23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 531/2964/23
провадження № 61-15492ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 30 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки і піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 30 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з урахуванням наступного.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Представник заявниці зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Проте, представником заявниці не зазначено конкретних постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, неврахованих на його думку судом апеляційної інстанції.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. Заявник не обґрунтовує передбачену пунктом 1 частини другою статті 389 ЦПК України підставу касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, наразі, заявником належним чином не виконані вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених у цій ухвалі.
У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку копії уточненої скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі, до неї мають бути додані докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний Суд.
ІІ. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на день звернення до суду з позовами) передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання касаційної скарги, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у 2023 році, заявивши одну вимогу немайнового характеру, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини. ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом у 2024 році та заявляла одну позовну вимогу немайнового характеру (про позбавлення батьківських прав).
ОСОБА_1 оскаржує судові рішення повністю.
З урахуванням зазначеного вище, за подання цієї касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 655,68 грн (2 684,00 х 0,4 + 3 028,00 х 0,4 х 200 % х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185,392, 393 ЦПК України Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 30 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков