Справа № 449/1410/24
"23" грудня 2025 р. м. Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Савчака А.В.,
секретаря судових засідань Винницької А.Р.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
представниці відповідачки Гайової Г.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни справу за позовом представник позивача ОСОБА_4 - адвоката Кінаш Д.В. до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Руда С.В. про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 22 травня 2017 року секретарем Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас Марією Петрівною, зареєстрований в реєстрі за № 2. А також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 14 серпня 2018 року приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області Рудою Світланою Василівною, зареєстроване в реєстрі за № 623, яке видане ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько позивача ОСОБА_1 . Після його смерті виявилось, що батько перед смертю склав заповіт в якому заповів все своє майно сестрі позивача.
Позивач вважає, що заповіт померлого ОСОБА_1 , посвідчений 22 травня 2017 року секретарем Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас М.П., зареєстрований в реєстрі за № 2, є недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не відповідало його волі та не було вільним.
Позивач зазначає, що з оспорюваного заповіту вбачається, що замість ОСОБА_1 такий був підписаний ОСОБА_5 , а його зміст зачитаний свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У заповіті вказано, що такий не був підписаний заповідачем ОСОБА_1 у зв?язку з тим, що він через поганий зір і хворобу не міг його підписати.
Водночас, у заповіті не конкретизовано, через яку саме хворобу заповідач не міг самостійно підписати заповіт. Не зазначено у заповіті також те, яку гостроту зору мав ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що записи в заповіті про те, що ОСОБА_1 через поганий зір і хворобу не міг самостійно прочитати і підписати заповіт є недостовірними, оскільки він мав можливість самостійно прочитати і підписати заповіт.
Позбавлення заповідача можливості складання, прочитання та самостійного підписання заповіту свідчить про відсутність його вільного волевиявлення на укладення заповіту.
Ухвалою судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача- адвокат Кінаш Д.В. позовні вимоги підтримали. Позов просять задоволити.
Відповідачка ОСОБА_3 , та представник відповідача -адвокат Гайова Г.Б. в судовому засіданні позову не визнали, просила в такому відмовити. Представниця відповідачки вважала, що жодних доказів того, що заповіт складений особою, яка не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, суду не надано.
Заслухавши покази сторін та свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Позивач ОСОБА_4 дав суду такі покази. Він народився і до досягнення 30 років (до 2002 року) проживав з батьками. Після одруження проживає в с.Малі Ланки. До батьків регулярно приїжджав (по різному: міг 2 рази в день, міг 2 рази на тиждень). Сестра приїжджала на вихідних лише. Загалом в батька було троє дітей і позивач вважає, що всі троє мають право претендувати на батьківське майно. Його батьку було 75 років і він дійсно мав проблеми із здоров'ям, але це стосувалось ніг - йому дійсно було складно пересуватись. З зором і руками ніяких проблем не мав.
Свідок ОСОБА_8 (дружина позивача) дала такі покази. Вона з чоловіком проживають в сусідньому селі. Стверджувала, що часто приїжджала та доглядала за тестем до самої його смерті. Її тесть дійсно погано пересувався (за допомогою ходуль), але проблем з зором і руками не мав, був адекватний і при розумі. При посвідченні заповіту її не було. Після смерті тестя, відповідачка повідомила, що заповіт складено на неї. Секретар сільської ради Черкас казала, що заповіт на чоловіка.
Відповідачка ОСОБА_3 дала суду такі покази. Позивач є ї молодшим братом, проживає в сусідньому селі і перед смертю батька до батьків рідко приїжджав. Батько дійсно пересувався в основному по хаті і за допомогою палочки. Проблем з руками не мав. Зір мав не дуже добрий, але сусідів ніби впізнавав. Під час складання заповіту - її не було, а відповідно жодного тиску чи впливу на волю батька вона не могла чинити. На скільки вона знає, складанням заповіту займалась мати. Їй відомо, що під час складання заповіту були присутні сусіди. Це вже не перший позов, який її брат подає до суду і намагається скасувати заповіт.
Свідок ОСОБА_9 дала такі покази. Вона працювала секретарем сільської ради, коли до неї звернулась дружина спадкодавця ОСОБА_1 і повідомила, що чоловік бажає скласти заповіт на доньку, а тому попросила її прийти до них додому для його посвідчення. Вона підготувала бланк заповіту і прийшла до них додому. ОСОБА_10 чітко і не двозначно висловив свою волю заповісти майно доньці, яка його останнім часом доглядає. Розповів, що син останнім часом не приїжджає. Коли прийшов час підписувати заповіт, - то вона помітила, що в нього трясуться руки, буква на букву заходила і він не міг зробити запис в заповіті. Після чого вона звернулась до його дружини, щоб та знайшла ще трьох свідків. Повернувшись за деякий час новим бланком заповіту, свідок ОСОБА_5 підписала заповіт від імені спадкодавця, а двоє інших свідків ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) це підтвердили. Щодо наявності до цього часу заповіту на позивача, - то про такий їй нічого не відомо і нею такий не складався.
