Справа № 459/3512/25
Провадження № 2/459/1105/2025
(заочне)
23 грудня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Середницької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,-
встановив:
06.10.2025 представник позивача - адвокат Мацей М.М. звернувся до суду з позовом до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якому просив стягнути на його користь з відповідача 34 767,17 грн. - інфляційних втрат та 9 451,45 грн. - 3% річних, а також стягнути судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі 459/1702/24 позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 250275,41грн сплачених на виконання правочину, визнаного рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.01.2024 недійсним; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 5506,06грн; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 164,12грн; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2559,46грн; та стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13172,39грн сплачених, як суму гарантійного внеску на виконання правочину, визнаного рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.01.2024 недійсним; стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 289,79грн; стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 8,64грн.
Дане судове рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 7 серпня 2025 року. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Шептицьким міським судом Львівської області були видані виконавчі листи, які було звернуто до примусового виконання в Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.
Представник позивача зазначає, що у вересні 2025 року отримано відповідь на адвокатський запит, що Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області розглянуло запит від 29.09.2025 б/н та повідомляє, що виконавчі листи Шептицького міського суду Львівської області по справі № 459/1702/24 про стягнення з Червоноградського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на ППД в розмірі 5000,00 грн, 250 275,41 грн коштів сплачених на виконання правочину, судовий збір в розмірі 2559,46 грн, 3% річних в розмірі 164,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 5506,06 грн виконані Головним управлінням Казначейства в повному обсязі.
Кошти перераховані меморіальними ордерами № 3358 та № 3358/1 від 22.09.2025 на рахунок, вказаний у заяві про виконання судового рішення від 09.09.2025.
Отже, з відповідача підлягає стягненню відповідно до статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 9451,45грн та інфляційні втрати у розмірі 34767,17грн за період з 19 червня 2024 року по 21 вересня 2025 року.
Ухвалою від 07.10.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 10.11.2025 з повідомленням сторін, який було востаннє відкладено на 23.12.2025.
Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд вжив всіх можливих заходів для виклику його до суду. Відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.
На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ч.3 ст. 223, ст. 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси.
На підставі ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Червоноградського МУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження АСВП № 49746277 з виконання виконавчого листа № 1-14 виданого 11.06.2012 Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 60000,00 грн. матеріальної шкоди, 2,7032,76 грн. компенсації втрати частини доходів від заборгованих коштів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін та 2000,00 грн. моральної шкоди.
В ході проведення виконавчих дій 25.01.2017 відбулися прилюдні торги з реалізації майна боржника.
Згідно із протоколом проведення прилюдних торгів № 231042 прилюдні торги відбулися 25 січня 2017 року, переможцем яких став ОСОБА_1 .
Актом про проведення прилюдних торгів від 02 лютого 2017 року встановлено, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 49,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , відбулися 25 січня 2017 року, переможцем став ОСОБА_1 . Квартира була реалізована за 263 447,80 грн., з яких 13 172,39 - сума гарантійного внеску, яка була сплачена ДП «Сетам», а суму в розмірі 250 275,41грн. перераховано на рахунок продавця - Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
03 лютого 2017 року державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23 січня 2024 року у цивільній справі № 459/336/23 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та визнано недійсними договір купівлі - продажу про придбання ОСОБА_1 квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 49,0 кв.м., який укладений у процедурі проведення електронних торгів з реалізації вищевказаного майна, що оформлений протоколом проведення електронних торгів № 231042 від 25.01.2017, за результатами яких державним виконавцем Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Кінас М. Т. складено акт про проведення електронних торгів від 02.02.2017, які проведені 25.01.2017 ДП «Сетам» із реалізації вищевказаного майна; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 19213828 від 27.02.2017, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34047407 від 27.02.2017. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року.
Окрім цього, рішенням Червоноградського (Шептицького) міського суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі 459/1702/24 позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 250275,41грн сплачених на виконання правочину, визнаного рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.01.2024 недійсним; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 5506,06грн; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 164,12грн; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2559,46грн; та стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Окрім цього, стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13172,39грн сплачених, як суму гарантійного внеску на виконання правочину, визнаного рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.01.2024 недійсним; стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 289,79грн; стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 8,64грн.
