18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 522/5129/22
провадження № 51-4836км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року про повернення апеляційної скарги на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року.
Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цей вирок засуджений оскаржив у порядку апеляційної процедури.
Суддя Одеського апеляційного суду 21 квітня 2023 року залишив без руху подану скаргу через її складення замість державної мови іноземною (російською), а потім ухвалою від 4 травня 2023 року повернув, оскільки ОСОБА_6 не усунув допущених недоліків.
Надалі 8 жовтня 2024 року ОСОБА_6 знову подав апеляційну скаргу на згаданий вирок, заявивши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку оскарження.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2025 року залишив клопотання засудженого без задоволення і, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернув апеляційну скаргу ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу від 19 лютого 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів зводиться до того, що клопотання про поновлення пропущеного строку було формально розглянуто й необґрунтовано відхилено, не враховано, що засуджений є громадянином Республіки Молдови, на час звернення з первинною апеляційною скаргою не володів українською мовою, не міг скористатися послугами перекладача, а нову скаргу, викладену державною мовою, подав після її вивчення. На переконання скаржника, він пропустив процесуальний строк із поважних причин.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено дату, час та місце касаційного розгляду.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції (далі - Суд) прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Процедура провадження в суді апеляційної інстанції регламентована положеннями кримінального процесуального закону.
Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції може бути подано протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо особа перебуває під вартою, то строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
За правилами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, а суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд здійснювався за участю захисника, копію вироку від 15 березня 2023 року ОСОБА_6 отримав того ж дня і 28 березня 2023 року звернувся з апеляційною скаргою. Оскільки її було складено іноземною мовою (російською), апеляційний суд 21 квітня 2023 року залишив скаргу без руху з наданням максимального передбаченого законом строку для усунення допущених недоліків, роз'яснивши засудженому також право скористатися послугами перекладача.
Проте 1 травня 2023 року ОСОБА_6 подав доповнення до апеляційної скарги, складені іноземною (російською) мовою, а тому його скаргу 4 травня 2023 року було повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК.
Надалі 8 жовтня 2024 року засуджений знову звернувся з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого, клопотав про поновлення пропущеного строку оскарження вироку. За змістом звернення, своє прохання ОСОБА_6 мотивував тим, що він, перебуваючи під вартою, не міг залучити перекладача через відсутність такого в період дії воєнного стану в Україні; разом із цим зазначав про володіння українською мовою на рівні, необхідному для участі в апеляційному перегляді.
Перевіривши наведені в клопотанні засудженого доводи, суд апеляційної інстанції визнав їх необґрунтованими. Не встановивши поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження й відмовляючи в його поновленні, суд належно вмотивував свою позицію. Зокрема, слушно вказав на те, що аргументи ОСОБА_6 не свідчать про об'єктивну неможливість дотримання останнім процесуального строку, котрий закон не пов'язує з часом перебування особи в ув'язненні та володінням державною мовою; ОСОБА_6 мав захисника й користувався його послугами, а процесуальних перешкод для залучення перекладача на підставі Закону України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу» (далі - Закон № 3460-VI) не було. Не залишився поза увагою суду й той факт, що з новою апеляційною скаргою засуджений звернувся через значний проміжок часу (1 рік 4 місяці 29 днів) із моменту отримання копії ухвали апеляційного суду від 4 травня 2023 року про повернення попередньої скарги.
Твердження в касаційній скарзі про незаконність оспорюваної ухвали є неприйнятними.
Надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів засади верховенства права є принцип юридичної визначеності, котрий передбачає повагу до остаточності рішень суду (res judicata). Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, які необхідно ретельно перевіряти в кожній конкретній справі. Зокрема, поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження через значний період часу на підставах, які не видаються переконливими, загрожує порушенням принципу юридичної визначеності (рішення в справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
За приписами ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо судом буде визнано поважними причини його пропуску. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, дійсно пов'язані зістотними перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду в строк, визначений законом. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Усупереч законодавчим приписам ОСОБА_6 не надав суду апеляційної інстанції переконливого підтвердження обставин, які він уважав поважними причинами пропущення процесуального строку. У касаційній скарзі теж не зазначено фактичних даних, котрі би свідчили про існування об'єктивно непереборних перешкод для звернення в розумні строки з належно оформленою апеляційною скаргою, документів на спростування висновків у постановленій 19 лютого 2025 року ухвалі стороною захисту не представлено.
Посилання засудженого на статус іноземця є неспроможними, адже цей факт не перешкоджає реалізації гарантованих Україною прав, у тому числі, отриманню кваліфікованої допомоги захисника при складенні апеляційної скарги й користуванню послугами перекладача в порядку, установленому законом. Тож наведені міркування ОСОБА_6 не вказують на те, що він дійсно мав істотні труднощі для виконання в розумні строки ухвали апеляційного суду від 21 квітня 2023 року.
Крім того, як видно з матеріалів справи, попри належність засудженого до громадянства іншої держави (Республіки Молдови), на стадіях досудового розслідування, судового розгляду сторона захисту не порушувала питання про переклад складених українською мовою процесуальних документів, не наполягала на залученні перекладача; ОСОБА_6 не заявляв про необхідність перекладу вироку й ухвал від 21 квітня та 4 травня 2023 року, навпаки, демонстрував повне розуміння їх змісту; немає також відомостей про звернення засудженим до центру з надання безоплатної правничої допомоги з метою залучення перекладача за рахунок коштів державного бюджету в порядку Закону № 3460-VI. Звідси випливає, що скаржник вчасно не скористався своїми правами та наданою йому можливістю усунути недоліки первинної апеляційної скарги.
Разом із цим варто зауважити, що за наявними в справі даними засуджений проживав в Україні щонайменше з 2018 року, мешкав у тому числі в м. Києві та Київській області. Як видно з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у період із дня отримання ОСОБА_6 копії вироку Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року й до подання клопотання про поновлення строку його оскарження стосовно нього здійснювалося без участі перекладача інше кримінальне провадження, завершене ухваленням 5 червня 2024 року вироку Подільським районним судом м. Києва. Крім того, раніше у 2020, 2022 роках судові провадження щодо ОСОБА_6 теж здійснювалися без залучення перекладача. Засуджений не вперше постає перед судом кримінальної юрисдикції та обізнаний із порядком оскарження судових рішень. Окреслене теж ставить під сумнів твердження скаржника про відсутність у нього можливості впродовж тривалого часу усунути недоліки первинної скарги.
З огляду на викладене не вбачається підстав уважати, що скаржник зіткнувся з непереборними обставинами, які б у строк понад 1 рік 4 місяці (тобто не є розумним) перешкоджали йому реалізувати своє право на апеляційне оскарження вироку від 15 березня 2023 року.
Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 суд діяв відповідно до приписів ст. 399 КПК.
Істотних порушень норм права, які зумовлюють обов'язкове скасування оспорюваної ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, під час перевірки за касаційною процедурою не встановлено.
Тому подану касаційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3