22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 635/1508/17
провадження № 51-1029 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року,
установив:
Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 15 жовтня 2025 року застосував привід до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 17 грудня 2025 року на 14:00 в приміщення Харківського районного суду Харківської області в супроводі особи, яка виконує ухвалу. Виконання ухвали про здійснення приводу доручив ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 листопада 2025 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_4 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року.
ОСОБА_4 звернулась до Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Суду від 01 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначалось, що зміст касаційної скарги ОСОБА_4 зводився до незаконності ухвали Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року. При цьому скаржник не вказувала на незаконність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, яке може бути предметом розгляду касаційного суду, доводів щодо цього рішення не наводила та вимог у прохальній частині касаційної скарги не ставила.
Вказане позбавляло суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження та прийняти остаточне рішення за результатами розгляду її касаційної скарги.
Також вимоги касаційної скарги ОСОБА_4 були викладені не у відповідності до вимог статті 436 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та без врахування предмету касаційного оскарження в цьому провадженні.
В ухвалі, якою залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_4 , їй роз'яснювалися положення статей 424, 427 КПК, відповідно до яких у касаційній скарзі, крім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 цього Кодексу.
На виконання вказаної ухвали Суду ОСОБА_4 подала нову касаційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що вона оскаржує ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року про застосування до неї приводу та просить скасувати рішення суду першої інстанції.
За таких обставин Суд розглядає нову касаційну скаргу ОСОБА_4 в частині наведених в ній доводів щодо незгоди з вказаною ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копію оскаржуваного судового рішення, яке міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
У частині першій статті 424 КПК встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 424 КПК, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Отже, ОСОБА_4 оскаржує лише ухвалу суду першої інстанції про застосування до неї приводу, яка не переглядалася судом апеляційної інстанції, оскільки цей суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на вказане рішення.
Відтак, Суд вважає, що оскаржувана ухвала Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Предметом є лише рішення апеляційного суду. Водночас жодних доводів щодо незаконності ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження касаційна скарга не містить.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що у вступній частині повторної касаційної скарги ОСОБА_4 зазначає, що подає цю скаргу на бездіяльність судді районного суду. Разом з тим, питання щодо оскарження бездіяльності судді під час розгляду справи знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду.
Касаційний суд наголошує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує право на багатоінстанційний перегляд будь-якого процесуального рішення. А у цьому провадженні за доводами скарги відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що обмеження доступу до касаційної інстанції є допустимими, якщо вони мають законну мету та не порушують саму суть права. Право на суд не охоплює можливість фрагментарного оскарження кожної процесуальної дії до касаційного суду в ході розгляду справи в суді першої інстанції.
У цьому випадку скаржниця не позбавлена доступу до суду, оскільки також має можливість оскаржити це рішення в межах перевірки остаточного судового рішення у справі.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3