"23" грудня 2025 р. Справа № 596/1343/25
Провадження № 2/596/630/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Лисюк І.О.
за участю секретаря Туткалюк В.Р.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в смт. Гусятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором №2935923 від 13.02.2022 року в розмірі 100771,2 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх); стягнути сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн та 8000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2935923, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а Відповідач прийняв на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Товариство свої зобов'язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в розмірі 20000 грн. та у строк визначений умовами договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов договору позики.
10.08.2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Фінансова Компанія» Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, у відповідності до умов якого ТОВ " Лінеура Україна " передає ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК " Кредит-Капітал " приймає останні. Таким чином ТОВ "ФК " Кредит-Капітал " набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 100771,20 грн, з яких: 20000 грн - тіло кредиту, 80771,20 грн - заборгованість по відсоткам.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2025 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленям) сторін, призначивши судове засідання. Про день, час та місце слухання справи повідомлено учасників справи. Учасникам справи роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до приписів ЦПК України. Витребувано в АТ КБ "Приват Банк" письмові докази, які становлять банківську таємницю.
21 жовтня 2025 року на адресу суду надійшли витребувані документи.
В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не з'явився, згідно письмового клопотання ( заяви) від 03.10.2025 року подане через систему «Електронний суд» представник позивача просить проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити. Не заперечуав проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення поштової кореспонденції суду рекомендованим листом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання згідно приписів ст.128 ЦПК України, однак поштове відправлення повторно повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду.
За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.02.2022 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2935923, згідно якого ТОВ " Лінеура Україна" надало відповідачу кредит в розмірі 20000 грн. строком на 360 днів з стандартною процентною ставкою 1,99% в день, шляхом перерахування вказаної суми коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 відповідача. Зазначений договір був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора А516, який був надісланий на особистий номер телефону останнього НОМЕР_4 . Вказане підтверджується копією зазначеного кредитного договору та довідкою про ідентифікацію.
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію повідомлення №5367-0403 від 04.03.2024 року, що 13.02.2022 року о 20:36:07 через ТОВ "Універсальні платіжні рішення» було проведено успішне перерахування та зачислення коштів на суму 20000 грн. на картку НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.uа - 137700941.
10.08.2023 року між ТОВ " Лінеура Україна" та позивачем було укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, у відповідності до умов якого ТОВ " Лінеура Україна " передає ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" приймає останні, в тому числі і за вказаним кредитним договором. Таким чином ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 100771,20 грн, з яких: 20000 грн - тіло кредиту, 80771,20 грн - заборгованість по відсоткам.
Вказане підтверджується копією зазначеного договору факторингу та витягом з реєстру боржників до вказаного договору.
На ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в Банку емітовано картку № НОМЕР_5 на яку 13.02.2022 року здійснено переказ 20000 грн.
Наявність заборгованості відповідача підтверджено розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2935923 від 13.02.2022 року на суму 100771,20 грн, з яких: 20000 грн - тіло кредиту, 80771,20 грн - заборгованість по відсотками.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Статтею 509 ЦК України регламентовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як встановлено, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарсько кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таки що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 рок) справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 рої №127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаними договорами, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Так як своїх зобов'язань за договором договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2935923 від 13.02.2022 року ОСОБА_1 добровільно не виконує, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів, а також процентів за користування кредитом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені наступні судові витрати: судовий збір за подачу позову в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як слідує з матеріалів справи, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенко М.І. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107.
Відповідно до п. 2.3 договору про надання правової допомоги сторонами узгоджена вартість наданих послуг за 1 справу 8000 грн.
Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: копію детального опису наданих послуг до акту №796 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року виконаних адвокатом; копію акту наданих послуг № 796 від 05.09.2025 року; копію ордеру на надання правничої допомоги.
Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені у вказаному додатку від 05.09.2025 року, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на написання позовної заяви у сумарній кількості 3 години 30 хв. є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв'язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 517, 526, 530, 610, 611, 625, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, поштовий індекс 79029, ел.пошта: info@kredyt-kapital.com.ua) в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко Михайло Ігорович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, видане 29.09.2012 року, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4 - ий поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», заборгованість за кредитним договором № 6369857 від 04.11.2022 року у розмірі 100771 грн (сто тисяч сімсот сімдесят одна) 20 коп., з яких: 20000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 80771,20 грн - заборгованість за сумою відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4 - ий поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4 - ий поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п'ять тисяч).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК