22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 646/7675/21
провадження № 61-8425св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року у складі судді Барабанової В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі рішення виконкому Червонозаводської районної ради № 7 від 02 червня 2009 року ОСОБА_2 був наймачем кімнати житловою площею 29,0 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 .
12 грудня 2014 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_2 помер.
Вказувала на те, що вони із чоловіком проживали разом з грудня 2014 року у спірній квартирі, з цього часу і на день смерті чоловіка перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали разом з ним однією сім'єю, мали спільний бюджет, вона постійно сплачувала комунальні послуги за квартиру. У 2016-2017 роках відремонтували системи електро- та водопостачання.
Після смерті чоловіка ОСОБА_2 вона продовжує проживати у квартирі, здійснює її утримання, сплачує комунальні послуги.
Зазначала, що вона зверталась до відповідача щодо визнання її наймачем спірної квартири, однак їй відмовлено з тих підстав, що вона є членом сім'ї померлого ОСОБА_2 та немає реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказувала, що іншого майна у неї немає, за місцем її реєстрації вона зареєстрована формально і прав на житло за місцем реєстрації вона не має. Спірна квартира наразі не приватизована.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею як членом родини ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 як членом родини ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що після смерті наймача ОСОБА_2 , в силу положень статті 106 ЖК України, права та обов'язки наймача спірної квартири перейшли до його дружини ОСОБА_1 , яка на день смерті наймача була членом сім'ї наймача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2025 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження її вселення до спірного приміщення у передбачений чинним законодавством спосіб, тобто доказів того, що вона законно проживає у цій квартирі та набула право користування спірним житловим приміщенням. Немає підтвердження того, що позивачка постійно мешкає тільки у спірній квартирі. Доказів того, що під час проживання позивачки у спірній квартирі сторони вели спільне господарство, матеріали справи також не містять. Наявності істотних та непереборних перешкод для проживання позивачки за місцем її реєстрації судом не встановлено. Показання свідків не є безспірними доказами факту правомірного зайняття позивачкою спірної квартири та не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту без документального підтвердження та можливості підтвердження їх показань письмовими доказами.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 643/4418/18-ц (провадження № 61-18959св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 643/3624/16 (провадження № 61-5000св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 641/7103/19 (провадження № 61-6885св20).
Доводи інших учасників справи
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Задорожна Т. О. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 липня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - ОСОБА_3 та судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_4 ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2025 року, в зв'язку з відставкою судді ОСОБА_4 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконкому Червонозаводської районної ради № 7 від 02 червня 2009 рокуОСОБА_2 був наймачем кімнати у комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та був зареєстрований за вказаною адресою.
12 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб.
З грудня 2014 року ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_2 мешкали за адресою: АДРЕСА_2 , однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги.
Згідно з квитанціями про оплату комунальних послуг за період 2015-2020 роки позивачка сплачувала комунальні послуги за адресою спірної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно з актом № 000191 КП «Ритуал», довідкою Харківської міської прокуратури №02-25/21 від 20 січня 2021 року, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 21 січня 2021 року, поховання ОСОБА_2 здійснила його дружина ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 позивачка продовжила проживати у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 280368539 від 21 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 не має у власності нерухомого майна (іншого житла).
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , однак будь-яких прав на це житло вона не має.
Згідно з відповіддю Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, наданою 24 вересня 2021 року на звернення ОСОБА_1 щодо визнання її наймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_1 повідомлено, що вона не має реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а тому вважати її членом сім'ї колишнього наймача ОСОБА_2 не можна, відповідно, відсутні підстави для визнання її наймачем зазначеної квартири, що б надало їй абсолютне право на постійне проживання за вказаною адресою.
Допитаний свідок ОСОБА_6 у судовому засідання пояснила, що ОСОБА_1 є її невісткою. Знайома з нею з 2013 року, розписались вони з її сином у 2014 році. Вони проживали разом у спірній комунальній квартирі. Жили нормально, купували техніку, бюджет у них був спільний, працювали, відкладали кошти. Разом приходили до неї у гості. Син раптово помер, йому було 37 років, його дружина - ОСОБА_1 здійснила його поховання. Невістка ОСОБА_1 іншого житла не має, після смерті її чоловіка продовжує мешкати у спірній комунальній квартирі.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що позивачку знає з 2014 року, вона була дружиною ОСОБА_8 . Була сусідкою. З 2014 року вони проживали у спірній квартирі, у них була сім'я, разом робили ремонт, купували техніку, бачила, як купували холодильник. Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 здійснила його поховання і мешкає в цій квартирі до теперішнього часу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
У статті 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - зняття з реєстрації місця проживання у спірній квартирі) реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.
У частині четвертій статті 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
Установивши, що позивачка з дозволу свого чоловіка (наймача спірної квартири) вселилась у квартиру АДРЕСА_1 на правах члена сім'ї наймача та тривалий час проживала у вказаній квартирі, перебуваючи у шлюбних відносинах з наймачем, суди правильно виходили із того, що у позивачки виникло самостійне права користування спірним житлом, яке захищається конституційними та конвенційними гарантіями права на житло.
Верховний Суд зазначає, що хоча позивачка і не була зареєстрована у спірній квартирі, однак набула права користування квартирою, оскільки вселилася у житлове приміщення зі згоди наймача на правах члена його сім'ї. Реєстрація (декларування) місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження, не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом, про проживання в якому особа повідомила.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_1 іншого житла.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що після смерті наймача ОСОБА_2 , в силу положень статті 106 ЖК України, права та обов'язки наймача спірної квартири перейшли до його дружини ОСОБА_1 , яка на день смерті була членом сім'ї наймача.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов'язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивача.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк