Справа № 466/10716/25
Провадження № 2/466/4327/25
(заочне)
16 грудня 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
позивач - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс») Наваренко В.Г. 19.112025 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі - 25801,88 грн., а також судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн. та судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що 15.05.2019 ОСОБА_1 уклав угоду з АТ «Альфа Банк» про надання кредиту, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 200 000,00грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії, на особисті потреби з відсотковою ставкою 24% річних.
АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, а відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2021 становить 25801,88грн.
Між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 20.09.2021року укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.09.2021р. обліковується заборгованість в розмірі 25801,88грн.
Посилаючись на вказані обставини та те, що заборгованість не погашена, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 21.11.2025 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.27).
Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи засобами поштового зв'язку рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №R067043796795, яке повернулось на адресу суду з конвертом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на фізичну особу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Відповідач відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду не направляв.
Так, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
За таких обставин, відповідно до ч.1ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа Банк» з метою отримання кредитних послуг, підписавши 14.05.20219 Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 200 000,00грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії, на особисті потреби з відсотковою ставкою 24% річних. Тип процентної ставки фіксована.
Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача, копія якої долучена до справи (а.с.15-17).
Станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості за кредитом становить 25801,88грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.18).
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з умовами укладеного кредитного договору, споживач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки, передбачені вказаними умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
Разом із тим, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20.09.2021 утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 25801,88 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом (а.с. 18).
Згідно ст. 1049, ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 525, 611, 612, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
20.09.2021 між ТАТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №3 , у відповідності до якого АТ «Альфа Банк відступив ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняв належні АТ «Альфа Банк» права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами, вказаними у Додатку до договору факторингу (а.с.8-14).
Відповідно до виписки з додатку до Договору факторингу №3 від 20.09.2021 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 25801,88грн., що складається 23 172,99грн.- залишок тіла по кредиту, 2 628,89 грн. - залишок заборгованості за штрафними санкціями (а.с.14).
Згідно з п. 2.1 Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач висував заперечення проти вимог нового кредитора у зобов'язаннях відповідно до статті 518 ЦК України.
В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
При цьому, відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» як новим кредитором у грошовому зобов'язанні відповідача, яким також не доведено про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попередніми кредитором у вищевказаному грошовому зобов'язанні (АТ «Альфа Банк»).
Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за договором від 20.09.2021, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором, а саме у розмірі заборгованості за договором від 20.09.2021 на загальну суму 25801,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості розміром 25801,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з позовом до суду.
Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідачки витрат зі сплати судового збору в сумі 3028 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн.
У зв'язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3028,00гривень судового збору.
Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на те, що судові витрати про стягнення правничої допомоги в розмірі 9200,00грн.. судом при ухваленні рішення не вирішено, відтак не позбавляє права позивача звернутися до суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 4,5,10, 12, 13, 81, 89, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 801,88гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ: 40340222, місце знаходження: 03035, м. Київ, вул. Солом'янська,2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 22.12.2025р.
Суддя В. В. Свірідова