01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1674/23
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "РУДЬ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 (суддя Лозинська І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 (колегія суддів: Гудак А.В., Крейбух О.Г., Мельник О.В.)
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 (колегія суддів: Гудак А.В., Крейбух О.Г., Мельник О.В.)
та касаційною скаргою ОСОБА_3
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 (колегія суддів: Гудак А.В., Крейбух О.Г., Мельник О.В.)
у справі за позовом ОСОБА_2
до відповідачів:
1) Акціонерного товариства "РУДЬ" (далі - АТ "РУДЬ"),
2) ОСОБА_1
про стягнення 2 059 595,58 грн
1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви від 01.05.2024 про зміну предмету позову) до Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "РУДЬ") та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 2 059 595,58 грн за акції у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", в тому числі 592 574,40 грн недоплати за акції/збитків, 110 316,00 грн 3% річних, 439 408,02 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені, а також понесених судових витрат.
2. Господарський суд Житомирської області рішенням від 07.11.2024 позов задовольнив частково; стягнув солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 4 906,93 грн 3% річних; 7 138,77 грн інфляційних втрат; відмовив в частині стягнення 105 409,07 грн 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені.
3. Суд першої інстанції встановив, що станом на день викупу акцій найбільша з встановлених ринкових цін на дані акції є середня біржова ціна акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" в розмірі 35,30 грн на АТ "Українська біржа" за період з 30.10.2017 по 01.08.2017 роки. Суд першої інстанції визначив справедливу компенсацію для позивача в подвійному розмірі вартості акцій в сумі 737064,00 грн виходячи з такого розрахунку: (10440 шт. акцій *(35,30грн/акцію*2). Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з того, що позивач звернувся з позовною заявою 23.12.2023, тому початком нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції вважав 24.12.2023. Згідно з рішенням від 07.11.2024 року з відповідачів стягнуто 4 906,93 грн 3% річних та 7 138,77 грн інфляційних втрат за період з 24.12.2023 по 01.04.2024.
4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 24.03.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 348,37 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову; в решті рішення залишив без змін. Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 виклав в редакції, відповідно до якої стягнув з відповідачів солідарно: 1) 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 2) 110 255,30 грн 3% річних; 3) 439 408,02 грн інфляційних втрат; відмовив в частині стягнення: 1) 60,70 грн 3% річних; 2) 917 297,16 грн пені.
5. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачеві завдано збитків взаємопов'язаними сукупними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною, оскільки ціна акцій, затверджена наглядовою радою, ґрунтувалася на висновку суб'єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням нормативно-правових актів. Суд апеляційної дійшов висновку, що ринкова вартість 1 акції ПАТ "Житомирський Маслозавод" станом на 22.12.2017 може бути встановлена на підставі висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19. Сума справедливої компенсації за акції Позивача, з урахуванням висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 становить в подвійному розмірі в сумі 702 194,40 грн з розрахунку (10 440 акцій * 33,63 грн./акція * 2 = 702 194,40 грн). Колегія суддів відзначила, що за своєю правовою природою вищезазначена сума компенсації справедливої вартості акцій в розмірі 592 574,40 грн є збитками у вигляді упущеної вигоди неотриманим доходом, внаслідок недоплаченої ціни товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту. Здійснивши відповідний перерахунок колегія суддів дійшла висновку про те, що солідарному стягненню з відповідачів підлягають: 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 110 255,30 грн 3% річних; 439 408,02 грн інфляційних втрат.
6. АТ "РУДЬ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, у якій просить їх скасувати повністю та передати повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. АТ "РУДЬ" у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, зокрема, таке:
1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (статті 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства") без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, якою для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", були уточнені висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18:
- суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували розмір ринкової вартості акцій товариства, яка визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 Закону "Про акціонерні товариства" станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства; суди попередніх інстанцій з метою визначення ринкової вартості акцій експертизу не призначали; жоден з учасників справи висновок експерта суду не надавав; суди встановили обставини, що мають значення для справи, щодо розміру ринкової вартості акцій товариства без залучення експерта, хоча встановлення цих обставин потребує спеціальних знань;
- суд апеляційної інстанції не вказує, які обов'язки, передбачені статтею 65-1 Закону "Про акціонерні товариства" не виконали заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним; суд посилається на ту обставину, що Рудь П.В. став власником домінуючого контрольного пакету акцій (95% і більше) ПАТ "Житомирський маслозавод", хоча положення статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" не передбачають визначення ціни акцій у подвійному розмірі для власника домінуючого пакету акцій (95% і більше); та обставина, що заявник вимоги ОСОБА_1 на момент проведення процедури сквіз-ауту разом з афілійованими особами (особи, що діють спільно) вже був власником значного контрольного пакету акцій (75% і більше) сторонами не оспорювалась і була встановлена судами першої і апеляційної інстанцій;
2) суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (статтю 91 ГПК) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 19.03.2019 у справі №925/1027/15; від 05.03.2020 у справі №910/1584/19; від 23.01.2020 у справі №918/36/19 (докази мають подаватися в оригіналі або належним чином засвідчених копіях, а копії мають бути засвідчені уповноваженими на це особами):
- з обґрунтуванням належності та допустимості доказу - висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи у господарській справі №906/453/19 відповідач не погоджується та заперечує проти нього; вважає, що висновок експертів №1041/56301 мав досліджуватися і оцінюватися судами першої і апеляційної інстанцій виключно як письмовий доказ;
- суд апеляційної інстанції неправильно використовує термін "примірник" щодо наявного у матеріалах справи висновку експертів №1041/56301; у цій справі до суду було подано не примірник, а ксерокопію висновку експертів;
- відповідач-1 звертав увагу судів на тому, що незасвідчена копія документу не відповідає вимогам, що висуваються до письмових доказів; представник відповідача-2 письмово звертався до суду першої інстанції з приводу недопустимості використання цього доказу;
- суд першої інстанції як доказ витребував копію висновку експертів №1041/56301 у сторони, яка не мала оригіналу такого документу, оскільки не була заявником вказаного експертного висновку у справі №906/453/19, а сам висновок не досліджувався судом як доказ, оскільки провадження у справі №906/453/19 було зупинено на стадії підготовчого провадження.
8. АТ "РУДЬ" у касаційній скарзі у новій редакції також зазначає таке:
- поведінка позивача не відповідає доктрині venire contra factum proprium, в основі якої знаходиться принцип добросовісності;
- позивач мав об'єктивну можливість знати про порушення своїх прав починаючи з 18.01.2018 та звернутись до суду в межах встановленого 3- річного строку; водночас звернувся до суду майже через 6 років, тобто з порушенням позовної давності; позивач не заявляв про продовження позовної давності та не підтверджував об'єктивні причини цього пропуску;
- продовження позивачу строку на звернення до суду зі спливом значного періоду часу (майже 6 років) призвело до порушення принципу правової визначеності;
- положення пунктів 12 та 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України, які передбачають "продовження перебігу позовної давності" на період карантину та воєнного стану не відповідають критеріям ясності та якості закону;
- незважаючи на "зупинення (а не продовження) перебігу позовної давності" суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу позивача в частині нарахування річних та інфляційних за період з 19.01.2018 до 01.04.2024, тобто більше, ніж за 5 років; зважаючи на те, що при "зупиненні перебігу позовної давності" її загальний строк не змінюється, річні та інфляційні неправомірно нараховані за період, що перевищує загальний строк позовної давності в 3 роки;
- суди розглянули справу після спливу значного проміжку часу, не застосували позовну давність та порушили принцип правової визначеності, гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, у якій просить:
1) скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 в частині солідарного стягнення з відповідачів: 1) 592 574,40 грн доплати за акції; 2) 4 906,93 грн 3% річних; 3) 7 138,77 грн інфляційних втрат;
2) залишити без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 в частині відмови в стягненні: 1) 105 409,07 грн 3% річних; 2) 432 269,25 грн інфляційних втрат; 3) 917 297,16 грн пені;
3) скасувати постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 в частині солідарного стягнення з відповідачів: 1) 592 574,40 грн доплати за акції; 2) 110 255,30 грн 3% річних; 3) 439 408,02 грн інфляційних втрат;
4) залишити без змін постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 в частині відмови в стягненні: 1) 60,70 грн 3% річних; 2) 917 297,16 грн пені;
5) ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
10. ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК, та зазначає, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій порушили пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), якою передбачений принцип добросовісності поведінки, та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК);
- суди попередніх інстанцій порушили принцип правової визначеності під час відмови у застосуванні строків позовної давності (статті 257, 267 ЦК); відсутній висновок Верховного Суду щодо розмежування дії таких понять як "продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК" (продовження строку позовної давності) з поняттям "зупинення перебігу позовної давності" (стаття 263 ЦК) та "переривання перебігу позовної давності" (стаття 264 ЦК), та їх співвідношення у часі застосування (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК);
- суди попередніх інстанцій порушили статтю 91 ГПК щодо прийняття як доказу незавірених копій документів та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №925/1027/15, від 05.03.2020 у справі №910/1584/19, від 23.01.2020 у справі №918/36/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК);
- суди попередніх інстанцій порушили статті 42, 210 ГПК щодо позбавлення учасника справи права ставити питання експертам та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.07.2021 у справі №357/4897/20 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК);
- суд апеляційної інстанції ухвалив постанову на підставі доказів, прийнятих з припущеннями, що не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.05.2023 у cправі №910/17047/20 та від 15.07.2021 у cправі №916/2586/20 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК);
- суд апеляційної інстанції порушив статтю 86 ГПК; позиція суду апеляційної інстанції щодо визначення вартості акцій товариства під час проведення процедури сквіз-ауту на підставі висновку експертів, який не був досліджений під час розгляду справи №906/453/19, рішення по якій не було прийнято судом, суперечить висновку, який викладений в постанові від 15.06.2022 у cправі №905/671/19, яку ухвалив Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК);
- суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права щодо подвійної ціни акцій (а саме, статтю 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" (в редакції на момент проведення процедури сквіз-ауту); відсутній висновок Верховного Суду щодо обмежень, які встановлені пунктом 1 частини дев'ятої статті 65, пункт 1 частини десятої статті 65-1 та пункт 1 частини одинадцятої статті 65-1 Закону "Про акціонерні товариства" щодо можливості застосування статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" до осіб, які разом з афілійованими особами на момент процедури сквіз-ауту вже володіли контрольним або значним контрольним пакетом акцій відповідного товариства (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
11. У тексті касаційної скарги ОСОБА_1 також зазначав, що з метою дослідження висновку експертів, відповідач 2 у справі №906/1674/23 подавав свої заперечення щодо вказаного висновку експертів, просив суд визнати такий недопустимим доказом. Указані заперечення, були обґрунтовані відповідачем 2 порушеннями, які були допущені під час складання висновку експертизи: - статті 37, 38 ГПК - висновок експертів є таким, що не відповідає законодавству, оскільки здійснений неправомочним складом судових експертів - частина перша статті 102 ГПК - висновок експертів складений з порушенням вимог ухвали Господарського суду Житомирської області по справі №906/453/19 від 24.06.2021 в частині обов'язковості використання наданих документів під час підготовки висновку експертів; - частини другої статті 102 ГПК - під час підготовки висновку експертів, експерти здійснили з власної ініціативи збирання матеріалів для проведення експертизи.
12. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 в частині, якою відмовлено у стягненні 917 297,16 грн пені, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
13. ОСОБА_2 посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК, та зазначає, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 (справа щодо процедури "сквіз-аут" - повністю подібна за змістом та обставинами справи); Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 (подібна справа за "основним змістовним критерієм", а саме - при наявності прогалин в чинному законодавстві - покладається саме на суд зобов'язання застосування аналогії закону та/або права), Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц (подібна справа за "основним змістовним критерієм", а саме - при наявності різного тлумачення окремих частин правочину - суд має трактувати такі спірні положення правочину "проти особи, яка склала текст такого правочину" - в цьому випадку проти відповідачів);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання стягнення пені за затримку в перерахуванні справедливої ціни акцій в процедурі "сквіз-аут"; зокрема, питання пені не вирішувалося у фундаментальних постановах Верховного Суду у сфері "сквіз-ауту": від 15.06.2022 у справі №905/671/19, від 03.02.2025 у справі №910/8714/18 та інших.
14. ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, в якій просить їх скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. ОСОБА_3 посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 8 частини першої статті 310 (пункт 4 частини другої статті 287) ГПК та зазначає, що ухвалені судові рішення зачіпають її охоронювані законом інтереси, а також, що через те, що її не було залучено до розгляду справи, суди не встановили належним чином, в повному обсязі обставини справи, що мають суттєве значення. Зокрема обґрунтовує касаційну скаргу тим, що саме суд апеляційної інстанції надав безпосередню оцінку діям ОСОБА_3 як голови наглядової ради, яка, на думку суду, затвердила ринкову вартість акцій товариства, що є несправедливою, що, в свою чергу, визнано протиправною поведінкою; Господарський суд Житомирської області ухвалою від 03.09.2025 відкрив провадження у справі №906/1068/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення справедливої ринкової вартості акцій Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" при проведенні процедури сквіз-аут в січні 2018 року; підставою звернення з позовом є те, що відповідач є афілійованою особою заявника публічної безвідкличної вимоги ( ОСОБА_1 ).
