22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 629/3169/25
провадження № 51 - 4747 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п.п. 4, 5 ч. 2 зазначеної статті.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на незаконність вироку суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, не зазначає конкретних порушень вимог КПК, які з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 414 КПК могли б слугувати підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Крім того, у поданій касаційній скарзі засуджений не навів конкретних порушень норм матеріального чи процесуального права, які, на його думку, були допущені апеляційним судом під час перевірки вироку, з урахуванням приписів статті 419 КПК, а також не зазначив, які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту залишилися поза увагою апеляційного суду.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Приписами ст. 436 КПК встановлено, що Суд за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак зміст поданої касаційної скарги не містить конкретизованих вимог до суду касаційної інстанції, які б відповідали його повноваженням, визначеним статтею 436 КПК. У прохальній частині скарги засуджений не зазначає, яке саме рішення має ухвалити суд касаційної інстанції щодо судового рішення апеляційного суду.
Крім того, згідно положень ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак, засуджений в порушення п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК свою касаційну скаргу адресував до Касаційного суду України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши скаржнику строк для усунення недоліків.
Одночасно, звертаємо увагу ОСОБА_4 на те, що він не позбавлений права звернутися за правовою допомогою до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що регулюється ст. 59 Конституції України.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 жовтня 2025 року щодо нього, залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3