22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 344/18769/23
провадження № 61-15801ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяв про зміну предмета та розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 200 000, 00 грн та матеріальну шкоду в сумі146985, 409 грн, яка складається з: 3 258, 00 доларів США втраченого заробітку, 880,84 грн витрат у лікаря та на придбання медикаментів, 9635, 00 грн витрат на тварин, пов'язаних з перевезенням їх за кордон, 8 005, 00 грн витрат на переклад документів німецькою мовою.
РішеннямІвано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 005, 00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду про усунення перешкод та визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду про усунення перешкод та визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2 542, 06 грн та 7 091, 94 грн витрат на проведення експертизи.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 грудня 2025 року) рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
15 грудня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн).
Заявник зазначає, що справа має для нього виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки безпосередньо стосується його фундаментальних прав як батька, психічного здоров'я, соціального та професійного функціонування, а також істотно вплинула на його матеріальний, психологічний стан та життєві обставини в цілому.
Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз доводів ОСОБА_1 не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття такого судового рішення.
Крім того, 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 надіслав до суду заяви, у яких вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Зазначає про відсутність чіткої правової позиції Верховного Суду щодо правомірності з точки зору дотримання принципів диспозитивності та змагальності використання судом доказу для встановлення чи спростування обставини, іншої ніж та, на підтвердження чи спростування якої цей доказ був поданий учасником справи.
Крім того, вказує, що у касаційній скарзі порушується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, стосовно того, чи може бути сформована презумпція виняткового значення справи для учасника у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання судового рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, незалежно від того, чи ціна позову є меншою за двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що надання Верховним Судом відповіді на це питання сприятиме розвитку права, забезпечить правову визначеність, дозволить сформувати єдиний підхід до застосування касаційного фільтра у цій категорії справ, матиме значення для широкого кола осіб у подібних правовідносинах та підвищить загальну якість дослідження судами такої категорії справ.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте Верховний Суд вважає, що заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміннята застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Більш того, посилання фактично на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги,а тому таке посилання саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формуванняєдиної правозастосовчої практики.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржуване судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню, заявником не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко