09.10.2025
Справа № 331/5880/25
Провадження № 2-н/331/515/2025
09 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року у розмірі 9895,02 грн. року, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
За змістом частини 5 статті 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Так, відповідно до інформації, яка міститься у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1868763 від 08.10.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 49/0/9-22 від 14 вересня 2022 року, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.
На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
30.04.2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Між тим, із змісту заяви про видачу судового наказу та доданих до неї матеріалів вбачається, що житлово-комунальні послуги надаються ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , який є власником вказаного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (наказів) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Цивільно-процесуальне законодавство за деякими категоріями справ на підставі специфіки предмету спору встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.
Виключна підсудність має пріоритет перед загальною та альтернативною підсудністю.
З урахуванням наведеного, позов (наказ) про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Як вбачається із матеріалів заяви, предметом заяви про видачу судового наказу є зобов'язання, які випливають з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання, за якими виникла заборгованість, надаються за місцем знаходження нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , то і заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання має пред'являтися за місцем знаходження нерухомого майна за правилами виключної підсудності, а саме до Шевченківського районного суду міста Харкова.
Так, за правилами пункту 9 частини 1 статті 165 ЦПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
З урахуванням тієї обставини, що заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання, не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Олександрівського районного суду міста Запоріжжя, заявнику слід відмовити у видачі судового наказу на підставі пункту 9) частини 1 статті 165 ЦПК України.
За правилами ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 163, 165, 166, 353, 354 ЦПК України,
Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Цілиноградська» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, електропостачання.
Направити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Цілиногрдадська» копію ухвали.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення недоліків.
Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Яцун