19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 195/2185/24
провадження № 61-13816ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України на рішення Марганецького міського суду в Дніпропетровській області від 05 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління національної поліції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів,
06 листопада 2025 року Головне управління Національної поліції України засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 05 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 жовтня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав клопотання про відстрочення сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Клопотання мотивоване тим, що відповідач є бюджетною установою та станом на 26 листопада 2025 року на реєстраційному рахунку відсутні кошти для сплати судового збору та проведення такої сплати можливе у листопаді 2025 року після надходження на рахунки заявника коштів за КЕКВ 2800 (інші видатки).
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції України про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху його касаційну скаргу задля сплати судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали, заявник повторно подає клопотання відстрочення сплату судового збору за подання касаційної скарги та вказує, на реєстраційному рахунку відсутні кошти для сплати судового збору та проведення такої сплати можливе у січні 2026 року після надходження на рахунки заявника коштів за КЕКВ 2800 (інші видатки).
Касаційна скарга заявника не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб,
незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи).
Також, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), в якій зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення/відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком й застосовується, як правило, у виключних випадках.
Верховний Суд звертає увагу заявника нате, що доводи клопотання
від 27 листопада 2025 року та клопотання від 15 грудня 2025 року про відстрочення сплати судового збору є аналогічними та такими, що спростовані в ухвалі суду касаційної інстанції від 04 грудня 2025 року.
З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що Головне управління Національної поліції України не виконала вимоги ухвали суду від 04 грудня 2025 року, щоперешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України на рішення Марганецького міського суду в Дніпропетровській області
від 05 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління національної поліції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів, повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко