Справа № 308/18527/25
22 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновська І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Білоус Дар'ї Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1511-6226 від 19.02.2025 року в сумі 32369,07 грн., з яких 8900,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 17197,07 грн. сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 5833,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 495,00 грн - заборгованість по комісії 2422,40 грн. судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, 19.02.2025 року ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», однак відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
19.12.2025 року представником відповідача Тальчук П.І.. подано до суду через «Електронний суд» відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до того, що відповідач вважає даний позов незаконним, необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, стверджує що неотримував жодних коштів від первісного кредитора за вказаним кредитним договором. Вказує на фактичну відсутність належних та допустимих доказів достовірності суми заборгованості Відповідача перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс». У задоволенні позовних вимог представник Відповідача просила відмовити.
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно матеріалів позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому судової повістки до електронного кабінету, причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.02.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1511-6226, за умовами якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату в сумі позики. Кредит надається строком на 365 днів до 18.02.2026 роу, базовий період 21 день, денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1,00 %, за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів, 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня, знижена процентна ставка становить 1,00% в день, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8900,00 гривень.
Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит у строк, передбачений умовами договору, матеріали справи не містять.
Оцінка Суду.
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:
1) Чи було укладено договір з відповідачем?
2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?
3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?
Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).
Відповідач факту укладання 19.02.2025 кредитного договору з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заперечував. Наголошував, про те, що Позивачем до матеріалів справи не додано жодного доказу перерахування на рахунок Відповідача будь-яких коштів за вказаним Договором.
З позовної заяви вбачається факт укладання 19.02.2025 року ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов'язань між сторонами.
Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора А4464.
Отримання коштів відповідачем в розмірі 8900,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи №1511-6226, які суд бере до уваги.
Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.
Щодо відсутності квитанцій та будь-яких доказів перерахування йому коштів за договорами, то це не є обов'язковою умовою для підтвердження наявності заборгованості та користування кредитними коштами.
Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
В даному випадку, факт видачі кредитних коштів підтверджується фактом укладення Кредитного договору, а також факт користування відповідача такими, оскільки за 8900,00 гривень у користування, однак як слідує з розрахунку заборгованості по даному договору, то заборгованість становить 32369,07 грн, з яких 8900,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 17197,07 грн. сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 5833,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 495,00 грн.
Доказів погашення заборгованості за кредитним договором №1511-6226 кредитору відповідач не надав.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами в сумі 17 197,07 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно зіст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по несплаченим процентам в розмірі 17 197,07 грн. є необґрунтованими і до задоволення в повному обсязі не підлягають, натомість за кредитним договором №1511-6226 від 19.02.2025 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 21 дня - 0,90 %, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою, за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту становить 0,74% тому розмір заборгованості за нарахованими процентами за цим договором з врахуванням умов договорів щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 17 000,78 грн. (8900,00/100%* 1,00% * 100), (8 900,00/100%*0,74%*123).
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 5 833,00 грн.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
За умовами кредитного договору № 1511-6226 від 19.02.2025 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1511-6226, за умовами якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату в сумі позики. Кредит надається строком на 365 днів, базовий період 21 день.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.
15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 5 833,00 грн. є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 495.00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п.31.33,32.2-32.8 постанови) викладено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п?ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Разом з тим, позивачем у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги надаються за комісією, пов'язану з надання кредиту. Натомість з її змісту вбачається, що така є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що є обов'язком позивача за кредитним договором, тобто не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику, а тому такі умови є безпідставними.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 950.00 грн. є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1938,33 грн. (2422,40 грн * 25900,78 грн / 32369,07 грн).
Керуючись ст. ст.4,12,13,81,141,260,263,265,354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», (ЄДРПОУ: 38548598, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 1511-6226 у розмірі 25 900,78 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 78 коп., з яких 8 900,00 (вісім тисяч дев'ятсот) гривень 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 17 000,78 (сімнадцять тисяч) гривень, 78 коп. - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», (ЄДРПОУ: 38548598, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 1938,33 (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) гривень 33 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.