становить 40000 гривень. Згідно з розрахунками сума інфляційного збільшення у період з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року становить 6054,21 гривня. Сума штрафних санкцій у вигляді 3% річних за період з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року становить 1312,00 гривень. Загальна заборгованість, яка розраховувалася з суми інфляційного збільшення та 3% річних становить 6054,21 грн. + 1312,00 грн. = 7366,21 гривня.
За таких підстав представник позивача просить стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 заборгованість за прострочення грошового зобов'язання, встановленого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22.01.2024 року по справі №607/21000/23, який набрав законної сили 15.05.2024 року, яка складається з 3% річних у сумі 1312 гривень, інфляційних втрат у сумі 6054 гривні 21 копійка та понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 не скористався правом на подання відзиву у справі.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.08.2025 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у цивільній справі та визначила проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Суд вважає, що відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин, а тому, керуючись положеннями ст.280 ЦПК України, справу слід розглянути за відсутності відповідача з постановленням заочного рішення.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за період прострочення грошового зобов'язання підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2024 року по справі №607/21000/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правоворушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у вигляді шести місяців арешту.
Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_2 40000 гривень.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.05.2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Скиба В.М. задоволено частково. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2024 року відносно ОСОБА_3 змінено в частині призначення покарання.
З метою примусового виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 22.01.2024 року в частині стягнення з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 40000 гривень, Головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Н.В. 17.06.2024 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75401883. З моменту відкриття вказаного виконавчого провадження жодного стягнення з боржника ОСОБА_3 не проведено.
27.03.2025 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на електронну адресу відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був направлений адвокатський запит, із проханням письмово повідомити, чи проведено з моменту вікриття виконавчого провадження ВП №75401883 та по дату формування адвокатського запиту, примусове стягнення з боржника ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 40000 гривень.
Враховуючи те, що відповідачем тривалий час не виконувалось рішення суду, а також під час виконавчого провадження тривалий час боржник ОСОБА_3 не сплачував свою заборгованість за вироком суду, який набрав законної сили 15.05.2024 року, представник позивача ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання відшкодування 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року.
Період прострочення грошового зобов'язання з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року становить 399 днів. Основна сума боргу за вироком суду становить 40000 гривень. Згідно з розрахунками сума інфляційного збільшення у період з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року становить 6054,21 гривню. Сума штрафних санкцій у вигляді 3% річних за період з 15.05.2024 року по 18.06.2025 року, становить 1312,00 гривень. Загальна заборгованість, яка розраховувалася з суми інфляційного збільшення та 3% річних становить 7366 гривень 21 копійка.
За таких підстав представник позивача просить стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 заборгованість за прострочення грошового зобов'язання, встановленого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22.01.2024 року по справі №607/21000/23, який набрав законної сили 15.05.2024 року, яка складається з 3% річних у сумі 1312 гривень, інфляційних втрат у сумі 6054 гривні 21 копійка, та понесені судові витрати.
Також суд встановив, що відповідач повернув позивачу 7336 гривень 38 копійок згідно інформаційної довідки №129230 від 18.08.2025 року Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області, решту коштів не повернув та станом на день розгляду справи судом до даного часу не вчинив жодних дій щодо погашення частини заборгованості за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22.01.2024 року по справі №607/21000/23, який набрав законної сили 15.05.2024 року, чим порушив права та інтереси позивача.
V. Оцінка суду
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
У ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи делікт). Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Так, приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язанням як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (пост.ВП ВС від 19.06.2019 року №703/2718/16, від 19.06.2019 року №646/14523/15).
У даному випадку грошове зобов'язання виникло у зв'язку із спричиненням шкоди в результаті спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а сума на яку позивачем в даному позові нараховані інфляційні втрати та 3% річних встановленого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22.01.2024 року по справі №607/21000/23, який набрав законної сили 15.05.2024 року. Тобто саме судом визначена сума в розмірі 40000 гривень, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача залежно від фактичних витрат.
Отже суд, враховуючи суть правовідносин сторін і їх правове регулювання, приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на стягнення з ОСОБА_3 сум відповідно до ст.625 ЦК України, за період з 15.05.2024 (дата набрання рішення законної сили) по 18.06.2025 року.
Відповідно інфляція за цей період становитиме 6054 гривні 21 копійка та 1312 гривень - три проценти річних.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 6054 гривні 21 копійка інфляційних збитків та 1312 гривень - три проценти річних.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відтак суд встановив порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за прострочення грошового зобов'язання, встановленого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22.01.2024 року по справі №607/21000/23, який набрав законної сили 15.05.2024 року, яка складається з 3% річних у сумі 1312 гривень та інфляційних втрат у сумі 6054 гривні 21 копійка.
VІ. Щодо розподілу судових витрат
У позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 - Бакалець Ігор Гнатович просить покласти на відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
В обгрунтування понесених судових витрат представник позивача надав: сордер на надання правничої допомоги серії ВО №1108494 від 19.06.2025 року, договір про надання професійної правничої допомоги від 25.03.2025 року, квитанцію до прибуткового кассового ордера №48 від 25.05.2025 року, згідно якої ОСОБА_2 здійснив оплату адвокату Бакалець Ігору Гнатовичу, в сумі 4000 гривень за надану ним правничу допомогу.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої ОСОБА_1 правничої допомоги, заявлений розмір витрат, докази оплати гонорару, повне задоволення позовних вимог, суд вбачає підстави для їх задоволення у повному розмірі.
Таким чином, до стягнення з відповідача ОСОБА_3 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення 2422 гривні 40 копійок сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст.4, 11, 22, 509, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 76-81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за період прострочення грошового зобов'язання - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), заборгованість за прострочення грошового зобов'язання, встановленого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22.01.2024 року по справі №607/21000/23, який набрав законної сили 15.05.2024 року, яка складається з 3% річних у сумі 1312 гривень та інфляційних втрат у сумі 6054 гривні 21 копійка.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, а відповідачем протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне рішення складено 09.12.2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя В.М.ШЕВЧУК