Свідок ОСОБА_6 дала суду такі покази. Вона є сусідкою та знала ОСОБА_1 з 2012 року. Він останнім часом дійсно мало пересувався і часто знаходився на ганку. Одного дня до неї прийшла дружина ОСОБА_13 і просила прийти і засвідчити заповіт чи дарчу. Коли вона прийшла до них до дому, то ОСОБА_1 був у свідомості, однак в нього тряслись руки. Чи це через вік чи якась хвороба - вона не знає. На скільки вона пам'ятає, майно мало перейти на доньку, яка його доглядала і зараз доглядає матір - ОСОБА_3 . Наскільки свідок пам'ятає даний заповіт йому хтось зачитував і перепитували чи все вірно. Після цього вони всі його підписали ( ОСОБА_14 і ОСОБА_15 пам'ятає, і ще хтось був, але згадати не могла).
Свідок ОСОБА_5 дала практично такі ж покази. Її попросила прийти дружина ОСОБА_13 . Пригадує, що там була секретар сільської ради ОСОБА_14 , Поберезька та ОСОБА_11 (покійний). Спадкодавець був при пам'яті та розумі. Не міг сам написати бо тряслись руки і рядка ніби не бачив добре. Пам'ятає, що її (як вчительку) вибрали з решти, що зробити якийсь запис в заповіті. Зі змісту заповіту ОСОБА_1 все своє майно ніби доньці і свою волю підтвердив. З огляду на те, що пройшло багато часу - не може пригадати чи він читав цей заповіт сам чи хтось йому читав.
З долученої копії заповіту вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_1 було складено 22.05.207 року секретарем сільської ради Черкас та в присутності свідків Поберезька та ОСОБА_11 , а підпис від імені спадкодавця було поставлено ОСОБА_5 . Сам текст заповіту виготовлений ймовірно на комп'ютері і лише в графі «Свідки» та «Підпис» є записи зроблені від руки.
З медичної картки ОСОБА_1 вбачається, що будь-які записи, які підтверджували факт звернення до окуліста чи скарги хворого на зір чи роботу рук - відсутні.
Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, згідно якої, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. При цьому, підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 45 Закону України «Про нотаріат» якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її та в нотаріуса присутності цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочину за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Як вбачається з обставин даної справи 22 травня 2017 року секретарем Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас М.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2, померлий ОСОБА_1 заповів все його майно дочці ОСОБА_3 , яка 14.08.2018р. отримала свідоцтво про право на спадщину .
У заповіті вказано: «У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не може сам прочитати і підписати текс заповіту, через поганий зір та хворобу заповіт посвідчується у присутності двох свідків, які зачитують текст даного заповіту , а також, текст заповіту, згідно ст.207 ЦК України , підписано ОСОБА_5 » «Заповіт посвідчено в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ». Свідки письмово написали, що зачитали цей заповіт вголос заповідачу та підписала його. Вони не є спадкоємцями за заповітом, членом сім'ї та близьким родичем спадкоємця за заповітом».
З показів свідків зазначених в заповіті вбачається, що ОСОБА_1 не міг в цей момент здійснити відповідний запис в заповіті та його підписати, а його дійсна воля відповідає змісту оскаржуваного заповіту.
Водночас покази позивача та його дружини (щодо існування та/чи складання заповіту на його користь) свідком ОСОБА_9 не підтверджені.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт, що волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним суду не надано. Сам факт відсутності записів в медичній картці хворого, сам по собі не свідчить про неможливість з певної причини підписати заповіт в певний момент часу, а не згода позивача зі змістом такого заповіту не може бути підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстав визнавати заповіт недійсним - немає. заявлений позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у позові відмовляється, судовий збір з відповідачки не стягується.
Керуючись статтею 45 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 207, 1233, 1247, 1248 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позичач: ОСОБА_4
АДРЕСА_1
Представник позивача ОСОБА_2
АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_3
АДРЕСА_3
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Руда С.В.
м.Бібрка, вул.Шкільна,1/1
Суддя А. В. Савчак