1Справа № 335/8584/25 2/335/3621/2025
12 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесеннівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,
розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
29.08.2025 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Оприск Л.Є., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.03.2023 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів посвідчений Думою Г.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, зареєстровано в реєстрі за №1799.
Відповідно до п. 1 Договору позики, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 449280 (чотириста сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн.
Відповідно до п. 2 Договору позики, грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником у сумі 449280 (чотириста сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн.
Згідно з п. 3 Договору позики, сторони домовились, що платіж з повернення грошей повинен бути проведений у безготівковій формі у сумі в гривнях в місті Львові на картковий рахунок Позикодавця в банку «МОНОБАНК» № НОМЕР_1 .
Поза межами строку, встановленого Договором позики, відповідач 24.03.2024 сплатив лише частину заборгованості в сумі 19500 грн. на картковий рахунок Позикодавця в банку «МОНОБАНК» № НОМЕР_1 .
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що станом на час подання позову відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, позивач прость суд стягнути з відповідача на свою користь залишок заборгованості за договором позики у розмірі 429780 грн., на картковий рахунок визначений в п. 3 Договору позики грошових коштів від 24.03.2023, а також стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4297,80 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та його представник надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, про дати, час та місце судових засідань повідомлявся судом належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду надано не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у справі, на підставі наявних у ній матеріалів, та за відсутності заперечень позивача вважав за можливе ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Відповідно до п. 1 Договору позики, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 449280 (чотириста сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн.
Відповідно до п. 2 Договору позики, грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником у сумі 449280 грн.
Згідно з п. 3 Договору позики сторони домовились, що платіж з повернення грошей повинен бути проведений у безготівковій формі у сумі в гривнях в місті Львові на картковий рахунок Позикодавця в банку «МОНОБАНК» № НОМЕР_1 .
Поза межами строку, встановленого Договором позики, відповідач 24.03.2024 сплатив лише частину заборгованості в сумі 19500 грн. на картковий рахунок Позикодавця в банку «МОНОБАНК» № НОМЕР_1 .
Відповідно до абз. 2 п. 5 Договору позики, за прострочення виконання зобов'язання за цим договором Позичальник несе відповідальність перед Позичальником згідно з чинним законодавством України.
В порушення своїх зобов'язань визначених в Договорі позики, відповідач не повернув залишок заборгованості позивачу в розмірі 429780 грн. до 24 червня 2023 року. Сторони не укладали додаткові угоди, не вносили зміни до Договору позики та його не розірвали.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або
майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України.
Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Договором позики, відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за цим договором.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання, його сторони набувають обов'язки, які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/2385/17, провадження №61/30435сво18).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При укладені Договору позики грошових коштів від 24.03.2023 між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови вищевказаного договору, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином, вказаний Договір позики вважається укладеним та підлягає виконанню. Відповідно до Договору позики позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та позичив грошові кошти, в той час як зобов'язання позичальника виконані не були.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено належним чином посвідчений Договір позики грошових коштів від 24.03.2023, за яким ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання, передавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 449280 грн. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув у визначений договором строк залишок суми боргу у розмірі 429780 грн. на картковий рахунок визначений п. 3 Договору позики.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором позики у добровільному порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за Договором позики грошових коштів від 24.03.2023 у розмірі 429780 грн.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги до матеріалів справи долучено лише ордер на надання правничої допомоги від 27.08.2025.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем не підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 5000 грн., у зв'язку з чим такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Крім цього, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 4297,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.08.2025 № 1.279405739.1, та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 26.08.2025 №@2PL369986.
Враховуючи, що суд в даному випадку дійшов до висновку про задоволення позову, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4297,80 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 24.03.2023 в розмірі 429780 (чотириста двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4297,80 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днiв з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силi за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Макаров