16. Верховний Суд постановою від 01.12.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі №906/1674/23 закрив. Касаційні скарги АТ "РУДЬ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі №906/1674/23 залишив без змін. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 задовольнив частково. Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №906/1674/23 скасував та ухвалив нове рішення. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат задовольнив частково. Стягнув з АТ "РУДЬ" на користь ОСОБА_2 36 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 36 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовив у задоволені заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови в частині стягнення з відповідачів 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
17. Постанова Верховного Суду мотивована, зокрема, таким:
- якщо перебіг позовної давності, обчислений відповідно до статей 257, 258 ЦК, розпочався до 02.04.2020 (зокрема як стверджують відповідачі з 18.01.2018) і не сплив до цієї дати, а спірні правовідносини продовжилися після 24.02.2022 (введення в Україні воєнного стану), то можна дійти висновку, що внаслідок двох продовжень і одного зупинення перебігу позовної давності такий строк не сплив, і перебіг позовної давності продовжиться від дати набрання чинності Законом про законодавче скасування зупинення перебігу позовної давності;
- трирічна позовна давність, передбачена статтею 257 ЦК, навіть за умови відліку початку її перебігу з 18.01.2018, з урахуванням двох продовжень (згідно з Законами від 30.03.2020 №540-IX (набрав чинності 02.04.2020) і від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022)) і одного зупинення (від 08.11.2023 №3450-IX (набрав чинності 30.01.2024)) у цій справі не пропущена;
- висновок судової експертизи, проведеної у межах провадження з іншої справи, оцінюються на загальних підставах як доказ у справі. Для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмета спору;
- надаючи оцінку доводам відповідачів, які спрямовані на спростування допустимості висновку експертів №1041/56391 від 23.09.2021, також необхідно враховувати, що суд першої інстанції розглянув спір без призначення судової експертизи за наявними у справі доказами, оскільки при з'ясуванні питання щодо призначення експертизи сторони заперечили проти її призначення та, відповідно, понесення витрат на її проведення;
- поведінка відповідачів, які з однієї сторони намагаються визнати висновок експертів №1041/56391 від 23.09.2021, на підставі якого суд апеляційної інстанції встановив справедливу ціну акції, недопустимим доказом, а з іншої сторони не надали необхідну документацію для проведення експертизи, не надали повного звіту про оцінку ринкової вартості 100% пакету простих іменних акцій ПАТ "Житомирський Маслозавод" суб'єкта оціночної діяльності Бевза О.В. та заперечували в суді першої інстанції проти проведення судової експертизи, не відповідає принципу добросовісності;
- висновок експертів №1041/56391 від 23.09.2021 у справі №906/453/19 фактично досліджувався у справі №906/1674/23 як письмовий доказ, який, відповідно до положень статей 73, 86 ГПК, має таку ж силу як і висновок експертів. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірний висновок зі справи №906/453/19 є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, є допустимим письмовим доказом, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі;
- суди попередніх інстанцій, зокрема апеляційний господарський суд, в оскаржуваних рішеннях надавали оцінку саме діям наглядової ради як органу управління товариством, а не діям ОСОБА_3 особисто, а тому відповідні судові рішення стосуються прав та обов'язків саме товариства як юридичної особи, а не ОСОБА_3 як члена (голови) колегіального органу управління товариством. Відповідно до позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 позивач (міноритарний акціонер) має право на власний розсуд визначати таке коло відповідачів, яке уможливить ефективний захист ним своїх прав. Натомість Верховний Суд не висловлювався щодо обов'язку залучати до участі у справі усіх афілійованих осіб чи осіб, що діють з спільно з мажоритарним акціонером на підставі угоди. ОСОБА_1 був безпосереднім покупцем акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" в процедурі сквіз-аут. У зв'язку із зазначеним, обставина звернення із позовом до АТ "РУДЬ" (емітента) та ОСОБА_1 (безпосереднього покупця акцій) відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/18. Залучення низки інших осіб (повного складу органів управління - наглядової ради, правління, а також оцінювача тощо) призвело б до порушення принципу процесуальної економії та унеможливило б розгляд справи в розумні строки. З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини постанови суду апеляційної інстанції не містять посилань, які б стосувались прав, інтересів чи обов'язків скаржниці. Таким чином, в порядку статей 17, 287 ГПК, скаржниця не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки.
18. Відповідно до частини третьої статті 34 ГПК суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
19. Щодо порушення легітимного інтересу ОСОБА_3 .
20. Як зазначено у постанові суду апеляційної інстанції, в прохальній частині позовної заяви позивач зокрема просив суд першої інстанції стягнути на користь позивача солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" та з фізичної особи ОСОБА_1 мінімальну доплату у розмірі 1 906 995,66 гривень за акції АТ "Житомирський маслозавод" у зв'язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Житомирський маслозавод", в т.ч. суму мінімальної недоплати 525 758,40 грн, суму 3% річних в розмірі 91 266,00 грн, суму інфляційного збільшення боргу 372 674,10 грн, суму пені 917 297,6 грн.
21. Таким чином, аналіз змісту позовної заяви позивача щодо суті розглядуваного спору відносно кола визначених відповідачів та способів захисту (позовних вимог), які мають бути до них застосовані, вказує на мету позивача - відшкодування збитків шляхом солідарного стягнення доплати за акції у зв'язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 року про примусове придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Житомирський маслозавод". Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
22. Предметом позову у справі №906/1674/23 (з урахуванням заяви позивача від 01.05.2024 про зміну предмету позову (вх. г/с №01-44/1374/24 від 01.05.2024), яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду) є стягнення 59 2574,40 грн збитків/недоплати, 110 316,00 грн 3% річних, 439 408,02 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені.
23. Водночас підставою позову у справі №906/1674/23 є порушення порядку проведення процедури сквіз-ауту та порушення порядку визначення ціни придбання акцій у цій процедурі, що урегульовані положеннями статей 8, 65-1, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" (а.с.3 т.1). Наведені норми закону є правовою підставою позову.
24. Таким чином, суд апеляційної інстанції визначив, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі і несе солідарну з емітентом відповідальність за порушення, допущені у процедурі сквіз-аут. Верховним судом неодноразово зверталася увага на можливості застосування у спорах про свіз-аут концепції "підняття корпоративної завіси". Зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначено, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. У постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23 Верховний суд зазначав, що підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов'язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов'язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи.
25. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 діяв у процедурі сквіз-аут не самостійно, а спільно з іншими акціонерами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і в межах повноважень, які були надані йому Договором про узгодження дій акціонерів від 26.12.2017. У ОСОБА_1 особисто був відсутній домінуючий контрольний пакет акцій ПАТ "Житомирський маслозавод". Такий пакет був наявний у групи власників, до якої входить ОСОБА_3 , якій належить 34,34% від загальної кількості акції. Згідно п.3.1 Договору про узгодження дій акціонерів від 26.12.2017 ОСОБА_6 був уповноважений на вчинення правочинів щодо набуття акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" у власників акцій товариства, в інтересах акціонерів, що діють спільно. Пункт 3.2 Договору про узгодження дій акціонерів від 26.12.2017 року містить значний перелік повноважень, які інші акціонери надали ОСОБА_6 , в тому числі - представляти інтереси і діяти від імені акціонерів, що діють спільно.
26. Відповідно до принципу диспозитивності господарського процесу, закріпленого у статті 2 ГПК, саме позивач обирає особу, до якої висуває позовні вимоги. В даній справі позовні вимоги про солідарне стягнення збитків були пред'явлені до АТ "Рудь" та ОСОБА_1 . Однак суд при розгляді справи, встановивши, що ОСОБА_6 діяв не самостійно, а спільно з іншими акціонерами, до яких також можуть бути пред'явлені аналогічні позовні вимоги, мав залучити цих осіб (в тому числі ОСОБА_3 ) до участі у розгляді справи.
27. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки:
- спільними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги, позивачеві завдано збитків;
- наявна протиправна поведінка товариства в особі його (наглядової ради), яка полягає у діях із затвердження заниженої ринкової вартості акцій, що є вочевидь несправедливою, а також протиправна поведінка заявника вимоги щодо невиконання вимог статті 65-1 Закону "Про акціонерні товариства", зокрема, визначення, правильної ціни придбання акцій.
28. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ринкову вартість акцій затверджувала наглядова рада товариства, головою якої на момент затвердження вартості акцій була одна з афілійованих осіб ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
29. З цього випливає, що суд апеляційної інстанції надав безпосередню оцінку діям ОСОБА_3 , як голови наглядової ради, яка, на думку суду, затвердила ринкову вартість акцій товариства, що є несправедливою, що, в свою чергу, визнано протиправною поведінкою.
30. Також апеляційний суд не врахував положення частини першої статті 544 ЦК, якою встановлено, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
31. Враховуючи, що ОСОБА_1 діяв в процедурі не самостійно, у складі групи акціонерів, до якої входила ОСОБА_3 , а також те, що до кожного з акціонерів, що входили до групи може бути пред'явлений позов про солідарне стягнення збитків, спричинених неналежним визначенням вартості акцій; стягнення з ОСОБА_6 або з АТ "Рудь" коштів на підставі оскаржуваного рішення призведе до виникнення у боржника, який виконав солідарний обов'язок права регресу до ОСОБА_3 .
32. Отже, підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте не про легітимний інтерес, а саме про права та обов'язки ОСОБА_3 з огляду на таке:
а) Рішення апеляційного суду створює прецедент щодо протиправності дій ОСОБА_3 .
Висновок суду апеляційної інстанції про участь ОСОБА_3 у затвердженні ринкової вартості акцій як голови наглядової ради створює юридичний прецедент. Без участі ОСОБА_3 у розгляді справи, без надання можливості захистити свої права, висловити свою позицію, факт вчинення нею порушення є доведеним.
Такий прецедент має наслідки для іншої справи, в якій Господарський суд Житомирської області ухвалою від 03.09.2025 відкрив провадження у справі N906/1068/25 за позовом ОСОБА_4 саме до ОСОБА_3 про стягнення справедливої ринкової вартості акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", при проведенні процедури сквіз-аут в січні 2018 року. Підставою звернення з позовом є те, що відповідачка є афілійованою особою заявника публічної безвідкличної вимоги ( ОСОБА_1 ).
б) Рішення апеляційного суду прийняте про майнові права ОСОБА_3 як солідарного боржника за зобов'язанням, що виникло з факту заподіяння збитків.
У випадку виконання рішення суду будь-ким з солідарних боржників ( ОСОБА_6 або АТ "Рудь") до неї можуть бути пред'явлені регресні вимоги - компенсувати частину відшкодованих позивачу збитків пропорційно до належної їй кількості акцій АТ "Рудь".
33. Крім того, у цій справі апеляційним судом оцінювався висновок експерта, який є доказом у іншій справі N906/1068/25, де позов пред'явлено саме до ОСОБА_3 , яка у цій справі не брала участі у висловленні своєї правової позиції щодо його (експертного висновку) оцінки через її незалучення ані відповідачем (за вибором позивача ОСОБА_2 ), ані апеляційним судом в якості третьої особи. За таких обставин склався не тільки прецедент протиправності її дій як учасника АТ "Рудь", а і було досягнуто мети встановлення справедливої ціни акції АТ "Рудь" для іншого позивача ( ОСОБА_4 ) в іншій справі, але, за його вибором, вже саме до ОСОБА_3 .
34. Вважаю, що хоча оцінка висновку експерта в іншій справі і не є преюдиціальною, оскільки сторони (позивачі і відповідачі є різні), однак:
- ціна акції одного й того ж акціонерного товариства;
- на ту саму дату, є об'єктивною економічною величиною, що створює процесуальний парадокс, коли одна і та сама акція не може мати різну справедливу вартість для різних акціонерів на одну дату, що, на мою думку, має наслідком посилену доказову силу такої експертизи для іншої справи, оскільки в іншому випадку буде порушуватися принцип справедливості, що матиме наслідком порушення рівності акціонерів.
35. Отже погоджуюсь з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції мав залучити ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи і розглянути справу за її участі.
36. Частиною 4 статті 287 ГПК унормовано, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
37. Прийняття рішення про права та обов'язки незалученої особи - ОСОБА_3 , є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд саме до цього суду.
38. Щодо врахування висновку експерта з іншої справи.
39. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 01.12.2025 у справі №906/1674/23, відхиляючи доводи касаційних скарг АТ "Рудь" та ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме висновку експертів №1041/56301 за результатами повторної судової комплексної експертизи від 23.09.2021 у справі №906/453/19 (далі - Висновок експертів), Суд, зокрема, зазначив, що висновок судової експертизи, проведеної у межах провадження з іншої справи, оцінюється на загальних підставах як доказ у справі. Для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмета спору.
