Єдиний унікальний номер № 333/11869/25
Провадження № 3/333/3888/25
22 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя Ходько В.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення про те, що він 11 грудня 2025 року о 08 годині 00 хвилин, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, перебував на території військової частини НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Під час огляду на стан сп'яніння лікарем-наркологом КНП "Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб" ЗОР встановлено вживання останнім алкоголю, ознак сп'яніння не виявлено, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.
Суддею встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Згідно положень статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До матеріалів справи доданий протокол про адміністративне правопорушення А5184 №0076 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП від 11.12.2025, в якому ОСОБА_2 надав пояснення, що алкоголь не вживав; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.12.2025, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлений факт вживання алкоголю; рапорт командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 11.12.2025, відповідно до якого 11.12.2025 о 08:00 годині під час перевірки особового складу в/ч НОМЕР_1 , було виявлено присутність ознак алкогольного сп'яніння у військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до висновку №8922 від 11.12.2025 у останнього було виявлено факт вживання алкоголю, ознак сп'яніння не виявлено; військовий квиток ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 №19 від 22.07.2025 та №27 від 29.07.2025.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв ОСОБА_1 на території військової частини або поява останнього на території військової частини в нетверезому стані, або виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані, а також відмова ним від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки встановлено, що матеріали справи не містять доказів появи ОСОБА_1 на території військової частини у нетверезому стані, в умовах особливого періоду.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу адмінправопорушника, що є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)" від 08 квітня 2010 року, "Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
За статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП не підтверджена наявними належними доказами безсумнівно, оскільки доказів, які б вказували на наявність в діях останнього ознак адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, провадження в справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.172-20 ч.3, 247 п.1 ч.1, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Комунарський районний суд міста Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги та може бути звернута до виконання протягом трьох місяців.
Суддя В.М. Ходько