09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 761/38563/23
провадження № 51-2027 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який народився та зареєстрований
у
АДРЕСА_1 ,
фактично мешкає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 12 грудня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року, засудив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
За обставин, детально викладених у судових рішеннях, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 29 вересня 2023 року приблизно о 05:40, перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану, таємно викрав належний ОСОБА_7 електровелосипед «Benetty», спричинивши потерпілому матеріальних збитків на суму 5 500 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 , істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор покликається на те, що суд апеляційної інстанції:
- залишив поза належною увагою доводи його апеляційної скарги про необґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 75 КК до ОСОБА_6 ;
- не врахував:
- даних про його особу, зокрема того, що він неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення проти власності та притягувався до кримінальної відповідальності;
- того, що на розгляді Голопристанського районного суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, що свідчить про схильність останнього до вчинення суспільно небезпечних діянь, відсутність наміру змінювати свій спосіб життя, наполегливе прагнення незаконно збагачуватись за рахунок чужого майна;
- не навів належного обґрунтування застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення з випробуванням, не дав відповіді на всі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у судових рішеннях, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК в касаційному порядку не оспорюються.
Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону
В касаційній скарзі прокурор порушує питання про безпідставне застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, що, на його думку, призвело в цілому до м'якості призначеного покарання.
Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями прокурора з огляду на таке.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Приписами ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною 3 статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 413, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положень статті 75 КК.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість (ст. 414 КПК).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, врахували:
- характер, ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ним злочину;
- відсутність обставин, що обтяжують покарання;
- обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
- дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_6 раніше не судимий в силу ст. 89 КК, не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра.
Також під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, а також безпідставно врахував обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , та, зазначивши відповідні обґрунтування, не знайшов підстав для їх задоволення.
Водночас прокурор, з огляду на встановлені судами обставини, не навів як переконливого обґрунтування своїх тверджень про неможливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання та м'якість призначеного покарання, так і мотивованих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції.
На думку колегії суддів, апеляційний суд достатньо перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів, використовуючи свої дискреційні повноваження, погодився з висновками місцевого суду, переконливо обґрунтувавши своє рішення.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала загалом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції обставин, що характеризують особу засудженого, а саме, неодноразове вчинення ним кримінальних правопорушень проти власності та відбування покарання у виді позбавлення волі, перебування на розгляді Голопристанського районного суду Херсонської області кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, колегія суддів уважає неспроможними з огляду на таке.
Так, приписами ст. 89 КК визначено строки погашення судимості, за минуванням яких особи визнаються такими, що не мають судимості.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 вересня 2018 року, справа № 647/1831/15-к, провадження 51-336 км 17).
Як убачається із судових рішень, за результатом розгляду цього кримінального провадження суди встановили, що ОСОБА_6 є особою, яка не судима в силу положень ст. 89 КК, а відтак покликання прокурора про неврахування попередніх судимостей засудженого не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Так само Суд не бере до уваги доводи прокурора про необхідність врахування наявності іншого кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , що, на його думку, свідчить про схильність останнього до вчинення суспільно небезпечних діянь, відсутність наміру змінювати свій спосіб життя, наполегливе прагнення незаконно збагачуватись за рахунок чужого майна, оскільки це суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріпленого ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 КПК.
Інші наведені прокурором у касаційній скарзі обставини про істотність порушень КПК, допущених, на його погляд, судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 412 цього Кодексу, Суд уважає такими, що в даному випадку не вплинули на справедливість провадження стосовно ОСОБА_6 .
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3