40. Погоджуюсь із вказаними висновками Суду, однак вважаю, що в цій частині доводів відповідачів, висновки апеляційного суду та суду касаційної інстанції не відповідають критеріям умотивованості судових рішень та порушують принцип змагальності сторін.
41. Так, під час розгляду справи №906/1674/23 відповідач 2 подав свої заперечення щодо вказаного Висновку експертів та просив суд визнати такий недопустимим доказом. Ці заперечення були обґрунтовані відповідачем 2 наступними порушеннями:
- у відповідності до матеріалів справи №906/453/19 судові експерти Бойко Юлія Василівна, Педь Ірина Валеріївна, Ковбич Тетяна Миколаївна приймали участь у цій же справі як судові експерти та надавали свої експертні висновки, що є порушенням частини другої статті 107 ГПК, у відповідності до якої суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам. Оскільки в пункті 22 ухвали Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/453/19 встановлено, що судові експерти Педь І.В. , Бойко Ю.В. та Ковбич Т.М. у цій справі мають статус учасників судового процесу, вони не могли бути призначені судовими експертами згідно зі статтями 35, 37 ГПК. Оскільки судовими експертами Бойко Юлією Василівною, Педь Іриною Валеріївною, Ковбич Тетяною Миколаївною в порушення імперативної норми, а саме статті 38 ГПК, не було заявлено про самовідвід, вказаний Висновок експертів є таким, що не відповідає законодавству, оскільки здійснений неправомочним складом судових експертів;
- у відповідності до частини першої статті 102 ГПК матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. Вказані матеріали були визначені ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №906/453/19 від 24.06.2021 (пункт 5 резолютивної частини). Однак під час здійснення досліджень та складанні Висновку експертів вбачається, що велика кількість документів, які підлягали обов'язковому дослідженню згідно з ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №906/453/19 від 24.06.2021, не використовувались. Вказані дії судових експертів є прямим порушенням вимог ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/453/19 від 24.06.2021 в частині обов'язковості використання наданих документів під час підготовки Висновку експертів. При цьому судові експерти не зазначили, з яких підстав вказані документи не використовувалися ними під час складання Висновку експертів;
- згідно з частиною другої статті 102 ГПК експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи. Згідно з пунктом 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 експерту забороняється самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Однак, під час підготовки Висновку експертів, судові експерти Бойко Юлія Василівна, Педь Ірина Валеріївна та Ковбич Тетяна Миколаївна, здійснили самостійне збирання матеріалів, провели їх дослідження та використали їх під час формування своїх висновків, що є грубим порушенням обов'язків судових експертів;
- Висновок судових експертів містить посилання на інтернет ресурси, які викладені іноземними мовами (англійська, німецька), які містять інформацію без перекладу на українську мову. Вказані обставини не дають можливості ні сторонам у справі, ні суду пересвідчитися, яким чином інформація, викладена на вказаних сайтах, була використана судовими експертами під час обґрунтування Висновку експертів;
- під час підготовки Висновку експертів у дослідницькій її частині судові експерти Педь І.В. та Бойко Ю.В. прямо зазначали, що вказаний висновок здійснюватиметься з відповідними припущеннями.
42. Втім, апеляційний суд обґрунтував прийняту у справі постанову Висновком експертів, не надавши оцінки наведеним доводам відповідача-2.
43. У касаційній скарзі Рудя П.В. скаржник звертав увагу Суду на вказані порушення процесуального права апеляційного суду. Однак, постанова Верховного Суду також не містить спростування таких доводів скаржника.
46. Верховний Суд неодноразово наголошував, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
44. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
45. У викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у Висновку №11 [2008]).
46. Водночас, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
47. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
48. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
49. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
50. У цій справі питання щодо визначення ринкової (справедливої) вартості акцій відповідача-1 є вирішальним.
51. Відповідно, оцінка доказів та перевірка доводів сторін, які наводяться на підтвердження/спростування спірної вартості акцій, є істотними для правильного вирішення цього спору.
52. На мою думку, без спростування наведених доводів відповідача-2, Висновки повторної експертизи не могли враховуватися апеляційним судом, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду підлягала скасуванню, а справа, направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції також для надання належної оцінки істотним доводам відповідача-2 щодо допустимості Висновку повторної експертизи.
Окрему думку складено відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. Бакуліна