Дане судове рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 7 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно відповіді Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за № 04-10-3-06/3544 від 30.09.2025, вбачається, що виконавчі листи Шептицького міського суду Львівської області по справі № 459/1702/24 про стягнення з Червоноградського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на ППД в розмірі 5000,00 грн, 250 275,41 грн коштів сплачених на виконання правочину, судовий збір в розмірі 2559,46 грн, 3% річних в розмірі 164,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 5506,06 грн виконані Головним управлінням Казначейства в повному обсязі.
Кошти перераховані меморіальними ордерами № 3358 та № 3358/1 від 22.09.2025 на рахунок, вказаний у заяві про виконання судового рішення від 09.09.2025.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу (основне зобов'язання) суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (акцесорне зобов'язання (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19)).
Отже, з набранням чинності судового рішення про визнання торгів недійсними, у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, отримані від позивача.
Проте, Червоноградський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Шептицький відділ державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) не повернув кошти і рішенням Червоноградського (Шептицького) міського суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі 459/1702/24 стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 250275,41грн сплачених на виконання правочину, визнаного рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.01.2024 недійсним; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 5506,06грн, за період з 11.06.2024 по 18.06.2024 включно; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 164,12грн, за період з 11.06.2024 по 18.06.2024 включно; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2559,46грн; та стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн..
Таким чином, між сторонами існували грошові зобов'язання, невиконання яких зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, адже після набрання рішенням про визнання недійсними прилюдних торгів законної сили у справі 459/336/23, тобто з 11 червня 2024 року, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) сплачені грошові кошти.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21).
Як вбачається з рішення Червоноградського (Шептицького) міського суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі 459/1702/24, стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 250275,41грн сплачених на виконання правочину, визнаного рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.01.2024 недійсним; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 5506,06грн, за період з 11.06.2024 по 18.06.2024 включно; стягнуто з Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 164,12грн, за період з 11.06.2024 по 18.06.2024 включно.
Проте кошти перераховані меморіальними ордерами № 3358 та № 3358/1 лише 22.09.2025 на рахунок, вказаний у заяві про виконання судового рішення від 09.09.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання на рівні 3 % річних, а також обов'язок боржника відшкодувати інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Визначення поняття «грошового зобов'язання» наявне у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з абз. 5 ч. 1 якої, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
У пп.22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суді у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення».
Відповідно до п.23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018року у справі №686/21962/15-ц.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення грошових коштів, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 у справі № 916/190/18.
Крім того, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (постанова Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанова Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109, а також п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Щодо особливостей нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, то сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р).
У постанові від 30 липня 2019 року у справі № 905/306/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Також Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Суд вважає слушними доводи позивача щодо здійснення інфляційних нарахувань за період з 19 червня 2024 року по 21 вересня 2025 року.
Матеріалами справи встановлено, що кошти відповідачем позивачу були перераховані лише 22.09.2025. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3% річних у розмірі 9451,45грн та інфляційні втрати у розмірі 34767,17грн за період з 19 червня 2024 року по 21 вересня 2025 року.
Відповідачем не спростовано наданий розрахунок позивача. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 625 ЦК України.
Відтак, суд приходить до переконання про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №1.339816885.1 від 05.10.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 968,96грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача у його користь.
Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до вимог частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненних ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
На підтвердження факту виконання умов надання правової допомоги представником позивача надано: 1) акт про прийняття - передачу наданих послуг від 15.10.2025, згідно якого вартість юридичних послуг становить 10000,00 грн; 2) детальний опис виконаних робіт, згідно якого вартість наданих послуг становить 10000грн; 3) договір про надання правової допомоги від 23.09.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Мацей М.М., предметом якого є надання клієнту юридичних послуг; 4) ордер серії ВС № 1404705.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Однак, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 10000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням реального часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг) та є істотно завищені.
В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року по справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорар успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, та виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. Суд вважає, що саме такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушений до залучення професійної правничої допомоги адвоката, які слід стягнути з Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34992085, Львівська область, м. Шептицький, вул. Мазепи, 16), про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - задовольнити.
Стягнути з Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 34767,17грн.
Стягнути з Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 9451,45грн.
Стягнути з Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96грн.
Стягнути з Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 грудня 2025 р.
Суддя: Н. Я. Отчак