Справа №944/5360/20
Провадження №1-кп/944/294/25
23.12.2025 року м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого 23 листопада 2019 року внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140350001082 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новояворівськ Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 листопада 2019 року об 21год. 30хв. ОСОБА_4 , знаходячись в під'їзді №1 будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив конфлікт з неповнолітнім ОСОБА_5 , маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому один удар кулаком руки в ділянку носа та п'ять ударів кулаком руки в область голови, внаслідок чого ОСОБА_4 спричинив потерпілому, закритий перелом кісток носа, два садна в ділянці спинки носа, синець на шкірі повік правого ока. Синець в ділянці правої вушної раковини, садно в скроневій ділянці, справа.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як спричинення умисного легкового тіпесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК Україна.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання, у якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі вимог ст.49КК України та закрити кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Потерпілий в судовому засіданні не з'явився, його законний представник - ОСОБА_6 скерувала на адресу суду заяву, в якій просить розгляд кримінального правопорушення проводити у її відсутності та у відсутності її сина, не заперечує щодо закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, суд прийшов до наступного.
Статею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності;
особа не ухилялася від досудового слідства або суду; особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Санкцією ч.2 ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відповідно до вимог ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.290 КК України на час вчинення кримінального правопорушення відносилося до злочинів невеликої тяжкості, в подальшому згідно Закону в редакції від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020 відносяться до кримінальних проступків.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається з обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України 21 листопада 2019року, строк давності якого передбачений ст.49ККУкраїни закінчився. Обвинувачений від досудового розслідування не ухилявся, та не вчинив нового кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст.4 КК України передбачено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
З п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12, слідує, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 ККУкраїни, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялась від слідства або суду та не вчинила нового злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Судом роз'яснено обвинуваченому наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, зокрема, що таке звільнення не є реабілітуючими підставами, на що останній погодився.
Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
У відповідності до вимог ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст.288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у
ст.49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити
кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №192/3301/16-к від 25.02.2021.
Перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши заявлену згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , та беручи до уваги те, що кримінальне правопорушення за яким обвинувачується ОСОБА_4 є проступком, суд, приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого слід задовольнити. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, оскільки, з часу вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, у даному кримінальному провадженні, минули строки передбачені ст.49ККУкраїни, а кримінальне провадження слід закрити.
Відповідно до ст.129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття провадження у справі на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З урахуванням того, що провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 закрито, цивільний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду. Роз"яснити представнику потерпілої сторони, що вона має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.284, 286, 288, 314, 369-372 КПК України, ст.49 КК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України на підставі вимог ч.1 ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, відомості щодо якого 23 листопада 2019 року внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140350001082 від 23 листопада 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - закрити.
Цивільний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1